Інформація по темі "" | Публікації по тегу
20.09.21
957 0
Друкувати
Обране

Декларування та члени конкурсних комісій: проблемні питання

Питанням подання декларацій членами конкурсних комісій, утворених відповідно до законів України, присвячене роз'яснення НАЗК, опубліковане на сторінці 11 цього випуску «Держслужбовця». Але чи на усі запитання членів конкурсних комісій надало відповіді Агентство? Зокрема, з проведенням конкурсів на посаду керівників закладів загальної середньої освіти відповідно до Закону України від 16.01.2020 № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» у територіальних громад разом з їх органами управління освітою виникає низка проблем та питань, про які ми і поговоримо в нашому матеріалі.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон про запобігання корупції — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

Серед основних проблем та питань можна виокремити декілька.

Перше: подання декларацій членами конкурсних комісій згідно з нормою Закону про запобігання корупції щодо фінансового контролю.

Особливої уваги потребують питання подання декларацій членами комісії, що є представниками інших громадських формувань, а також експертами, фахівцями у сфері загальної середньої освіти, які не є суб’єктами декларування за посадами та відповідно не подають декларацію.

Чому так?

Тому, що відповідно до роз’яснень Національного агентства з питань запобігання корупції (саме цей орган згідно з п. 15 ст. 11 Закону «Про запобігання корупції» наділений повноваженнями надавати роз’яснення щодо застосування положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів) від 03.02.2021 № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» якщо особа, в якої виник обов’язок подати декларацію «кандидата на посаду», незалежно від обставин вже подала декларацію за минулий рік будь-якого типу, декларація «кандидата на посаду» за цей період не подається.

Отже, до 1 квітня представники (тобто ті, хто «делегується» до складу конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти):

— засновника (посадові особи органу державної влади чи депутати відповідного представницького органу місцевого самоврядування (не більше однієї особи від однієї фракції чи групи));

— відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці)

усі подали щорічні декларації за минулий рік.

Друге: чи мають члени конкурсних комісій подавати декларацію особи, яка припиняє діяльність (декларація «перед звільненням»)?

Відповідь — так.

Цей тип декларації подається особами, зазначеними у п. 1, підпунктах «а» і «в» п. 2 ч. ст. 3 Закону про запобігання корупції (абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону про запобігання корупції), не пізніше 20 робочих днів із дня припинення діяльності за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

І знову ж таки ситуація, на мою думку, дублюється — представники:

— засновника (посадові особи органу державної влади чи депутати відповідного представницького органу місцевого самоврядування (не більше однієї особи від однієї фракції чи групи));

— відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці)

такий тип декларацій не подають, оскільки із припиненням повноважень як члена комісії вони не звільняються (не позбавляються) зі своїх займаних та виборних посад.

Такий тип декларацій подають лише представники громадських організацій тощо, тобто ті, хто перелічений у пп. «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону про запобігання корупції.

Третє: чи мають члени конкурсних комісій подавати декларацію особи, яка припинила діяльність (декларація «після звільнення»)?

Ураховуючи вищенаведену ситуацію, яка описана в попередньому абзаці, вона б мала за аналогією бути застосована і в частині подання декларації особи, яка припинила діяльність (декларація «після звільнення»).

Такий тип декларації подається відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 1 квітня року, наступного за звітним роком, в якому було припинено діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація. Відлік строку подання декларації «після звільнення» починається з 00 годин 00 хвилин 1 січня року, наступного за звітним роком, в якому було припинено діяльність.

Четверте: коли припиняється діяльність конкурсної комісії?

Дійсно, виникає питання щодо визначення моменту припинення діяльності для членів конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону про повну загальну середню освіту. Він, на перший погляд, не визначений у цьому законі.

Відповідь на це запитання можна знайти, лише детально проаналізувавши Закон про повну загальну середню освіту та врахувавши роз’яснення НАЗК від 03.02.2021 № 1 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до яких днем припинення діяльності є останній день виконання суб’єктом декларування публічних функцій. Тобто відлік строку подачі декларації «перед звільненням» починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Аналізуючи ж ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту, ми можемо встановити наступне. Відповідно до вимог цієї статті вбачається, що рішення про проведення конкурсу приймається засновником щодо конкретної вакансії та конкретного закладу. Це випливає із самого формулювання слова «конкурс» в однині та з прив’язками його до конкретного закладу:

— «…з прийняттям рішення про утворення нового закладу…»;

— «…завершення строкового трудового договору, укладеного з керівником закладу…»;

— «…з дня дострокового припинення договору, укладеного з керівником відповідного закладу…»;

— «Оголошення про проведення конкурсу… повинне містити: найменування і місце знаходження закладу освіти…».

