"Вільні" кошти після відшкодування комуналки орендарем: на що можна витратити?

Відшкодування орендарем комунальних послуг

Коротко пригадаємо загальний механізм відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг. Для цього звернемося до норм Методики № 630* та Закону № 157**.

* Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від 28.04.2021 № 630.

** Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX.

Як добре відомо, дія Методики № 630 поширюється на оренду державного майна. Водночас органи місцевого самоврядування можуть прийняти свої місцеві методики розрахунку орендної плати комунального майна.

Якщо ж така місцева методика відсутня, то в питаннях оренди комунального майна слід керуватися нормами саме Методики № 630, про що зазначено у ч. 2 ст. 17 Закону № 157.

До плати за оренду іншого окремого індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання такого майна та плата за послуги, які надає балансоутримувач орендарю згідно з договором (п. 4 Методики № 630).

Тож відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендар має здійснювати відповідно до окремого договору.

На сьогодні слід застосовувати Примірний договір про відшкодування, затверджений наказом № 1576*.

* Наказ ФДМУ «Про затвердження Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю» від 05.09.2023 № 1576.

Як передбачено п. 1.1 цього Примірного договору, балансоутримувач укладає або продовжує дію договорів про надання комунальних та інших послуг, здійснює оплату за спожиті послуги відповідно до їх умов. Орендар, зі свого боку, відшкодовує балансоутримувачу його витрати за договорами на надання комунальних та інших послуг.

До таких послуг належать, зокрема:

— постачання електроенергії;

— водовідведення і водопостачання;

— теплопостачання;

— послуги з вивезення твердих побутових відходів;

— постачання природного газу;

— послуги з розподілу природного газу;

— послуги з дератизації та дезінсекції;

— прибирання та догляд за прибудинковою територією;

— обслуговування димових, вентиляційних каналів та ліфтів.

Цей перелік наведено у примітці до Примірного договору про відшкодування. Проте слід пам’ятати, що він є примірним.

Протягом п’яти робочих днів із дати укладання договору про оренду балансоутримувач зобов’язаний надати орендареві для підписання два примірники договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг (п. 6.5 розд. ІІ Примірного договору № 820*).

* Примірний договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затверджений постановою КМУ від 12.08.2020 № 820.

Зі свого боку, орендар протягом десяти робочих днів із моменту отримання цих примірників повинен:

— підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору

або

— подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню ним за договором.

Застосування КЕКВ

У питаннях обрання КЕКВ слід виходити з економічної суті платежу і керуватися Інструкцією № 333*.

* Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджена наказом Мінфіну від 12.03.2012 № 333.

І в ситуації, описаній у запитанні, можливі два варіанти: коли орендодавець користується комунальними послугами постачальника та коли орендодавець сам надає комунальні послуги.

Якщо орендодавець користується послугами постачальників комунальних послуг, тоді все доволі просто. Він сплачує за комунальні послуги за відповідними КЕКВ, зокрема за КЕКВ: 2271 «Оплата теплопостачання», 2272 «Оплата водопостачання та водовідведення», 2273 «Оплата електроенергії» тощо.

У подальшому орендар відшкодовує фактично спожиті ним комунальні послуги за КЕКВ 0000 й отримані орендодавцем кошти зараховуються як відшкодування здійснених витрат та відносяться на відновлення касових видатків.

Але бувають випадки, коли орендодавець сам надає комунальні послуги. Так, здебільшого це стосується послуг з опалення, коли орендодавець має котел (чи навіть цілу котельню), для роботи якого придбавають дрова або вугілля, оплачують роботу кочегара тощо.

У такому разі орендодавець має планувати і здійснювати такі видатки за відповідними КЕКВ, як-то: 2111 «Заробітна плата», 2120 «Нарахування на оплату праці», 2275 «Оплата інших енергоносіїв та інших комунальних послуг».

А от для орендаря-бюджетника в будь-якому разі це будуть видатки на оплату комунальних послуг за відповідними КЕКВ. У описаному прикладі — 2271 «Оплата теплопостачання».

У подальшому таке відшкодування надходить на реєстраційний рахунок орендодавця за КЕКВ 0000 та розподіляється як відшкодування видатків за відповідними КЕКВ: 2111 «Заробітна плата», 2120 «Нарахування на оплату праці» та 2275 «Оплата інших енергоносіїв та інші комунальні послуги». Таке розподілення за КЕКВ здійснює саме орендодавець.

Свого часу на це звертала увагу Держказначейська служба в листі від 03.05.2007 № 3.4-06/1115-5385.

Докладніше про це читайте у матеріалі «Відшкодування послуг теплопостачання орендарями: які КЕКВ для орендодавця та орендарів?» // «Бюджетна бухгалтерія», 2023, № 13 (ср. USER_SHOW_ID).

На що витратити залишок?

Перш ніж відповісти на запитання, куди саме можна витратити залишок, нагадаємо ключове про планування обсягу видатків бюджетних установ.

Це випливає з норм п. 20 Порядку № 228*.

* Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 № 228.

При цьому об’єктивну потребу необхідно визначати, виходячи з основних виробничих показників і контингентів, установлених для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів зі скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

З огляду на це, орендодавець у своєму кошторисі має планувати виключно свої видатки на комунальні послуги. Видатки орендарів планувати у кошторисі орендодавця не потрібно, адже це є порушенням вимог Порядку № 228.

Залишок коштів, який утворився на кінець бюджетного періоду, якраз може свідчити про неправильне планування коштів на комунальні послуги у кошторисі орендодавця.

Відповідно використання цих коштів на потреби орендодавця є незаконним. Такі кошти підлягають поверненню до бюджету.

На цьому свого часу наголошувала Держказначейська служба у листі від 17.07.2015 № 14-09/562-19082.

Якщо кошти не були повернуті до бюджету, то суми таких залишків коштів слід врахувати під час визначення потреби в коштах на оплату комунальних послуг у наступному бюджетному періоді, скоротивши потребу на оплату комунальних послуг саме на цю суму.