Капремонт власними силами: чи можливо?

Чи є законодавчі обмеження?

Традиційно для проведення капітального ремонту бюджетні установи залучають сторонні організації чи фізосіб за договорами цивільно-правового характеру. Водночас не рідкість, коли керівник вирішує для проведення відповідних ремонтних робіт залучити працівників установи, як-то: працівника з ремонту будівель, споруд, слюсаря-сантехніка. Зокрема, такі працівники цілком можуть виконати такі нескладні роботи, як: заміна санітарних приладів (умивальників, кухонних раковин, унітазів, пісуарів тощо) або заміна шпалер тощо.

Нагадаємо: під час визначення характеру ремонтних робіт слід орієнтуватися на Примірний перелік № 150*. Саме в цьому нормативному документі наведено примірний перелік робіт, які належать до капремонту.

* Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держкомітету з питань ЖКГ від 10.08.2004 № 150.

А от чи доцільно залучати працівників установи до виконання складніших робіт з капітального ремонту, має вирішити керівник установи. Це цілковито зона відповідальності очільника відповідної бюджетної установи.

Єдине обмеження, на яке варто звернути увагу під час розв’язання цього питання, — це необхідність ліцензії для виконання певних будівельних робіт, визначених у п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону № 222*. До речі, з позиції законодавства у сфері будівництва капремонт є різновидом саме будівельних робіт.

* Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII.

Утім, ліцензія потрібна тільки для виконання будівельних робіт на об’єктах із середніми (СС2) і значними (СС3) наслідками. Тоді як проведення будівельних робіт (у т. ч. й капремонт) на об’єктах інших категорій складності ліцензії не вимагає. Ба більше, навіть на згаданих об’єктах ліцензуванню підлягають не всі види робіт.

Як не дивно, це, власне, і все. Тобто для виконання робіт з капітального ремонту власними силами відсутні будь-які інші законодавчі обмеження.

Тож якщо працівники установи власними силами можуть провести ті чи інші роботи, які належать до капітального ремонту, то заборони немає. Безумовно, крім наявності необхідних будівельних матеріалів для виконання таких робіт, працівників слід забезпечити відповідними обладнанням, пристроями та інструментами.

Яких вимог слід дотримуватися?

Незалежно від обраного способу виконання, проведення робіт з капремонту потребує наявності відповідної документації. Насамперед це проєктно-кошторисна документація (далі — ПКД) для виконання таких робіт. З метою виготовлення ПКД установа має звернутися до підрядної організації та укласти з нею відповідний договір.

Також бюджетна установа повинна забезпечити здійснення авторського і технічного нагляду. Причому без такого контролю (нагляду) під час проведення капітального ремонту не обійтися в жодному разі.

Ба більше, за відсутність авторського і технічного нагляду чинним законодавством передбачена відповідальність. Докладніше про розроблення ПКД та надання супутніх послуг читайте в статті «Проєктно-кошторисна документація, авторський і технічний нагляд: розбираємося разом» // «Бюджетна бухгалтерія», 2024, № 23 (ср. USER_SHOW_ID).

Як бачимо, у разі ухвалення рішення про здійснення капремонту власними силами, установа повинна забезпечити дотримання цілої низки законодавчих вимог. Тому доцільно призначити відповідального працівника, який слідкуватиме за цим процесом.

Також не забудьте: залучати до виконання робіт з капремонту дозволено тільки тих працівників, до посадових обов’язків яких входить виконання ремонтних робіт. Безумовно, цей момент має бути прописано в їх посадових (робочих) інструкціях. До того ж таких працівників слід залучати до проведення відповідних ремонтних робіт виключно в їх робочий час. При цьому оплачувати додатково виконання ремонтних робіт, передбачених посадовими інструкціями відповідних працівників, не потрібно. Це пов’язано з тим, що за виконання роботи, обумовленої трудовим договором, працівник отримує заробітну плату.