Черговий апгрейд Бюджетного кодексу

* Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо актуалізації та удосконалення деяких положень» від 16.01.2025 № 4225-IX.

** Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

Гендерно орієнтований підхід у бюджетному процесі — реальність, а не тренд

Як відомо, наразі чимало уваги приділяється гендерній рівності в Україні. З огляду на це, було унесено й певні зміни до БКУ. Зокрема, уточнено визначення програмно-цільового методу (далі — ПЦМ).

Тепер ПЦМ — це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням гендерно орієнтованого підходу та здійсненням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Крім того, як випливає з нової ч. 10 ст. 20 БКУ ПЦМ передбачає застосування гендерно орієнтованого підходу, в межах якого головні розпорядники бюджетних коштів та інші учасники бюджетного процесу враховують гендерні аспекти у процесі планування, виконання та звітування про виконання бюджетних програм.

Причому гендерно орієнтований підхід у бюджетуванні передбачає врахування гендерних аспектів на кожній стадії бюджетного процесу для справедливого розподілу фінансових ресурсів та забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.

Публічні інвестиції: нова логіка

Планування, підготовка та реалізація публічних інвестиційних проєктів та програм публічних інвестицій відбуваються відповідно до вимог оновленої ст. 33¹ БКУ.

Всі ж нові визначення щодо публічних інвестицій, як то публічні інвестиції, публічний інвестиційний проєкт, програма публічних інвестицій та єдиний проєктний портфель публічних інвестицій, тепер наведені у ст. 2 БКУ.

Що важливо? Тепер усі інвестиційні проєкти будуть проходити пріоритезацію та оцінку. Найбільш значущі з них увійдуть до єдиного проєктного портфеля публічних інвестицій. А це дозволить ефективніше розподіляти бюджетні ресурси та контролювати фінансування ключових об’єктів.

Новий рівень фінансування оборони та безпеки

В умовах воєнного стану акцент зроблено на посиленні фінансування оборонного сектору.

Так, розпорядники бюджетних коштів уповноважені, зокрема, на взяття середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету. Це уточнено в оновленому п. 47 ст. 2 БКУ.

При цьому під середньостроковим зобов’язанням за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів слід розуміти зобов’язання розпорядників коштів державного бюджету, які належать до сектору безпеки і оборони, за укладеними трирічними державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом поточного бюджетного періоду та/або середньострокового періоду.

Це дозволить краще планувати оборонні витрати та гарантувати своєчасне постачання оборонних потреб.

Також у ст. 35 БКУ уточнено, що головні розпорядники бюджетних коштів, які належать до сектору безпеки і оборони, включають до бюджетних запитів обсяги середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів на відповідні бюджетні періоди та обсяги щорічних видатків на виконання таких зобов’язань.

Крім того, середньострокове зобов’язання за держконтрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів набуває статусу бюджетного зобов’язання у сумі, визначеній згідно з умовами трирічного державного контракту (договору). Таким є припис оновленої ст. 48 БКУ.

І, звісно ж, така сума має відповідати граничним показникам видатків держбюджету, які можуть бути спрямовані на взяття середньострокових зобов’язань за держконтрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів, визначеним законом про держбюджет на відповідний період.

А кредиторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів за середньостроковими зобов’язаннями за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів на кінець поточного бюджетного періоду не може перевищувати залишок коштів спецфонду держбюджету, утворений за рахунок відповідних надходжень цього фонду.

Управлінська відповідальність та прозорість бюджетного процесу

Оновлений БКУ посилює контроль над бюджетними коштами. У зв’язку з цим введено поняття «управлінська відповідальність та підзвітність».

Так, управлінська відповідальність та підзвітність — це відповідальність та підзвітність розпорядників бюджетних коштів за досягнуті цілі державної політики у відповідній сфері діяльності, функціонування внутрішнього контролю, управління бюджетними коштами, об’єктами державної (комунальної) власності та іншими ресурсами, включаючи свої рішення, дії, виконання повноважень, у тому числі делегованих.

Тож розпорядники бюджетних коштів мають забезпечувати ефективне управління фінансами, звітність та контроль за використаними ресурсами.

Також згідно з оновленою ч. 2 ст. 19 БКУ на всіх стадіях бюджетного процесу забезпечується управлінська відповідальність і підзвітність.

Ба більше, передбачено посилення контролю за державними закупівлями та механізмами фінансового моніторингу. Це крок до зниження корупційних ризиків і підвищення рівня довіри до розподілу бюджетних коштів.

Внутрішній контроль

Підвищення управлінської відповідальності неминуче тягне за собою посилення внутрішнього контролю. Цьому присвячена оновлена ч. 3 ст. 26 БКУ.

Так, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит. Також вони забезпечують функціонування внутрішнього контролю і здійснення внутрішнього аудиту у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Що саме слід розуміти під внутрішнім контролем?

Внутрішній контроль — це комплекс заходів, які ґрунтуються на управлінській відповідальності та підзвітності і застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Що ж таке внутрішній аудит?

