Мобілізаційні зміни та судові обмеження. Розбираємо норми.

Серед змін, які жваво обговорювалися стали, зокрема, зміни щодо перевірок військово-облікових документів представниками поліції та територіальних центрів комплектування. Давайте і ми їх розглянемо.

Запропоновані зміни доповнюють ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» частиною другою, де уповноважують поліцейських у період дії воєнного стану вимагати в чоловіків від 18 до 60 років пред’явлення військово-облікового документа разом із документом, що посвідчує особу.

Зараз у частині 1 цієї ст. 32 наведено підстави перевірки документів у особи. За чинними нормами – їх шість. Цей перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Але після остаточного ухвалення проєкту закону може з’явитися частина 2 (див. порівняльну таблицю), відповідно до норм якої поліцейський у період дії воєнного стану отримає право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред’явлення нею військово-облікового документу разом з документом, що посвідчує особу. То, виходить, що шість підстав частини першої ст. 32 діятимуть для жінок, а для чоловіків – лише одна – період воєнного стану.

Окрім представників Національної поліції такі ж повноваження на перевірку документів, зокрема військово-облікових, надають уповноваженим представникам територіальних центрів комплектування (далі ТЦК) та прикордонникам, доповнюючи частину 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію» відповідними нормами. Тож, в нових нормах буде зазначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України (тобто не тільки чоловіки) віком від 18 до 60 років, які перебувають на військовому обліку або зняті (виключені) з військового обліку, зобов’язані будуть мати при собі військово-обліковий документ та пред’являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Отже перетнути кордон багатьом громадянам без військово-облікового документа буде неможливо.

Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський може здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред’явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 

Постає логічне запитання: якщо я при наявності паспорта не буду мати з собою військово-облікового документа, то якою може бути відповідальність за його відсутність?

У цьому проєкті закону це не зазначено, як і в профільних законодавчих актах.

При відсутності документа що посвідчує особу представники поліції можуть провести адміністративне затримання для встановлення особи.

Але ж паспорт є і встановити особу можна на місці. Можна припустити, що таке порушення можна розглядати як адміністративне. А згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП), якщо призовник, військовозобов’язаний чи резервіст порушив правила військового обліку (ст. 210) чи втратив або зіпсував військовооблікові документи, то до нього може бути застосовано штраф від 510 до 850 грн, а за повторне порушення від 850 до 1700 грн. Водночас, відсутність військово-облікового документа, тут і зараз, не є порушенням правил військового обліку, а втрату чи зіпсування – потрібно довести. 

Важливо! Зовсім інша справа буде із відповідальністю, якщо особа не виконає законну вимогу ТЦК з’явитися для уточнення військово-облікових даних! Така вимога (повістка) має бути вручена особисто або може бути відправлена поштою чи в направлена електронний кабінет!

Відповідно до норм, які розглядаються в парламенті ТЦК отримає можливість спрямувати відповідну заяву до суду, який протягом 15 днів може винести відповідне рішення і застосувати одне з обмежень:

• у праві керування транспортним засобом,
• виїзду за кордон та
• арешту рахунків.

У яких випадках, та яке обмеження застосує суд змінами не визначено! 

Але у будь якому випадку якщо протягом 15 днів не оскаржити рішення суду до апеляції, то воно вступить у законну силу і буде діяти, навіть якщо згодом подати апеляцію.

Для цього вносять зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, який доповнюють ст. 283-2, де прописують всі строки і порядок. 

Окремо можна розглянути питання щодо обмеження у праві керування транспортним засобом, та які це буде мати наслідки для водія?

Тут можна провести аналогію із застосуванням тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців – до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Якщо такого боржника зупиняє поліція і виявляє порушення, то:

• у нього вилучається посвідчення водія,
• складається протокол за нормами ч. 3 ст. 126 КУпАП: керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування, і
• справа передається до суду.

Санкція статті передбачає позбавлення права керування від 3 до 6 місяців, яке суди майже завжди застосовують. А от повторне протягом року вчинення правопорушення, за яким уже притягли до відповідальності - штраф у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це 40 800 грн), з позбавленням права керування на строк від п’яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Отже, якщо санкція статті, за якою особу притягують до відповідальності, передбачає позбавлення прав керування, то поліцейський має право вилучити транспортний засіб і поставити на штрафмайданчик.

А якщо судовим рішенням додатково заблокують рахунки, то сплатити штраф та забрати авто із штрафмайданчика не буде можливості до відновлення руху коштів! 

Але у випадку з боржниками за аліментами визначається ряд застережень, коли тимчасове обмеження у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема, у разі:

• якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
• використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.

У нашому випадку запропоновані зміни таких застережень не містять.

Слідкуємо за змінами разом.