Суб’єкт декларування: суттєві зміни у майновому стані

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

Порядок — Порядок інформування про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, затверджений наказом НАЗК від 23.07.2021 № 450/21.

Власне, як і минулий, чинний Порядок визначає процедуру інформування НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування, передбачені частиною четвертою статті 52 Закону.

Нормою зазначеної статті передбачено, що

«у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.»

Інформування про суттєві зміни у майновому стані здійснюється суб’єктами декларування:

— які є службовими особами,

— які посідають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до Закону, а також

— суб’єктами декларування, які обіймають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків (далі — суб’єкт декларування).

Інші суб’єкти декларування повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не подають.

Службові особи

Мін’юст ще у листі від 18.10.2013 № 610-0-2-13/7.2 роз’яснив порядок тлумачення понять «службова особа» та «посадова особа». Водночас у Мін’юсті зазначають, що під час з’ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.

Так, Кримінальний кодекс України (далі — КК) оперує поняттям «службова особа» (згідно зі ст. 18 КК, службовими особами визнаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також постійно або тимчасово займають в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом).

Водночас, згідно з приміткою до ст. 364 КК, службовими особами в ст. 364, 365, 368, 368², 369 КК є, зокрема, особи, які займають постійно чи тимчасово на державних або комунальних підприємствах посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням.

Також службовими особами визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема, для держоргану або держпідприємства), іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, судді та посадові особи міжнародних судів.

Для розуміння, що вважається адміністративно-господарськими й організаційно-розпорядчими обов’язками, слід звернутися до постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5.

Працівники підприємств, установ, організацій, що виконують професійні (адвокат, лікар, учитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що водночас із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки.

Відповідальне та особливо відповідальне становище

Приміткою до ст. 51³ визначений перелік осіб, які відповідно до норм Закону займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До них, зокрема, відносяться:

— особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б»,

— особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій,

— судді, судді Конституційного Суду України,

— прокурори, слідчі і дізнавачі,

— керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів,

— керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя,

— керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення,

— військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків

Це посади визначені Рішенням НАЗК від 17.06.2016 № 2:

1. Посади Керівника Офісу Президента України, його першого заступника та заступника.