Із наведеного випливає, що по завершенню конкурсного відбору повноваження комісії припиняються.

Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту загальна трив алість конкурсу не може перевищувати двох місяців з дня його оголошення, то й повноваження комісії не можуть перевищувати двох місяців. Конкурсна комісія протягом двох робочих днів з дня завершення конкурсного відбору визначає переможця конкурсу та оприлюднює результати конкурсу на офіційному вебсайті засновника. Тому

днем припинення діяльності членів комісії, на мою думку, буде день оприлюднення результатів конкурсу.

Такий «сценарій» у частині строку діяльності конкурсної комісії є цілком вірогідним за умови проведення конкурсу за наявності ідеальних умов (вчасно створили комісії, подали оголошення, прийняли документи від «конкурсантів», надрукували результати конкурсу з визначенням переможця).

П’яте: як бути, коли комісія приймає рішення про визнання конкурсу таким, що не відбувся згідно з підставами, визначеними у ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту?

А тут можливий інший сценарій, ніж той, що описаний вище. Розглянемо його.

Відповідно до Закону про повну загальну середню освіту рішення конкурсної комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми членами конкурсної комісії та оприлюднюється на офіційному вебсайті засновника протягом наступного робочого дня з дня проведення засідання конкурсної комісії. Постає запитання: чи буде день публікації протоколу про визнання конкурсу таким, що не відбувся, останнім днем здійснення діяльності для членів комісії?

Згідно із Законом про повну загальну середню освіту у разі визнання конкурсу таким, що не відбувся, проводиться повторний конкурс.

Враховуючи положення ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту, відповідно до яких рішення про проведення конкурсу приймається засновником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою):

— «не пізніше десяти робочих днів з дня дострокового припинення договору, укладеного з керівником відповідного закладу загальної середньої освіти, чи визнання попереднього конкурсу таким, що не відбувся», можна дійти висновку, що попереднє рішення, прийняте з інших підстав, визначених законом, припиняє свою дію на підставі протоколу про визнання конкурсу таким, що не відбувся. А відповідно, і комісія припиняє свою діяльність.

Виходячи з того, що для подання декларації особи, яка припиняє діяльність (декларація «перед звільненням»), законодавством передбачено 20 календарних днів, а для прийняття рішення про проведення повторного конкурсу — 10 днів особам, які повторно включені до складу конкурсної комісії, на мою думку, жодних декларацій подавати не треба.

Отже, в сухому залишку маємо таку картину:

декларацію «кандидата на посаду» члени конкурсної комісії в рамках проведення повторного конкурсу вже подали, ще будучи у складі комісії для проведення конкурсу, який не відбувся, а декларація «перед звільненням» буде подаватись по завершенню повторного конкурсу і буде охоплювати весь період від моменту створення «першої» комісії і до моменту припинення повноважень останньої, рішенням якої буде визначено переможця.

А от у випадку, якщо засновником затверджується комісія у новому складі, то членам комісії, які вперше увійшли до складу комісії, необхідно буде подати декларації «кандидата на посаду», а члену комісії, який вибув, необхідно буде подати декларацію «перед звільненням» та «після звільнення».

І знову ж таки, не забуваємо: описані ситуації стосуються представників інших громадських формувань, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти, які не є суб’єктами декларування по займаних посадах.

Шосте: який саме вид розпорядчого документа видається при прийнятті рішення про проведення конкурсу?

Боюся, це питання не вдасться висвітлити однозначно, позаяк процесуальний порядок його вирішення та створення самого локального документа законодавством чітко не визначено.

Тут слід зважати на те, що потенційно врегулювати всі процесуальні моменти щодо проведення конкурсу (а їх багато), скоріш за все, було б простіше, якщо б означені вище рішення приймалися саме уповноваженим органом. Особливо якщо говорити про можливість «спрощення» процедурного порядку і без того складного конкурсу. До слова, на мою особисту думку, конкурс на посаду керівника закладу освіти є на сьогоднішні одним із найскладніших конкурсів…

Вимальовуються дві позиції, які наразі є наявними на практиці.

Позиція перша: дехто схильний до того, що це все ж таки має бути рішення представницького органу, тобто засновника.

Чому?

Наведу декілька положень:

1. Закон про повну загальну середню освіту стосується не лише комунальних закладів, а й державних та приватних у тому числі. І саме в закладах некомунальної форми цілком логічно, що будуть прийматися рішення уповноваженим органом або посадовою особою одноособово. А от що стосується комунальних закладів, то саме тут має бути засновник в особі представницького органу — ради.

