Аптечка в установі, яка не має медпункту: нюанси обліку

Необхідність забезпечення аптечками 

На роботодавця статтею 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII покладено обов'язок створення на робочому місці в кожному структурному підрозділі умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою він повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці, в тому числі вживати термінових заходів для допомоги потерпілим, залучати за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення в установі аварій та нещасних випадків. При чому роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Також Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 17.04.2019 р. № 337, передбачено, що у разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа установи зобов'язані терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі потреби його направлення до закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 2.4 розд. II Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС від 25.01.2012 р. № 67, у разі виникнення надзвичайних ситуацій і нещасних випадків роботодавець повинен вжити термінових заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим.

Відповідно до п. 4.5 р. IVцих Загальних вимог за рішенням роботодавця створюється одне або кілька приміщень для надання першої медичної допомоги, забезпечених необхідним устаткуванням і матеріалами. Крім того, засоби, необхідні для надання першої допомоги, повинні бути в наявності у всіх тих місцях, де цього вимагають умови праці.

Пунктом 3.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. № 15, передбачено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

В тематичний план та програму навчання з питань охорони праці посадових осіб входить тема 7 «Надання домедичної допомоги потерпілим у разі нещасного випадку», в якій зазначено, що навчання за цією темою проводиться фахівцями з медичною освітою (додаток 4 Типового положення).

Таким чином, з урахуванням ризиків в кожній установі повинні забезпечуватися необхідні умови для надання першої медичної допомоги (у тому числі і наявність аптечки).

Отже, необхідність забезпечити робочі місця аптечками випливає із зазначених вимог законодавства.

Держпраці у листі від 18.11.2016 р. № 11506/1/4.4-ДП-16 відмітило, що законодавством не визначено єдиного поняття терміна «аптечка». Проте, відповідно до джерел теорії медичної науки, аптечка є набором лікарських засобів, інструментів та приладів, які призначені для надання першої медичної допомоги. Її вміст залежить від специфіки діяльності установи, і його визначає сам роботодавець, якщо це не визначено окремими нормативно-правовими актами.

Таким чином, перелік лікарських засобів, якими повинна бути укомплектована аптечка, місце її зберігання, а також порядок її використання та періодичність контролю за вмістом аптечки затверджуються наказом керівника установи, яким також призначається особа, відповідальна за утримання аптечки.

Аптечка може містити такий базовий комплект обладнання та медикаментів для надання першої медичної допомоги: розчин перекису водню, спиртовий розчин йоду, нашатирний спирт, знеболювальні (анальгін, амідопірин), засоби, що покращують діяльність серцево-судинної системи (настій валеріани, кофеїн, валідол, нітрогліцерин, кордіамін, папазол), жарознижувальні (ацетилсаліцилова кислота, фенацетин), протимікробні - сульфаніламіди та антибіотики, проносні засоби, кровоспинний джгут, термометр, індивідуальний перев'язувальний пакет, стерильні бинти, вату, шприц.

Не слід забувати ще про одну дуже важливу річ. А саме про автомобільні аптечки. Адже на балансах майже всіх бюджетних установ є автотранспортні засоби, які обов’язково мають містити аптечку.

Це пов’язано з вимогами ст. 48 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 р. № 3353-XII. Саме нею передбачено, що водії зобов'язані стежити за наявністю на транспортних засобах спеціальних медичних аптечок, їх укомплектуванням.

Вимоги щодо укомплектування автоаптечок визначені наказом МОЗ «Про затвердження переліків лікарських засобів у медичних аптечках транспортних засобів» від 07.07.98 р. № 187.

Далі в таблиці наведено перелік лікарських засобів, які повинні бути у медичних аптечках першої медичної допомоги для пасажирських легкових з кількістю пасажирів до 9 осіб та вантажних транспортних засобів (автоаптечка 1), а також для пасажирських транспортних засобів з кількістю пасажирів понад 9 осіб (автоаптечка 2). 

