Кошторис бюджетної установи на 2026 рік

Що слід розуміти під кошторисом?

Насамперед пригадаємо, що взагалі таке кошторис.

Визначення цього поняття наведено у п. 30 ч. 1 ст. 2 БКУ*.

* Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

Кошторис — це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

ВАЖЛИВО! Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років

Це правило прописано у ч. 1 ст. 48 БКУ.

Під час складання, затвердження, виконання кошторисів та внесення до них змін слід керуватися Порядком № 228*.

* Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою КМУ від 28.02.2002 № 228.

Кошторис має дві складові:

— загальний фонд — містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

— спеціальний фонд — містить обсяг надходжень зі спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

При цьому розроблення кошторису бюджетної установи спрямоване на розв’язання двох основних завдань:

1) визначення обсягу доходів і видатків, пов’язаних із діяльністю окремих структурних одиниць та підрозділів установи;

2) забезпечення покриття видатків фінансовими ресурсами із різних джерел, дозволених законодавством.

Зверніть увагу в програмі ФІТ-Бюджет кошторис і зміни до нього можна вести, друкувати й експортувати в ДКСУ, безкоштовно. Ми завжди слідкуємо за всіма оновленням і форми завжди з усіма змінами та з урахуванням вимог казначейства.

Чи є складання кошторису обов’язковим?

Так, складати кошториси бюджетні установи повинні обов’язково.

Згідно з п. 3 Порядку № 228 незалежно від того, чи веде установа бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності вона має складати кошториси.

Яку форму застосовувати під час складання кошторису?

Гадати тут не треба, адже форма кошторису затверджена наказом № 57*.

При цьому кошторис може бути:

• індивідуальний, тобто кошторис окремої бюджетної установи;
• зведений, тобто кошторис, складений головним розпорядником бюджетних коштів, який є зведенням індивідуальних кошторисів. Такий кошторис не вимагає затвердження. Зведений кошторис подають до Мінфіну або місцевого фіноргану.

* Наказ Мінфіну «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28.01.2002 № 57.

У нас на сайті в розділі розумні бланки ви знайдете форму кошторису, плану асигнувань та зведення показників спецфонду в екселі с формулами там макросом сума прописом, також довідки про зміни до цих документів.

Які існують види розпорядників бюджетних коштів?

Також нагадаємо, які бувають види розпорядників бюджетних коштів.

Так, за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на:

• головних розпорядників;
• розпорядників нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 БКУ отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень (п. 18 ч. 1 ст. 2 БКУ).

Натомість розпорядниками нижчого рівня вважаються розпорядники, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність яких координується через нього (п. 7 Порядку № 228).

Чи повинні структурні підрозділи складати кошториси?

Питання щодо необхідності складання кошторисів відокремленими структурними підрозділами виникає доволі часто.

Якщо структурний підрозділ не має статусу юридичної особи, проте відомості про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, то він діє за правилами, встановленими для розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів). Про це чітко зазначено у п. 7 Порядку № 228.

Відповідно такі підрозділи зобов’язані складати й затверджувати кошториси у тому ж порядку, що й розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня.

Детальніше про практичні нюанси цього питання можна дізнатися з матеріалу «Індивідуальні кошториси філій: складати чи ні?» // «Бюджетна бухгалтерія», 2023, № 9.

Як складати кошториси нових та реорганізованих установ?

Згідно з п. 14 Порядку № 228 усі бюджетні установи повинні готувати проєкти кошторисів на черговий плановий рік, якщо вони функціонували до початку відповідного бюджетного періоду.

У разі створення установи в середині бюджетного року, кошторис складається і затверджується з дати утворення до кінця поточного року — у загальному порядку.

Якщо ж установа зазнала реорганізації або змінила підпорядкування, вона також має скласти та затвердити кошторис — з урахуванням нового підпорядкування.

Як спланувати та скласти кошторис?

Передусім необхідно скласти проєкт кошторису.

ВАЖЛИВО! Організацію та координацію роботи розпорядників нижчого рівня зі складання проєктів кошторисів забезпечують саме головні розпорядники бюджетних коштів

Для цього головні розпорядники доводять розпорядникам нижчого рівня, які належать до їх мережі, вказівки щодо складання проєктів кошторисів. Ґрунтуються такі вказівки на методрекомендаціях Мінфіну та місцевих фінорганів щодо складання розпису відповідного бюджету. Зокрема, під час складання проєктів кошторисів на 2026 рік слід керуватися роз’ясненнями, наданими Мінфіном у листі «Про особливості складання проєктів місцевих бюджетів на 2026 рік» від 29.08.2025 № 05110-09-6/24695 та у листі «Щодо особливостей середньострокового бюджетного планування та складання розрахунків до прогнозів місцевих бюджетів» від 09.07.2025 № 05120-08-6/19235.

