Робота працівника за основним місцем роботи і за сумісництвом: особливості сплати ЄСВ
Основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464).
Єдиний внесок встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування ЄСВ.
У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Отже:
- якщо працівник протягом календарного місяця працював на одному підприємстві як за основним місцем роботи так і за сумісництвом та отримав загальну суму доходу менше розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
- якщо працівник працював на різних підприємствах при цьому за основним місцем роботи отримав суму доходу менше розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на місяць, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ.
- нарахування ЄСВ на дохід, отриманий не за основним місцем роботи, здійснюється згідно вимог абзацу третього ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 незалежно від його розміру.
