Поновлення перебігу позовної давності: що слід врахувати замовникам?

* Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Для чого замовникам слідкувати за позовною давністю?

Зі строками позовної давності стикається кожен учасник цивільних відносин. Також це питання неодмінно постає перед бюджетними установами — замовниками під час виконання договорів, укладених зі своїми контрагентами. Нагадаємо, що позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду (подати позов) з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правила обчислення строків позовної давності прописано у гл. 19 ЦКУ*. Загальний строк позовної давності становить три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Також для певних випадків установлено спеціальні строки позовної давності (скорочені або триваліші), передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦКУ.

* Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.

Таким чином, позовна давність являє собою строк, у межах якого бюджетна установа може стягнути дебіторську заборгованість або сплатити кредиторську заборгованість у примусовому порядку. Відповідно після спливу цього строку заборгованість, яка є безнадійною для стягнення, установа має списати з балансу. Загальну процедуру списання дебіторської та кредиторської заборгованості визначено Порядком № 372*.

* Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів в бухгалтерському обліку бюджетних установ, затверджений наказом Мінфіну від 02.04.2014 № 372.

Як було зі строками позовної давності до 04.09.2025?

Спочатку строк позовної давності було призупинено на період карантину, викликаного коронавірусом (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). Потім на період воєнного стану строки, визначені ч. 1 ст. 257 ЦКУ, було продовжено на строк дії воєнного стану. Такі правила продовження зазначеного строку прописано в п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ.

Це означало, що до закінчення воєнного стану дебіторська та кредиторська заборгованість не могла бути визнана такою, щодо якої минув строк позовної давності, та списана у загальному порядку. Відповідно механізм списання такої заборгованості, визначений Порядком № 372, протягом строку дії воєнного стану бюджетні установи фактично не застосовували.

Та незважаючи на такі обмеження, установи зобов’язані були належним чином контролювати стан своїх розрахунків, проводити їх інвентаризацію та вживати необхідні заходи для погашення такої заборгованості.

Що буде зі строками позовної давності після 04.09.2025?

Як бачимо, законодавці вирішили не чекати закінчення воєнного стану й ухвалили Закон № 4434, який поновить ці строки вже з 04.09.2025.

Отже, з цієї дати буде поновлено перебіг строків позовної давності, який не сплив і донині, щодо заборгованостей, які установа обліковувала ще до 12.03.2020.

Розрахунок строку позовної давності здійснюємо за загальним правилом, визначеним ст. 261 ЦКУ. Так, перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З огляду на це, відлік перебігу строків позовної давності залежить від того, коли виникла заборгованість:

1) якщо до 12.03.2020, то насамперед слід визначити, скільки днів минуло з моменту початку перебігу строку і до дати його зупинення (12.03.2020). Після цього кількість днів, що лишилися із трирічного строку позовної давності, додаємо до 04.09.2025;

2) якщо в період карантину та/або воєнного стану (тобто з 12.03.2020 до 03.09.2025), то обчислювати строк позовної давності доведеться «з нуля». Тобто відлічувати три роки для стягнення заборгованості слід з дати поновлення строків позовної давності — з 04.09.2025.

Врешті-решт, тільки після спливу строку давності установа може списати таку заборгованість з балансу з дотриманням вимог Порядку № 372 (ср. USER_SHOW_ID).

Тож уже зараз рекомендуємо всім замовникам провести перевірку всіх договорів, за якими є дебіторська або кредиторська заборгованість, та вжити заходів щодо їх погашення. Зауважте: таку перевірку варто провести як щодо закупівельних договорів, так і щодо прямих договорів.

При цьому особливу увагу варто приділити тим договорам, за якими замовник може отримати від своїх контрагентів звернення до суду через несвоєчасне виконання своїх зобов’язань за договорами. Тобто через прострочення оплати за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги. Адже невдовзі ваш контрагент може почати готуватися до майбутніх судових позовів. Тож часу на врегулювання спорів залишилося не так багато.