Розпорядники нижчого рівня, зі свого боку, під час складання проєктів кошторисів повинні забезпечити дотримання принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, а також дотримання вимог законодавства під час проведення розрахунків до кошторису.

Водночас розпорядники зобов’язані дотримуватися законодавчих приписів щодо розподілу видатків бюджету та надання кредитів з бюджету у розрізі КЕКВ та класифікації кредитування бюджету, визначення показників надходжень бюджету в частині доходів, фінансування або повернення кредитів, додержання тарифних ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.

Під час визначення обсягів видатків у проєктах кошторисів слід враховувати (п. 13 Порядку № 228):

• нормативно-правові акти, які регулюють діяльність головного розпорядника у відповідній галузі (сфері діяльності), у т. ч. надання послуг, гарантованих державою, та інших послуг, що надаються фізичним та юридичним особам (публічних послуг);
• зобов’язання, передбачені договорами (контрактами);
• періодичність виконання окремих бюджетних програм, а також окремих заходів, які здійснюються в межах бюджетних програм;
• ціни і тарифи на відповідні товари (роботи, послуги), закупівлю яких передбачається здійснювати у межах бюджетної програми.

ВАЖЛИВО Під час визначення обсягів видатків головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи

Це прямо передбачено п. 20 Порядку № 228.

При цьому слід орієнтуватися на:

• основні виробничі показники і контингенти, встановлені для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо);
• обсяг виконуваної роботи;
• штатну чисельність працівників;
• необхідність здійснення видатків на охорону праці;
• погашення дебіторської і кредиторської заборгованості;
• реалізацію окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

Пам’ятайте: насамперед необхідно забезпечити бюджетними коштами видатки на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендій, а також оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

УВАГА! Під час визначення обсягів видатків у проєкті кошторису установи слід неухильно дотримуватися режиму економії коштів і матеріальних цінностей

Це чорним по білому прописано у п. 20 Порядку № 228.

Тож до кошторисів варто включати лише передбачені законодавством видатки, необхідність здійснення яких зумовлена характером діяльності установи.

Чи потрібні розрахунки до кошторису?

Так, без розрахунків кошторис не можна вважати повноцінним. Усі показники видатків, включені до проєкту кошторису, повинні бути підтверджені детальними розрахунками — за кожним КЕКВ окремо.

При цьому видатки необхідно розписати за видами товарів, робіт і послуг із зазначенням кількості та вартості за одиницю. Таку вимогу прямо передбачено п. 22 Порядку № 228.

Особлива увага — фонду оплати праці. Видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» та 2120 «Нарахування на оплату праці» слід планувати на підставі штатного розпису, розрахунку фонду заробітної плати та чинних ставок ЄСВ.

Ці розрахунки є невід’ємною частиною кошторису. Причому форму таких розрахунків розпорядники нижчого рівня повинні погодити з головним розпорядником, до мережі якого вони належать.

Як запланувати надходження і видатки за спецфондом?

Планування надходжень і видатків за спецфондом має свої особливості. Розглянемо їх.

Обсяги надходжень до спецфонду у проєкті кошторису слід визначати на підставі розрахунків за кожним джерелом доходів до цього фонду.

Ба більше, згідно з п. 18 Порядку № 228 формування спецфонду проєкту кошторису в частині власних надходжень бюджетних установ слід здійснювати за групами та підгрупами, визначеними ст. 13 БКУ. Перелічимо їх у таблиці нижче. При цьому наведемо не тільки групи і підгрупи, а й напрями використання таких надходжень.

Види власних надходжень бюджетних установ

* Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-IX.

Також зауважте: спецфонд проєкту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

При цьому видатки спецфонду кошторису за рахунок власних надходжень слід планувати у такій послідовності (п. 23 Порядку № 228):

1) за встановленими напрямами використання;

2) на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов’язань за спеціальним та загальним фондом кошторису;

3) на проведення заходів, пов’язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Важливо розуміти, що саме в такій послідовності має відбуватися і витрачання коштів власних надходжень. Про це свідчить п. 49 Порядку № 228.

