Поховання загиблих воїнів: який КПКВК та КЕКВ застосувати?
На превеликий жаль, запитання щодо поховання загиблих воїнів виникають все частіше. Тож розглянемо, які саме видатки, в яку чергу та за якими КПКВК і КЕКВ слід здійснювати для поховання загиблих воїнів.
Черговість здійснення видатків
Передусім з’ясуємо, в яку чергу можна здійснювати такі видатки. Для цього звернемось до вимог п. 19 Порядку № 590*.
Так, у другу чергу за кошти як загального, так і спеціального фонду можна проводити видатки на:
— оплату ритуальних послуг (зокрема, послуг з перевезення, поховання, доставки тіл померлих до моргів та бюро судово-медичної експертизи);
— придбання предметів ритуальної належності;
— оплату послуг з утримання місць поховання.
Який КПКВК застосувати?
За рахунок сільських, селищних, міських бюджетів можуть надаватися ритуальні послуги, пов’язані з похованням ветеранів війни. Це випливає із п.п. 4 п. «а» ч. 1 ст. 34 Закону № 280*.
* Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР.
Водночас п. «в» ч. 1 ст. 14 Закону № 1102* передбачено здійснення витрат на поховання учасників бойових дій за рахунок коштів місцевих бюджетів.
* Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV.
Видатки на відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни мають здійснюватися з бюджету АР Крим та обласних бюджетів. Таким є припис п.п. «а» п. 4 ч. 1 ст. 90 БКУ.
При цьому видатки на поховання учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності і осіб з інвалідністю внаслідок війни виділяються з бюджету АР Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя. Пряму вказівку на це містить п. 8 Порядку № 1445*.
Разом з тим на місцевому рівні може бути прийнята відповідна місцева програма із чітким визначенням категорій осіб, яких можуть ховати за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.
Можливість прийняття такої місцевої програми передбачено п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону № 280. Так, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Можливість фінансування таких програм за рахунок коштів місцевих бюджетів прописано в п. 21 ч. 1 ст. 91 БКУ (ср. USER_SHOW_ID).
Отже, місцеві програми мають бути затверджені рішенням відповідної місцевої ради. Але в умовах воєнного стану це далеко не завжди можливо. Що ж робити? Відповідь варто шукати у постанові № 252*.
Так, під час дії воєнного стану право затверджувати місцеві (цільові) програми (вносити до них зміни) з дотриманням вимог ст. 91 БКУ надано військовим адміністраціям населених пунктів, районним та Київській міській військовій адміністрації.
Звісно ж, усі видатки місцевих бюджетів мають знайти своє відображення в бюджетних програмах. І для цього маємо визначити КПКВК. Звернемось до вимог наказу № 793*.
Зазначені видатки слід здійснювати за КПКВК 3090 «Видатки на поховання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни».
Який КЕКВ застосувати?
Обираючи КЕКВ, традиційно виходимо з економічної суті платежу та керуємось Інструкцією № 333*.
Видатки на оплату ритуальних послуг слід планувати і проводити за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».
Зверніть увагу: навіть якщо послуги з поховання надає спеціалізоване комунальне підприємство (далі — КП), включене до мережі головного розпорядника як одержувач бюджетних коштів, видатки на поховання також проводяться за КЕКВ 2240. Адже в цьому випадку КП виступає у ролі виконавця робіт, а не одержувача бюджетних коштів. У свою чергу, місцева рада (виконком, військова адміністрація) є замовником таких робіт. При цьому мають бути оформлені належним чином всі документи, як–то: договір на надання послуг, акт виконаних робіт тощо.
Бюджетна бухгалтерія, листопад, 2022/№ 44
у Facebook
у Viber
у Telegram