Після використання лікарських засобів, що входять до складу аптечки, чи закінчення терміну їх дії, такі лікарські засоби необхідно своєчасно поновлювати або замінювати.

Як бачимо, у звичайній бюджетній установі (не медичній) може бути два види аптечок: автомобільна та для надання медичної допомоги працівникам установи. 

Принципи розміщення аптечки 

Як зазначили фахівці Держпраці у Хмельницькій області на своєму офіційному сайті (km.dsp.gov.ua), при розміщенні аптечки слід дотримуватись наступних принципів, єдиних для всіх установ:

• аптечка повинна зберігатись у спеціальному сейфі або шафі на постійному

робочому місці або переноситися у санітарній сумці, якщо місце роботи особи не є стаціонарним;

• всі співробітники мають бути проінформовані про місце зберігання аптечки, її

склад та правила користування нею;

• доступ до аптечки повинні мати всі особи, які працюють в установі. Як правило,

аптечку слід розміщувати у місцях можливого скупчення людей, на травмонебезпечних дільницях робіт та інших територіях підвищеної небезпеки;

• медичний персонал або спеціально уповноважені особи здійснюють регулярну

перевірку аптечки та відповідають за її стан і систематичне поповнення;

• забороняється відкривати герметичні упаковки, лікарські засоби, пенали з

таблетками без необхідності;

• лікарські засоби, строк зберігання яких сплив, мають бути вчасно замінені;
• невикористані аптечки або медикаменти передаються на склад або підлягають знищенню в установленому порядку. 
  
  

КЕКВ для придбання аптечки 

Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Мінфіну від 12.03.2012 р. № 333, передбачено, що придбання аптечок та їх поповнення (у тому числі дорожніх), лікарських засобів, виробів медичного призначення, якщо установа не має медичного кабінету чи пункту, здійснюється за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар» (п. 4 п.п. 2.2.1)

До речі, оплата дезінфікуючих засобів для обробки рук і шкіри та медичних масок  для працівників установи, яка не має медичного кабінету чи пункту, також має здійснюватись за КЕКВ 2210. На цьому наголосили фахівці ДКСУ у листі від 26.11.2020 р. № 16-06-06/21287.

А як же КЕКВ 2220 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали»? Може все ж за цим КЕКВ слід придбавати аптечки та їх поповнення, адже він спеціалізований та начебто більше підходить? Ні, у випадку, що розглядається, цей КЕКВ не слід застосовувати. Справа в тому, що КЕКВ 2220 передбачений лише для медичних закладів та установ, які мають медичний пункт чи кабінет. Це неодноразово підкреслювала й ДКСУ, наприклад, у листі від 05.06.2020 р. № 16-10-11/9837.

Отже, якщо установа самостійно комплектує аптечку, не є медичною та не має медичного кабінету або медпункту, то витрати на придбання ліків та матеріалів для аптечки, вона має проводити лише за КЕКВ 2210.

Бухоблік аптечок 

Аптечку можна купити як повністю укомплектовану у спеціальну сумку чи футляр (як правило, це автоаптечки), так і як окремі матеріали та ліки для неї.

Причому у вартість укомплектованої автоаптечки зазвичай входить увесь її зміст однією сумою. Зазначається лише найменування та кількість лікарських засобів та виробів медпризначення без вартості кожного окремого найменування. Оскільки автоаптечка повинна знаходитися в автомобілі, то її видають матеріально-відповідальній особі, за якою закріплено авто - водію.

Автоаптечку в зборі слід обліковувати у складі запасів на субрахунку 1812 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». Під час передачі її водію в експлуатацію вартість автоаптечки списують на витрати за дебетом субрахунку 8013 «Матеріальні витрати».