УВАГА! Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спецфонду проєкту кошторису проводиться лише в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді

Це правило закріплено у п. 19 Порядку № 228.

Також зауважте: видатки на заробітну плату за рахунок коштів спецфонду слід обчислювати залежно від обсягів діяльності, яка провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням установлених законодавством норм для установ аналогічного профілю.

При цьому доцільно затверджувати окремий штатний розпис за спецфондом. Докладніше про це читайте у матеріалі «Надання платних послуг бюджетними установами» // «Бюджетна бухгалтерія», 2023, № 36.

У процесі складання та затвердження проєктів кошторисів залишки бюджетних коштів за спецфондом кошторисів не плануються.

Відповідальність за виникнення заборгованості за видатками спецфонду несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилася.

Яким чином затвердити кошторис?

Під час затвердження кошторисів передусім слід з’ясувати, хто саме має їх затверджувати.

Так, відповідно до п. 32 Порядку № 228 за загальним правилом кошториси затверджує керівник установи вищого рівня. Утім, існують винятки, передбачені п. 33 Порядку № 228. Саме цей пункт містить інформацію про деякі органи, бюджетні установи та тих, хто затверджує їх кошториси. Для зручності та наочності згрупуємо інформацію про затвердження кошторисів у таблиці.

Затвердження кошторисів

Чи потрібно разом із кошторисом затверджувати плани?

Так, разом із кошторисом доходів та видатків затверджують також:

— План асигнувань загального фонду бюджету — це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у загальному фонді кошторису, за скороченою формою економічної класифікації видатків, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов’язань;

— План надання кредитів із загального фонду — це помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у загальному фонді кошторису, за класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов’язань;

— План спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) — це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), затверджених у спецфонді кошторису, за скороченою економічною класифікацією видатків бюджету або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом бюджетного періоду взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів відповідно до зазначених зобов’язань, в розрізі доходів бюджету за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання, повернення кредитів до спецфонду бюджету за КПКВК і класифікації кредитування бюджету;

— План використання бюджетних коштів — це розподіл бюджетних асигнувань у розрізі видатків бюджету, структура яких відповідає повній економічній класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету.

Для зручності і узагальнення далі називатимемо ці документи просто планами.

Доведення лімітних довідок: коли і для чого?

Лімітна довідка — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, які згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів. Такий документ видається відповідно Мінфіном, місцевим фінорганом, головним розпорядником.

Лімітні довідки про бюджетні асигнування та кредитування доводять Мінфін або місцеві фіноргани (залежно від рівня бюджету) у двотижневий строк після ухвалення закону про держбюджет чи рішення місцевої ради.

Після цього головні розпорядники доводять показники лімітної довідки до відповідальних виконавців, розпорядників нижчого рівня для складання кошторисів і планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

Форма лімітної довідки затверджена наказом № 57.

Якими мають бути дії розпорядників нижчого рівня?

Отримавши лімітну довідку, розпорядники нижчого рівня повинні скласти власні кошториси та плани — як за загальним, так і за спеціальним фондом. Такі документи підписують керівник установи та головний бухгалтер (або керівник фінансового підрозділу), після чого подають головному розпоряднику для складання зведених показників.

Це передбачено п. 28 Порядку № 228.

ВАЖЛИВО! Показники кошторисів повинні узгоджуватися із лімітними довідками

Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, та інші витрати повинні бути узгоджені з обсягами бюджетних асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.

Якими мають бути дії головних розпорядників?

Зі свого боку, головні розпорядники під час розгляду отриманих кошторисів та планів мають перевірити (п. 29 Порядку № 228):

• дотримання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на плановий бюджетний період;
• дотримання режиму економії, включення до кошторисів бюджетних асигнувань, зумовлених характером діяльності установи;
• дотримання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням строків проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету та надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;
• підтвердження показників розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Яка підстава для затвердження кошторису?

Підставою для затвердження кошторисів та планів є витяги з розпису бюджету.

Кошториси мають бути затверджені не пізніше ніж через 30 календарних днів після затвердження розпису відповідного бюджету.

Яка процедура затвердження кошторису?

Кошторис затверджується на плановий рік у цілому, без розподілу за кварталами, за загальним і спеціальним фондами.

Підписує його керівник установи, уповноваженої на затвердження, засвідчуючи документ гербовою печаткою і датою (п. 38 Порядку № 228).

