єПідтримка: застосування термінала

Як встановити термінал?

Для того щоб оплата карткою «єПідтримка» була можлива за допомогою електронних платіжних засобів, доведеться встановити у місці надання послуг та здійснення розрахунків платіжний термінал (POS).

Платіжний термінал (далі — ПТ) являє собою електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунку, у т. ч. для видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.

Таке визначення та правила функціонування систем розрахунків наведено в Законі № 2346¹. А вже порядок здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів (реальних і віртуальних) прописано в Положенні № 705².

¹ Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III.

² Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705.

Головне питання — куди звертатись установі для встановлення POS? Для цього потрібно звернутись до банку, який надає послуги еквайрингу³.

³ Еквайринг — послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюють з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Такий банк надає суб’єктам господарювання ПТ (POS-термінали для традиційного торговельного еквайрингу, mPOS-термінали в разі мобільного еквайрингу). Переважно термінали відрізняються один від одного інтерфейсом, а також умовами підключення й обслуговування.

Наразі такі послуги надають 56 банків. Де бухгалтеру знайти інформацію про такі банки? Радимо вам шукати такий перелік на сайті НБУ (bank.gov.ua).

Здебільшого банки встановлюють термінал безкоштовно. Натомість установі доведеться оплачувати щомісяця абонплату за користування та комісію за кожен платіж.

У трійки найбільших українських банків тарифи однакові: абонплата — 400 грн за місяць, комісія — 2 % з трансакції за всіма картками. «ПриватБанк» дає 100 грн знижки на абонплату за користування послугами «Оплата частинами» або «Миттєва розстрочка». В «Ощаді», крім базового тарифу, є інші схеми обслуговування.

Тож ви самостійно обираєте, які умови користування терміналом є, на вашу думку, найбільш фінансово привабливими.

Власне процедура встановлення POS зовсім нескладна та складається з наступних кроків.

Обираємо банк-еквайр.

Серед найпопулярніших — «ПриватБанк» та «Ощадбанк». Як ми вже зазначили, кожен банк відрізняється пакетом послуг і тарифами.

З обраним банком укладаємо договір еквайрингу.

Який пакет документів підготувати? Вам залюбки це підкаже представник банку або ж ви можете дізнатись про це самостійно. Для цього деякі банки на своїх сайтах одразу розміщують заявки на підключення послуг еквайрингу.

Приймати платіжні картки «єПідтримка» до сплати за послуги музей зможе тільки після укладання договору еквайрингу з банком. Адже тільки такий договір надає право установі приймати картки «єПідтримка» до оплати за надані послуги (п. 3 розд. V Положення № 705).

Підключення термінала.

Банк надає термінал в оренду та встановлює його самостійно протягом декількох днів. Що вимагається від установи? Нічого складного. Головне — треба підготувати робоче місце. При цьому краще його розмістити поблизу розетки та роутера. А ось коли технічні питання будуть вирішені, співробітник банку пояснить, як працювати з терміналом.

Зі свого боку радимо насамперед з’ясувати такі питання: які дії потрібно виконувати на початку робочого дня, при прийманні оплати карткою «єПідтримка» за надані послуги та наприкінці робочого дня.

Безумовно, певний час у вас будуть виникати й інші питання щодо експлуатації ПТ. Тому кожен банк розміщує на своєму сайті пояснювальні інструкції та відеопідказки для користувачів терміналів.

Ба більше, ані повідомляти про наявність ПТ, ані реєструвати його в органі ДПС не потрібно.

Який документ видавати відвідувачам?

Факт розрахунків карткою «єПідтримка» із застосуванням ПТ підтверджує квитанція такого термінала (п. 6 розд. VII Положення № 705).

У ній має бути зазначена така інформація:

• найменування електронної платіжної системи;

• ідентифікатор еквайра і торговця або інші реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати;

• ідентифікатор платіжного пристрою;

• дата і час здійснення операції;

• сума та валюта операції;

• сума комісійної винагороди;

• реквізити електронної платіжної системи, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;

• вид операції;

• код авторизації або інший код, який ідентифікує операцію в платіжній системі;

 інші додаткові реквізити документів, передбачені правилами платіжних систем та/або внутрішньобанківськими правилами.

