Запровадження штрафів за затримку виплати зарплати
Законопроєктом передбачається, зокрема:
- зобов’язати роботодавця, у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів після закінчення місяця, за який здійснюється виплата, сплатити працівникові пеню в розмірі та на умовах, визначених трудовим або колективним договором, але не менше облікової ставки НБУ у розрахунку на рік за кожен день затримки, та виплатити всю суму заборгованості із заробітної плати та суму компенсації відповідно до Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»;
- надати право працівнику тимчасово припинити виконання роботи у разі затримки виплати заробітної плати на строк більше 15 календарних днів;
- закладення законодавчих підстав для створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця;
- виплата працівнику компенсації у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат працівника за дванадцять місяців, що передують місяцю, в якому порушено справу про банкрутство чи припинено трудовий договір у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. При цьому максимальний розмір компенсації не може перевищувати дванадцяти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року;
- включення до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування періоду, за який виплачено вищезазначену компенсацію заробітної плати, як періоду, за який сплачено єдиний внесок із виплаченої суми компенсації заробітної плати, та врахування такого періоду при обчисленні страхового стажу для призначення пенсій та страхових допомог за рахунок коштів соціального страхування.
Деякі положення законопроекту рекомендовано вводити в дію тільки після завершення воєнного стану в Україні. Такий підхід є цілком зрозумілим – захист від додаткового навантаження приватних підприємств, які сплачують податки та забезпечують громадян робочими місцями, але інколи мають фінансові труднощі.
Мета даного проєкту закону – зробити економічно невигідним для роботодавця затримувати виплату заробітної плати, створити умови для скорочення обсягів наявної заборгованості та її виплати, підвищити рівень економічного захисту працівника у випадку невчасної оплати праці, а також забезпечення створення механізму компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця.
Досвід європейських країн свідчить про те, що головною умовою мінімізації заборгованості є соціальний діалог, чітке дотримання вимог законодавства, прозорість, широке використання працівниками механізмів активної боротьби за власні трудові права.