2. Прийняття рішення про проведення конкурсу прямо пов’язано із формуванням конкурсної комісії, до якої, зокрема, мають входити депутати. Отже, видається цілком логічним, що питання про входження депутата місцевої ради має оформлюватися рішенням ради, а не певної особи чи рішенням уповноваженого органу. І ще одне на користь саме рішення ради — щонайменше для депутата обов’язковість виконання такого рішення покликана статусом документа. Тут важливо згадати про ст. 73 Закону про місцеве самоврядування:

«Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.»

На жаль, про акти виконавчих органів, які й є в нашій ситуації уповноваженими органами, не йдеться.

3. І ще. У ч. 4 ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту начебто безальтернативно йдеться про те, що для проведення конкурсу саме засновник формує та затверджує конкурсну комісію. Отже, повертаючись до поєднаних між собою питань прийняття рішення про проведення конкурсу та формування конкурсної комісії, ваги все ж таки перевішують у бік саме засновника.

Позиція друга: це все ж таки має бути уповноважений орган.

Тут слід зважати на те, що потенційно врегулювати всі процесуальні моменти (а їх багато), скоріш за все, було б простіше, якщо б означені вище рішення приймалися саме уповноваженим органом. Особливо якщо говорити про можливість «спрощення» процедурного порядку і без того складного конкурсу. До слова, на мою особисту думку, конкурс на посаду керівника закладу освіти є на сьогоднішні одним із найскладніших конкурсів…

Чому?

Наведу знову ж таки декілька положень:

1. Проводячи конкурси не слід забувати, що здебільшого в територіальних громадах затверджено попередні Положення про конкурс, розроблені на підставі Типового положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.03.2018 № 291, яке станом на сьогодні є чинним у частині, що не суперечить Закону про повну загальну середню освіту. Тобто і положення про конкурс, що затверджені в територіальних громадах, навіть якщо до них не внесено відповідні зміни, що передбачені законом, є чинні в частині, що не суперечить останньому.

Із вірогідністю в 90 відсотків можу сказати, що в більшості громад етапи проведення конкурсу визначено такі ж самі, як і в самому Типовому положенні. А саме: першим етапом визначено прийняття рішення про проведення конкурсу та затвердження складу конкурсної комісії. Тобто однією процедурою громада приймає рішення про проведення конкурсу та формує склад комісій (хоча в Законі про повну загальну середню освіту такої чіткої вимоги не стоїть).

А чому? Та тому, що це різні процесуальні дії, тому, що самим Законом про повну загальну середню освіту передбачено, що порядок формування складу комісії визначається Положенням про конкурс (як засновник пропише, таким він і буде).

Тобто, виходячи з вищенаведеного, нам надано можливість згідно із згаданим Законом прийняти рішення про проведення конкурсу сьогодні, завтра зробити та оприлюднити оголошення, а вже після цього сформувати та затвердити склад комісії.

До того ж навіть такі два документи можуть бути різними видами розпорядчих актів. Рішення про проведення конкурсу може бути прийнято сесійно (або делеговано органу управління), а склад комісії затверджений, наприклад, розпорядженням голови (посадовою особою). Або ж, наприклад, одним розпорядженням голови прийнято рішення про проведення конкурсу та затверджено склад комісії (якщо так прописано в Положенні про конкурс).

Але, знову ж таки, все це мало б бути прописано в Положенні про конкурс, а у відповідних положеннях деяких рад станом на сьогодні процедурно дві дії об’єднано в одну: прийняття рішення та затвердження складу комісії.

Виходячи з того, що в більшості громад скоріш за все, прийняття рішення та затвердження складу комісії є процедурно одним рішенням, то легше його на практиці виконати саме органом управління, а не безпосередньо засновником (знову ж таки, якщо це визначено у відповідному положенні). Тому, що у разі якщо таке рішення приймається засновником сесійно, то, як на мене, одразу виникає купа ситуаційних запитань:

Хто надає пропозицію про включення представників держадміністрацій та громадських формувань?

Який порядок їх включення і де він прописаний?

Чи здійснюється таке залучення до складу комісії на добровільних засадах?

Чи запрошуються до участі в сесії представники держадміністрацій та громадських організацій (члени конкурсної комісії)?

Одразу вбачається простішим вирішення цих питань органом управління, якому делеговано повноваження щодо прийняття рішення про проведення конкурсу та затвердження складу комісії.

Такий орган безболісно може офіційно звернутися до найбільших фракцій чи груп, до центру якості освіти чи державних адміністрацій та до громадських організацій, зареєстрованих у межах громади, із проханням делегувати своїх представників до складу конкурсної комісії на заміщення посади керівника конкретного закладу. Одразу в таких листах я б радила зазначити вимоги Закону про повну загальну середню освіту, згідно з якими особа не може бути включена до складу конкурсної комісії та обов’язок делегованого члена підтвердити відсутність обмежувальних факторів відповідними документами. А також зазначити про обов’язок члена заявити самовідвід у разі виникнення конфлікту інтересів. У такому випадку формування конкурсної комісії буде здійснюватися на засадах добровільності та співпраці. Крім того, оспорити в суді сформований таким чином склад комісії, як на мене, не буду говорити, що неможливо, але важко — це точно.