Що робити, якщо кошторис не затверджено?

Слід чітко розуміти, що бюджетні кошти можуть виділятися установам лише за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених Порядком № 228, кошторисів. Це чорним по білому прописано у п. 5 Порядку № 228.

Також, як ми вже зазначали, розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами. Це правило закріплено як у БКУ, так і у п. 43 Порядку № 228.

УВАГА! У разі незатвердження кошторису та планів установи у встановлений строк, проведення видатків і надання кредитів з бюджету припиняється через 30 календарних днів після затвердження бюджетного розпису

Це передбачено п. 44 Порядку № 228.

Після спливу цього строку органи Казначейства здійснюють операції лише за затвердженими та зареєстрованими кошторисами і планами. До їх затвердження підставою для проведення видатків є проєкти кошторисів і планів, засвідчені підписами керівника установи та керівника фінансового підрозділу або бухгалтера, із довідками про зміни (якщо вони були).

Якщо ж бюджетний розпис не затверджено у визначені строки, необхідно скласти тимчасовий розпис бюджету, який подається до органу Казначейства для доведення витягів головним розпорядникам.

Головні розпорядники, зі свого боку, доводять ці витяги розпорядникам нижчого рівня, які складають тимчасові кошториси на відповідний період (з довідками про зміни у разі потреби).

Щодо закладів фахової передвищої та вищої освіти, наукових установ та закладів охорони здоров’я, то вони складають також тимчасові плани використання бюджетних коштів і тимчасові помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджують їх керівники. А от зведені тимчасові кошториси зазначені установи не складають.

Які особливості визначення обсягу бюджетних зобов’язань?

Визначення обсягу бюджетних зобов’язань має такі особливості:

• за спеціальним фондом розпорядники можуть брати бюджетні зобов’язання лише в межах фактичних надходжень (якщо інше не передбачено законодавством);
• за загальним фондом обсяг бюджетних зобов’язань має забезпечити погашення боргів минулих періодів і недопущення нової заборгованості у поточному році;
• у разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні зменшити або ліквідувати зобов’язання, які перевищують уточнені плани;
• якщо Мінфін вносить зміни до розпису бюджету за результатами місячного звіту (відповідно до ч. 1 ст. 54 БКУ), установи повинні узгодити свої бюджетні зобов’язання з оновленими показниками.

Як унести зміни до кошторису?

Розглянемо, в яких випадках необхідно вносити зміни до кошторису.

Згідно з п. 47 Порядку № 228 зміни до кошторису та планів слід уносити у разі:

— виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі КЕКВ в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету;

— передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника до іншого;

— ухвалення рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням;

— ухвалення рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету);

— ухвалення рішення про передачу нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про держбюджет мету між головними розпорядниками;

— ухвалення рішення про скорочення видатків бюджету або надання кредитів за рахунок коштів загального фонду бюджету загалом на бюджетний період;

— внесення змін до закону про держбюджет (рішення про місцевий бюджет);

— виникнення потреби у збільшенні видатків або наданні кредитів за рахунок коштів спецфонду бюджету за умови перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті;

— ухвалення рішення Кабміну про використання залишку коштів спецфонду за іншими надходженнями, щодо яких у минулому бюджетному періоді було прийнято рішення Кабміну та які не використані у зв’язку із закінченням бюджетного періоду, за наявності відповідної бюджетної програми у поточному бюджетному періоді та обґрунтованої необхідності продовження здійснення заходів, планових строків виконання робіт (послуг), якщо інше не передбачено законом про держбюджет;

— виникнення потреби у збільшенні видатків бюджету та наданні кредитів за рахунок залишку коштів, джерелом формування яких були надходження в рамках програм допомоги і грантів ЄС, іноземних держав, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій, донорських установ за умови наявності відповідної бюджетної програми у поточному бюджетному періоді, якщо інше не передбачено законом про держбюджет;

— виникнення потреби у збільшенні видатків бюджету та наданні кредитів за рахунок коштів спецфонду бюджету в разі надходження субвенцій з місцевого бюджету до державного бюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів, фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування (далі — ОМС), які не передбачені кошторисом спецфонду, та у разі використання залишку коштів таких субвенцій за умови наявності відповідної бюджетної програми у поточному бюджетному періоді;

— реорганізації (приєднання, злиття, виділення, поділу, перетворення), зміни підпорядкованості розпорядника протягом бюджетного періоду.