Списання МШП під час їх передачі в експлуатацію обумовлено вимогами п. 37 розд. II Методрекомендацій з обліку запасів. У ньому зафіксовано, що вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів (крім канцелярського приладдя) за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Отже, водій, як особа, відповідальна за автоаптечку, зобов'язаний стежити за її наявністю та укомплектуванням та, у разі необхідності, повідомляти керівництву установи про необхідність її поповнення чи оновлення.

Якщо установа самостійно комплектує аптечку та купує окремі лікарські засоби, інструменти та прилади, які призначені для надання першої медичної допомоги, то їх слід обліковувати у складі запасів на субрахунку 1512 «Медикаменти та перев’язувальні засоби».

На субрахунку 1512 ведеться облік медикаментів, компонентів, бактерицидних препаратів, дезінфекційних засобів, сироватки, вакцини, крові, плівки для рентгенівських знімків, матеріалів для проведення аналізів та перев'язувальних засобів, дрібного медичного інвентарю (термометри, ланцети, пінцети, голки) тощо. Причому його можуть використовувати, як медичні заклади, так і будь-які інші установи. Адже Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Мінфіну від 29.12.2015 р. № 1219, не містить жодних обмежень чи застережень щодо застосування цього субрахунку.

Списання таких медикаментів та виробів медичного призначення здійснюється після їх фактичного використання. Фактичне використання медикаментів слід підтвердити Актами списання, де потрібно вказати найменування медичного препарату, кількість використаного препарату, прізвище та посаду працівника, який його застосував.

Але інколи трапляється таке, що випадків, які б потребували використання певних медикаментів, немає та термін їх придатності минув. Що робити?

По-перше, випадків наявності таких медикаментів не повинно бути взагалі. Матеріально відповідальна особа повинна ретельно контролювати строки їх використання.

По-друге, непридатність таких медикаментів визначає спеціальна комісія, після чого проводиться їх відповідна утилізація.

Якщо ж все ж таки медикаменти, термін придатності яких минув, є в наявності, то слід звернутися до Правил утилізації та знищення лікарських засобів, затверджених наказом МОЗ від 24.04.2015 р. № 242.

Відповідно до розд. II цих Правил наявність в обігу лікарських засобів, що не підлягають подальшому використанню, встановлюється органами державного контролю та/або посадовими (уповноваженими) особами суб'єктів господарювання у сфері обігу лікарських засобів. Такі лікарські засоби вилучаються з обігу, а факт їх наявності фіксується відповідним актом.

Тобто визначити непридатність таких медикаментів працівники установи самостійно не мають права. Утилізувати медикаменти, термін придатності яких минув, працівники установи також права не мають.

Лікарські засоби, обіг яких заборонено розпорядженням про встановлення заборони обігу лікарських засобів, виданим органами державного контролю, вилучаються з обігу шляхом, зазначеним у такому розпорядженні.

Лікарські засоби, що не підлягають подальшому використанню, набувають статусу «відходів» та передаються для утилізації або знешкодження до суб'єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами безпосередньо або через постачальників, якщо таке передбачено відповідними договірними умовами.

До речі, якщо буде прийнято рішення придбати для вимірювання тиску працівникам установи такого медичного інвентарю як тонометр, то його обліковуйте на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». Адже дрібним медінвентарем його аж ніяк не назвеш. Термін його служби перевищує рік, а вартість навряд чи перевищить межу, встановлену в установі для зарахування об’єктів до складу МНМА.

Розглянемо на умовному прикладі порядок бухобліку аптечок. 

Приклад. Установа придбала укомплектовану автомобільну аптечку вартістю 800 грн. та медичні засоби для комплектації аптечки для адміністрації установи на загальну суму 500 грн.

Автоаптечку передано в експлуатацію водію, про що складено Акт списання запасів.

Протягом місяця використано медикаментів для потреб працівників установи на суму 120 грн., про що складено Акт списання запасів.

Акти списання складено за формою додатка до Методрекомендацій з бухобліку запасів суб'єктів держсектору