870 0

Мова заповнення податкової накладної — тільки українська?

09.05.11
Мовне питання — одне з найбільш болючих для нашої держави: воно стає предметом спорів і в колі друзів, і на політичних ток-шоу. Не можуть з ним не стикатися й суб’єкти господарювання у своїй повсякденній діяльності (див. «Мовне питання в господарській діяльності» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 79). Черговий сплеск уваги викликала позиція податкових органів щодо мови заповнення податкових накладних.

Приводом для цієї статті стала позиція ДПАУ, озвучена в п. 7 листа ДПАУ від 06.04.2011 р. № 9497/7/16-1517 (див. на с. 7). Вона фактично зводиться до того, що податкову накладну має бути складено українською мовою.

Для обґрунтування такого висновку податкове відомство посилається на те, що форму податкової накладної затверджено українською мовою, оскільки саме вона (а не російська чи будь-яка інша), як зазначено у ст. 11 Закону України «Про мови в Українській РСР» від 28.10.89 р. № 8312-XI (далі — Закон про мови), є мовою роботи, діловодства та документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ та організацій.

Аргумент, прямо скажемо, не досить переконливий.

По-перше, у тій же ст. 11 Закону про мови передбачено, що в населених пунктах, де більшість проживаючого населення є представниками певної національності або декількох національностей, жодна з яких не становить більшості, допускається використання паралельно з українською відповідної національної мови, прийнятної для населення такої місцевості. Це такі мови, як російська, білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримсько-татарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька та угорська, оскільки вони визнані мовами національних меншин України (ст. 2 Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15.05.2003 р. № 802-IV). На жаль, законодавець цим обмежився і не став деталізувати умови, за яких у певній місцевості визнається за можливе використання паралельно з українською інших мов. Як свідчить судова практика, суди готові визнавати правомірність такого використання, орієнтуючись на загальновідомість того факту, що в певній місцевості більшість населення складають представники певної національності (або декількох національностей), або ж зважаючи на дані статистичних досліджень (див., наприклад, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 р. у справі № 2-а-6833/09/1416).

Крім того, що стосується російської мови, то законодавство України надає їй, як би там не було, особливого статусу, і насамперед, гарантуючи на конституційному рівні вільний розвиток, використання та захист російської мови, мов національних меншин України. До цього також слід додати, що російську мову в Законі про мови прямо названо мовою міжнаціонального спілкування в Україні (ст. 4).

По-друге, Україна відповідно до Хартії взяла на себе зобов’язання запобігати практиці, спрямованій на відмову від використання регіональних мов або мов меншин в економічній та соціальній діяльності (п.п. «c» п. 1 ст. 13 Хартії).

По-третє, самі податківці раніше висловлювалися за можливість заповнення податкової накладної російською мовою (див. лист від 15.08.2003 р. № 12846/7/15-2317-22 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 68). Що ж до податкової накладної, заповненої будь-якою іншою мовою національної меншості, то, на наш погляд, зняття податкового кредиту це також викликати не може. У крайньому випадку може йтися про звернення податкового органу до платника податків з вимогою надати переклад документа (див. ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2009 р. у справі № 18/72-24/221/07-АП).

Ще один момент, на який ми завжди звертали увагу: реквізитом податкової накладної є найменування підприємства, зазначене в його установчих документах. Отже, щоб убезпечити себе, слід вимагати від постачальника вказувати найменування українською мовою, якщо у статутних документах його зафіксовано тільки українською мовою (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 95, с. 55; 2009, № 67, с. 21).

Переконливість аргументів ДПАУ підриває й те, що відповідаючи в Єдиній базі податкових знань на запитання про те, якою мовою виписується Свідоцтво про сплату єдиного податку, Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби, посилаючись на ту саму ст. 11 Закону про мови, зазначив, що видача Свідоцтва російською мовою порушенням не вважається.

Менш категоричним при відповіді на запитання про заповнення податкової накладної українською мовою в ході інтернет-конференції (на порталі ліга.net) був і Юрій Лапшин, директор Департаменту адміністрування ПДВ ДПАУ. Він висловився досить обережно, указавши на те, що податкову накладну краще заповнити українською мовою, тобто фактично розцінюючи таку позицію радше як рекомендацію, ніж імперативну вимогу.

Отже, який усе ж таки висновок слід зробити для себе платникам податків щодо питання про мову заповнення податкової накладної? Безумовно, покупцям краще мати податкові накладні, заповнені українською мовою. Це всі розуміють. Але що робити, якщо постачальник, наприклад, уперто виписує податкові накладні російською? Цілком можливо, що до жодних негативних наслідків це не призведе і все, що відбувається, — лише буря у склянці води. Якщо ж все-таки податкові органи визнають заповнення податкової накладної будь-якою іншою мовою, крім української, достатньою підставою для того, щоб вважати її недійсною, є два варіанти дій:

1. Керуючись абзацом десятим п. 201.10 ПКУ, згідно з яким у разі порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної покупець товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, додати до декларації скаргу на постачальника.

2. Оспорювати зняття податкового кредиту в суді. Слід зауважити, що шанси на позитивний результат судового розгляду досить великі: суди традиційно виходять з того, що незначні недоліки в заповненні податкової накладної, які не могли спричинити перекручення податкових зобов’язань платника податків, не є підставою для визнання накладної недійсною (див., наприклад, постанову ВАСУ від 15.07.2010 р. у справі № К-20185/07, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2010 р. у справі № 2а-37958/09/2070, в якій невизнання податкової накладної на тій підставі, що вона заповнена російською мовою, було визнано неправомірним).

Наостанок зауважимо, що єдина поблажка, яку точно готові надати податківці, — заповнення номенклатури товарів. У Єдиній базі податкових знань розміщено роз’яснення, де підкреслюється, що «в разі неможливості перекладу з іноземної мови торговельної марки або найменування товару державною мовою та з метою забезпечення ідентифікації такого товару в податковій накладній у графі 3 «Постачання товарів/послуг» допускається зазначення назви торговельної марки та позначення у вигляді абревіатури номенклатури товару без перекладу державною мовою». Податкові органи і раніше були не проти того, щоб торговельні марки, під якими реалізується товар, указувалися в номенклатурі іноземною мовою* (див. консультацію в газеті «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2005, № 45; «Вісник податкової служби України», 2010, № 23, с. 2). Причому, на нашу думку, навіть якщо торговельна марка може бути перекладена українською мовою, це не позбавляє платника податків можливості зазначити її без перекладу (зважаючи на те, що торговельна марка є об’єктом інтелектуальної власності та захищається як зображення, набір символів, а не їх словесне значення).

* Хоча Мінфін свого часу наполягав на необхідності автентичного перекладу будь-якого тексту, викладеного в податковій накладній іноземною мовою (див., наприклад, листи від 14.03.2008 р. № 31-28000-03-21/8604, від 13.06.2007 р. № 31-34000-10/23-3986/4424). 



Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
загрузка...
Коментарі (0)