Тренер-викладач на змаганнях: відрядження чи ні?

Участь у змаганнях, що проходять в іншому населеному пункті, є відрядженням. Тож така поїздка потребує відповідного оформлення та оплати. Про нюанси розповімо далі.

Участь учнів-спортсменів у спортивних змаганнях є одним з основних напрямів діяльності школи вищої спортивної майстерності (далі — ШВСМ) та однією з основних форм навчально-тренувального процесу. Це передбачено пп. 1 і 2 розд. ІІІ Положення № 2581¹. Тобто участь учнів-спортсменів у змаганнях входить до прямих трудових обов’язків тренерів-викладачів.

¹ Положення про школу вищої спортивної майстерності, затверджене наказом Мінмолодьспорту від 17.07.2015 № 2581.

Це прямо передбачено п. 2 додатка 6 до наказу № 2097².

² Наказ Мінмолодьспорту «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту» від 23.09.2005 № 2097.

Звісно, під час участі у змаганнях тренер-викладач відсутній на робочому місці. Таку відсутність слід відповідно оформити. Це залежить від того, проводять змагання у тому ж населеному пункті чи в іншому.

Змагання у межах населеного пункту

Спершу розглянемо випадок, коли змагання проводять у тому ж місті (населеному пункті), що й постійне місце роботи. Тобто, виїжджати за його межі тренеру-викладачу та учням-спортсменам не потрібно.

Такий виїзд на змагання оформлюйте наказом керівника ШВСМ про направлення команди на змагання.

Як правило, заняття з групами під час змагань не проводяться. При цьому час, витрачений на участь з командами (спортсменами) у змаганнях, є робочим часом тренера-викладача. Режим робочого часу в цьому випадку визначає адміністрація школи залежно від тривалості змагань. Зарплата за цей час виплачується згідно з тарифікацією.

У табелі обліку використання робочого часу цей день визначайте як звичайний робочий.

А от виїзд на змагання до іншого населеного пункту — це вже зовсім інша історія.

Змагання у іншому населеному пункті

Поїздку на змагання до іншого населеного пункту слід оформити направленням у службове відрядження. Пояснимо чому.

Відповідно до положень Інструкції № 59³, виконання працівником у іншому населеному пункті службового доручення, що пов’язане з основною діяльністю установи, є службовим відрядженням. Поїздка на спортивні змагання до іншого міста за своєю суттю якраз і є службовим відрядженням тренера-викладача.

³ Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59.

Підтвердження знаходимо і у профільній нормативці. Згідно з приписами п. 3 розд. VIII та п. 17 розд. III Положення № 2581 ШВСМ у процесі провадження фінансово-господарської діяльності має право відряджати спортсменів та тренерів-викладачів на спортивні заходи. А відрядження учнів-спортсменів та їх тренерів-викладачів на спортивні заходи здійснюється відповідно до законодавства.

До того ж фахівці Мінмолодьспорту у своїх роз’ясненнях також дотримуються позиції, що поїздка на змагання є відрядженням, та посилаються на норми Інструкції № 59.

Так, наприклад, у листі від 24.11.2015 № 9612/4.5 вони зауважили таке: у ситуації, коли тренер-викладач під час проведення навчально-тренувального процесу разом зі своїми вихованцями (або без них) бере участь у спортивних заходах (навчально-тренувальні збори, спортивні змагання тощо), оплату праці за період відрядження здійснюють відповідно до припису п. 13 розд. I Інструкції № 59.

Такої ж думки фахівці Міністерства дотримуються і в листі від 24.07.2020 № 425/4.5/20. При цьому як аргументи додатково використано норми Положення № 617⁴. Адже цей документ містить чимало згадок про те, що спортсменів, тренерів-викладачів, суддів та інших учасників змагань на них саме відряджають. Ба більше. Цьому навіть присвячено окремий розділ — VI «Відрядження учасників на спортивні заходи». Виходячи із норми п. 9 розд. V Положення № 617 тренеру-викладачу за час відрядження зберігають заробіток за основним місцем роботи.

⁴ Положення про порядок організації і проведення офіційних спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів та порядок матеріального забезпечення їх учасників, затверджене наказом Мінмолодьспорту від 09.02.2018 № 617.

Витрати на проїзд, проживання, харчування, оплату добових учасникам спортивних заходів проводять у порядку і в розмірах, визначених постановою № 98⁵. Звісно, якщо інше не передбачено відповідними регламентними або розпорядчими документами організатора в межах затверджених кошторисів.

⁵ Постанова КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98.

Крім того, згідно з абз. 2 п. 13 Інструкції № 59 працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.

При цьому в табелі обліку робочого часу проставляють робочі дні за розкладом занять та відомості про дні відрядження. Останні, у свою чергу, оплачують за умовами трудового або колективного договору, але не нижче середнього заробітку (ст. 121 КЗпП).

Тож для оплати роботи працівника за період відрядження треба порівняти суму середньоденного і денного заробітку відповідно до умов трудового договору. Якщо денний заробіток виявиться вище середньоденної зарплати, то дні відрядження оплачуємо виходячи з денного заробітку (тобто як звичайні робочі дні). Якщо ж середньоденна зарплата перевищує денний заробіток — оплачуємо відрядження за середньоденним заробітком.

Окремий випадок — змагання у вихідний (святковий) день. Керівник ШВСМ може встановити спеціальний режим, у тому числі залучити тренера-викладача працювати у вихідний або святковий день згідно з графіком його основного місця роботи.

У такому разі потрібно діяти за приписом п. 10 Інструкції № 59. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні, то компенсацію за роботу в ці дні виплачуйте у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад (ст. 107 КЗпП).