Внутрішній аудит — це незалежна, об’єктивна діяльність, яка передбачає здійснення аудиторських досліджень (оцінки з надання впевненості) та аудиторського консультування для сприяння розпоряднику бюджетних коштів у досягненні цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності.

При цьому внутрішній аудит сприяє покращенню ефективності та результативності в діяльності розпорядника бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери його управління, шляхом застосування систематичного, послідовного підходу до оцінки і вдосконалення організації та функціонування системи управління, внутрішнього контролю, управління ризиками.

Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, котрий є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівнику.

Для надання фахових консультацій та розгляду питань, пов’язаних з організацією та функціонуванням внутрішнього контролю і провадженням діяльності з внутрішнього аудиту, головний розпорядник коштів державного бюджету утворює аудиторський комітет як консультативно-дорадчий орган.

Основні засади функціонування внутрішнього контролю і здійснення внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабміном. А організаційно-методологічні засади функціонування внутрішнього контролю і здійснення внутрішнього аудиту визначаються Мінфіном, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, у т. ч. здійснює аналіз стану функціонування внутрішнього контролю та оцінку функціонування систем внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів*.

* Для зручності Мінфін на своєму сайті розмістив інформацію та нормативну базу з цього питання.

У разі ліквідації — залишки власних надходжень на рахунок правонаступника

Важливим новим абзацом доповнено ч. 4 ст. 13 БКУ.

У разі ліквідації, реорганізації бюджетної установи, яка має наслідком зміну організаційної форми господарювання, залишки власних надходжень органи Казначейства за дорученням бюджетної установи та погодженням з головним розпорядником бюджетних коштів перераховують на рахунок правонаступника, відкритий в органах Казначейства.

Регіональний розвиток та місцеві бюджети

Реформа місцевого самоврядування отримала додатковий поштовх. Державний фонд регіонального розвитку закріплюється як частина держбюджету, а його фінансування має становити не менше 1,5 % доходів загального фонду держбюджету.

Також удосконалено механізм розподілу коштів між регіонами:

70 % — за чисельністю населення;

30 % — з урахуванням рівня соціально-економічного розвитку.

Це дозволить спрямовувати більше ресурсів у менш розвинені регіони та скоротити економічний дисбаланс між областями.

Оприлюднення інформації про виконання бюджетів

З’явились нові правила та строки оприлюднення інформації про виконання бюджетів.

Так, інформація про виконання держбюджету та місцевих бюджетів має бути оприлюднена не пізніше 1 березня року, що настає за роком звіту. Така вимога зафіксована в оновленому абз. 1 ч. 5 ст. 28 БКУ.

При цьому слід оприлюднювати інформацію про:

— держбюджет — на офіційних сайтах КМУ, Мінфіну;

— місцеві бюджети — на офіційних сайтах ВР АР Крим, Ради міністрів АР Крим, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів відповідних місцевих рад або в інший спосіб відповідно до Закону № 2939*.

* Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI.

Новини щодо бюджетних декларацій

Відтепер Мінфін розробляє та у визначені ним строки доводить до (ч. 5 ст. 33 БКУ):

— головних розпорядників коштів державного бюджету — інструкції з підготовки бюджетних пропозицій, орієнтовні граничні показники видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету на середньостроковий період;

— центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, — орієнтовний граничний сукупний обсяг публічних інвестицій на середньостроковий період.

Також у ч. 9 ст. 33 БКУ уточнено, що, крім іншого, бюджетна декларація містить положення щодо:

— обсягу публічних інвестицій на підготовку та реалізацію публічних інвестиційних проєктів та програм публічних інвестицій, включаючи обсяг коштів держфонду регіонального розвитку, обсяг коштів державного дорожнього фонду (за напрямами, визначеними ч. 3 ст. 24² БКУ), обсяг коштів держфонду внутрішніх водних шляхів (за напрямами, визначеними ч. 3 ст. 24⁵ БКУ), обсяг коштів держфонду декарбонізації та енергоефективної трансформації (за напрямами, визначеними ч. 3 ст. 24⁶ БКУ), із зазначенням пріоритетних напрямів таких публічних інвестицій;

— середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій держави;

— загального обсягу середньострокових зобов’язань за держконтрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та обсягу щорічних видатків на виконання таких зобов’язань.

Підсумки бюджетних новацій

З аналізу змін видно, що останні оновлення БКУ — це ще один крок до більш прозорого, ефективного та збалансованого управління державними фінансами. Адже запроваджені зміни насамперед спрямовані на:

— покращення регіонального розвитку;

— посилення фінансування оборонного сектору;

— оптимізацію бюджетного процесу;

— посилення внутрішнього контролю та аудиту.

Залишається слідкувати за практичним впровадженням цих норм, адже реальні зміни завжди залежать від ефективності реалізації законодавчих ініціатив.

А ми, зі свого боку, як завжди, триматимемо вас у курсі всіх подальших оновлень.