УВАГА! Зміни до кошторису та планів слід вносити після внесення змін до розпису відповідного бюджету

Під час внесення змін до кошторису слід обов’язково враховувати особливості спеціального фонду, визначені у п. 49 Порядку № 228. Детальніше про них розповімо далі.

У разі коригування кошторису чи планів необхідно оформити відповідні довідки про зміни, які затверджуються та виконуються в тому ж порядку, що й основні кошториси та плани.

Крім того, потрібно підготувати зведення показників спеціального фонду кошторису та розрахунки, які обґрунтовують потребу зміни обсягів видатків або кредитування з бюджету.

Форма Довідки про зміни до кошторису наведена у додатку 11 до Інструкції № 57. Для місцевих бюджетів така довідка додається до місцевої інструкції зі складання та виконання розпису бюджету, і зазвичай її форма є аналогічною до наведеної у додатку 11 до Інструкції № 57.

Як унести зміни за спецфондом?

Порядок внесення змін до спеціального фонду кошторису має низку особливостей, про які варто пам’ятати.

Коли вносять зміни?

Коригування показників спецфонду здійснюють, якщо загальний обсяг фактичних надходжень до фонду разом із залишками бюджетних коштів на початок року перевищує обсяги, затверджені в кошторисі на поточний бюджетний період. Водночас уточнені видатки та кредити мають дорівнювати сумі уточнених надходжень (з урахуванням залишків). Це передбачено п. 48 Порядку № 228.

Коли дозволено коригування протягом року?

Розпорядники можуть змінювати показники спецфонду:

• за власними надходженнями;
• за надходженнями субвенцій з місцевого бюджету до держбюджету на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів, фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень ОМС.

Підставою для таких змін є:

• довідки Казначейства про підтвердження надходжень на спецрахунки;
• довідки про зміни до кошторису;
• зведення показників спецфонду (без внесення змін до бюджетного розпису).

Розпорядники нижчого рівня подають розпорядникам вищого рівня копії затверджених і зареєстрованих довідок про зміни до кошторису за власними надходженнями.

Як діяти у разі зміни надходжень?

Якщо фактичні надходження перевищують планові, слід унести зміни до спецфонду в частині збільшення надходжень та видатків на підставі розрахунків з обґрунтуваннями.

Якщо ж надходження менші, розпорядники мають за три тижні до завершення бюджетного року зменшити планові показники надходжень і видатків, врахувавши очікуване виконання.

Якщо видатки перевищили план через зміну офіційного курсу валют, довідку про зміни слід подати не пізніше п’яти робочих днів після початку нового бюджетного періоду.

Операції в натуральній формі

Зміни до спецфонду обов’язкові й у разі проведення операцій у натуральній формі. Виняток — випадки отримання майна (активів) від інших бюджетних установ, які управляють державною чи комунальною власністю. Такі надходження не вважаються власними (абз. 1 ч. 4 ст. 13 БКУ). Відповідно вносити зміни до кошторису в такому разі не потрібно.

Інші надходження

Коригування за іншими видами надходжень (окрім власних і субвенцій) здійснюють після внесення змін до бюджетного розпису — шляхом складання довідки про зміни до кошторису та зведення показників спецфонду.

Висновки

• Кошторис є основним фінансовим документом установи — без його затвердження розпорядник не має права брати бюджетні зобов’язання та здійснювати видатки.
• Складання кошторису є обов’язковим для всіх бюджетних установ.
• Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років.
• Кожен показник кошторису має бути обґрунтований розрахунками — за кожним КЕКВ окремо, із деталізацією кількості, вартості одиниці товарів, робіт та послуг.
• Під час визначення обсягів видатків головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи та дотримуватися режиму економії коштів і матеріальних цінностей.
• Спецфонд планується виключно в межах надходжень — видатки за спецфондом дозволені лише за рахунок підтверджених доходів і у визначеній законом послідовності використання.
• Розпорядники повинні узгоджувати розрахункові обсяги витрат із бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, доведеними лімітними довідками.
• Зміни до кошторису вносять лише після внесення змін до бюджетного розпису — для цього складають довідки про зміни та зведення показників, які затверджуються у тому ж порядку, що й кошторис.
• Коригування спецфонду здійснюють за фактичними надходженнями — якщо доходи або видатки перевищують планові показники або є нижчими за них, розпорядник має внести зміни на підставі розрахунків з обґрунтуваннями.

Бюджетна бухгалтерія Листопад, 2025/№ 42