Майте на увазі: квитанція термінала не підтверджує факт надання послуги музеєм. Відповідно така квитанція ПТ не може вважатися розрахунковим документом у розумінні ст. 2 Закону № 265⁴. У такому разі відвідувачам потрібно видати розрахунковий документ установленої форми, який засвідчує факт придбання послуги. Наприклад, таким документом може бути квиток. Про таку умову здійснення розрахунків за надані послуги постійно стверджують податківці (підкатегорія 109.03 ЗІР).

⁴ Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР.

Чи можемо застосовувати термінал без РРО?

Припустимо, суб’єкт господарювання (у нашій ситуації — музей) має право не використовувати РРО/ПРРО, але хоче встановити ПТ. Чи має він право це зробити?

Так, музей може застосовувати термінал без використання РРО/ПРРО. Пояснимо чому.

По-перше, музеї вже давно потрапили до переліку щасливців, які не зобов’язані застосовувати РРО/ПРРО. Повний перелік суб’єктів господарювання (у т. ч. й бюджетних установ), які можуть обійтись без РРО/ПРРО, наведено в ст. 9 та 10 Закону № 265 (ср. USER_SHOW_ID).

Але наразі нас цікавить виключно ст. 9 цього Закону. Адже в ній згадані суб’єкти господарювання, які не зобов’язані застосовувати ні РРО/ПРРО, ні книгу обліку розрахункових операцій з розрахунковими книжками (далі — РК).

Тож уважно пошукаємо, де в цій статті Закону № 265 сховались музеї. Ба більше, з’ясуємо, які ще бюджетні установи також можуть на цілком законних підставах скористатись такими РРО-привілеями.

Зокрема, передбачено, що суб’єкти господарювання не застосовують РРО та РК при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів (п. 4 ст. 9 Закону № 265).

Відразу зазначимо: не варто шукати в чинних нормативно-правових актах якийсь спеціальний перелік закладів, які віднесено до культурно-спортивних і видовищних. Адже такого переліку не існувало ніколи. Але ця прогалина у законодавстві абсолютно не заважає суб’єктам господарювання застосовувати такі РРО-звільнення.

Тим паче податківці з цього приводу підтримують протягом багатьох років досить ліберальну думку. Та невпинно стверджують: музей може користуватись п. 4 ст. 9 Закону № 265, тобто не повинен застосовувати РРО та РК.

Але є невеличка умова: такі заклади при реалізації квитків (інших розрахункових документів) і веденні їх обліку керуються відповідними відомчими нормативними документами. Саме таку ключову умову наводять податківці у своїх роз’ясненнях (підкатегорія 109.03 ЗІР).

Впевнені, що виконати такі умові зовсім нескладно. Адже існує спеціальний документ, в якому визначено порядок ведення операцій та оформлення документів, пов’язаних з рухом квитків (абонементів). У цьому випадку йдеться про Інструкцію № 452⁵.

⁵ Інструкція з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах та культурно-освітніх закладах, затверджена наказом Мінкультури від 07.07.99 № 452.

Кому з бюджетників цікавий згаданий документ? Насамперед, зазначений документ стосується таких культурно-освітніх закладів:

• культурні центри;

• музеї;

• художні галереї (виставки);

• виставкові зали;

• історико-культурні заповідники;

• парки культури та відпочинку;

• клуби;

• палаци і будинки культури;

• заклади освіти сфери культури, культурно-інформаційні і культурно-просвітницькі центри тощо.

Також в Інструкції № 452 наведено рекомендації щодо оприбуткування, реалізації, зберігання та знищення невикористаних квитків (абонементів). А ось у додатках — форми (зразки) первинних документів, що є обов’язковими для застосування.

По-друге, Закон № 2346 не зобов’язує власників ПТ використовувати їх тільки в парі з РРО/ПРРО. Також такої вимоги не містить і Закон № 265.

По суті, ПТ — це всього лише спосіб заміни готівкових розрахунків безготівковими. Тому суб’єкт господарювання (у нашому випадку — музей), який не зобов’язаний використовувати РРО/ПРРО, може встановити ПТ без застосування РРО/ПРРО (підкатегорія 109.10 ЗІР).