2. Наступне — це заміна члена комісії, склад якої затверджено рішенням сесії, а не розпорядженням голови чи наказом органу управління освітою. Знову проблеми: заміна члена потребує розгляду питання на сесії, а чергова сесія може бути досить таки ще далеко. Потрібно скликати позачергову, а кворуму може й не бути (частина депутатів, наприклад, вважають, що це не надважливе питаннячко, частина у відпустках, адже конкурси частіше за все проводяться у літній період). І що робити? А таких замін може бути декілька, центр якості освіти просить замінити їх члена комісії сьогодні, завтра член громадської організації виїхав за кордон, а післязавтра депутат опинився на лікарняному. Знову бачимо, що якщо комісія утворена на засадах співпраці та домовленостей розпорядженням голови, то питання ми вирішуємо без особливих начебто проблем у день їх виникнення.

3. Так, ч. 4 ст. 39 Закону про повну загальну середню освіту передбачає, що для проведення конкурсу засновник формує та затверджує конкурсну комісію чисельністю від 6 до 15 осіб, до складу якої на паритетних засадах входять представники:

— засновника (посадові особи органу державної влади чи депутати відповідного представницького органу місцевого самоврядування (не більше однієї особи від однієї фракції чи групи));

— відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці);

— інститутів громадянського суспільства (громадських об’єднань керівників закладів освіти, професійних об’єднань педагогічних працівників, районної (міської) профспілкової організації та інших громадських формувань, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти тощо).

Однак у цій же статті зазначено, що вимоги до членів конкурсної комісії та порядок її формування визначаються положенням про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.

Крім того, знову ж таки, можна говорити, що ця стаття має лише «відголос» щодо повноважень засновника. Основні його права та обов’язки описуються у ст. 37 Закону про повну загальну середню освіту, і саме там ми, знову ж таки, бачимо, що повноваження щодо затвердження положення, прийняття рішення про оголошення конкурсу та затвердження складу комісій закріплено за засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою).

1. Права та обов’язки засновника (засновників) закладу загальної середньої освіти визначаються цим Законом, Законом України «Про освіту» та іншими актами законодавства.

2. Засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган (посадова особа):

— затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом;

— затверджує положення про конкурс на посаду керівника закладу загальної середньої освіти та склад конкурсної комісії;

— приймає рішення про проведення конкурсу на посаду керівника закладу загальної середньої освіти.

Тут ще варто звернути увагу на те, що розмежування управлінських функцій має бути прописано у статутах, оскільки ці установчі документи закладів освіти відповідно до ст. 33 Закону про повну загальну середню освіту мають містити інформацію про систему управління закладом, права та обов’язки органів управління, порядок прийняття ними рішень; мету, завдання, принципи діяльності.

Але це більше на майбутнє нагадування, позаяк мало в кого у статуті ці питання на сьогодні будуть повністю врегульовані, а термін для приведення їх у відповідність хоч і не надто великий, але все ж таки є. Зрештою дуже довго у суспільстві стосовно установчих документів формувалась думка, що це такий якийсь документ, який в нас точно десь колись був і зазвичай стояв він десь у темному кутку. Тепер цей документ стає інструкцією до дій і настільною книгою керівника.

І ще одне: чому Закон про повну загальну середню освіту передбачає можливість прийняття відповідних зазначених вище рішень органом управління (посадовою особою)? Бо в Законі України «Про місцеве самоврядування» таке повноваження, як управління закладами освіти, віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 32). А прийняття рішення про оголошення конкурсу на заміщення керівника є рішенням управлінським.

Отже, підсумуємо: порядок дій тут може бути абсолютно різним, це вже залежить від розміру територіальних громад (у маленьких скликати позачергову сесію простіше), рівня довіри представницького органу (депутатського складу) до виконавчої гілки місцевого самоврядування.

Процедурно, на мою думку, перевага на боці органу управління (посадова особа). Треба користуватись можливостями полегшити собі життя і роботу, особливо коли наше таке «досконале» законодавство дає таку можливість.

За великим рахунком, спостерігається колізійність певних норм, але це питання до законотворця. Ми ж лише виконуємо те, що прийняла Верховна Рада України.

Микуляк Олена

Спецвипуск «Публічна служба», вересень, 2021

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це



Коментарі
0
Яка вдача - ви можете стати першим, хто прокоментує цей матеріал.
Залишити коментар:
Для того, щоб роздрукувати текст необхідно авторизуватись або зареєструватись
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі