Чи можна списати нестачу на підставі листа про зупинення слідства?

Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженим наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. № 879, передбачено, що нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства. А у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством (абз. 5 п. 4 розд. IV).

Бюджетними установами у разі встановлення нестач відповідні матеріали протягом 5 днів після встановлення нестач передаються правоохоронним органам, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивільний позов.

Для обліку сум невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей Планом рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.2013 р. № 1203, передбачено позабалансовий субрахунок 073 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів». При цьому зменшення суми невідшкодованих нестач і втрат від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів на субрахунку 073 відображається після встановлення винних осіб.

Отже, до моменту встановлення винних осіб нестачі матеріальних цінностей підлягають зарахуванню та обліку на позабалансовому субрахунку 073.

Конкретний строк, протягом якого слід обліковувати нестачі на позабалансовому субрахунку, законодавством не визначено.

Списати нестачу з позабалансового обліку можна у двох випадках:

• або у разі встановлення винуватців;
• або у разі закриття кримінального провадження.

При цьому документом, який підтверджує завершення кримінального провадження, є постанова прокурора або слідчого про закриття кримінального провадження. Це визначено у ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 р. № 4651-VI (далі - КПКУ).

Зверніть увагу: будь-яких інших підстав для списання сум невідшкодованих нестач з позабалансового обліку не передбачено.

Отже, факт зупинення досудового розслідування не може бути приводом для списання нестачі. Адже зупинення розслідування свідчить лише про тимчасову перерву у проведенні слідчих (розшукових) заходів.

Разом з тим невстановлення особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності є підставою для закриття кримінального провадження (п. 3¹ ч. 1 ст. 284 КПКУ). Це стосується як фізичних, так і юридичних осіб. Винятком із зазначеного правила є особливо тяжкі злочини проти життя чи здоров’я особи або злочини, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Учасники кримінального провадження (у тому числі потерпілий або його законний представник) мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження на відповідній підставі. Закриття кримінального провадження у такому разі здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Строки давності для притягнення до кримінальної відповідальності установлено ст. 49 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III (далі - ККУ). Ці строки диференційовано залежно від виду вчиненого злочину.

Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло:

• 5 років - у разі вчинення нетяжкого злочину;
• 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину;
• 15 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину (пп. 3 – 5 ч. 1 ст. 49 ККУ).

Класифікацію кримінальних правопорушень наведено у ст. 12 ККУ. При цьому ступінь тяжкості злочину визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідне правопорушення.

Так, злочини поділяють на:

• нетяжкі — за вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років;
• тяжкі — позбавлення волі на строк не більше 10 років;
• особливо тяжкі — позбавлення волі більш як на 10 років або довічне ув’язнення.

Натомість, якщо за вчинення кримінального правопорушення не передбачено позбавлення волі, то такі дії класифікуються як кримінальний проступок. Строк давності для притягнення у цьому разі не перевищує трьох років (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 49 ККУ).

Залежно від обставин скоєння крадіжки та вартості викраденого ст. 185 ККУ передбачено різні види покарань: від штрафу до 12 років позбавлення волі.

Отже, керівництво вашої установи має передусім звернутися до слідчих органів для уточнення обставин відповідної справи.

Якщо на момент зупинення досудового розслідування строк давності для притягнення зловмисника до відповідальності минув, слід ініціювати закриття кримінального провадження. Підставою буде невстановлення винуватців.

Лише маючи на руках рішення суду про закриття кримінального провадження можна остаточно списати нестачу з позабалансового обліку.