Після 1С: як війна змінює корпоративні ІТ-ландшафти

Ще кілька років тому російський програмний комплекс 1С сприймався в Україні як технічна даність. Він не викликав ані захоплення, ані дискусій — просто був частиною корпоративного фону, стандартом де-факто для бухгалтерії, складів, виробництва та управлінського обліку. Про походження розробника не згадували, про альтернативи думали рідко, а питання «що буде замість» взагалі не стояло.

Повномасштабна війна змінила цю інерцію. Для бізнесу 1С перестала бути лише програмою — вона стала джерелом ризиків: репутаційних, юридичних, операційних. Те, що роками вважалося зручним і звичним, раптово опинилося в зоні неприйнятного. І саме в цей момент з’ясувалося, що відмова від 1С — це не про швидку заміну софту, а про глибоку перебудову ІТ-ландшафту.

Компанії, які заходять у цей процес, стикаються з непростим вибором. Йдеться не лише про нову систему обліку, а про зміну логіки управління даними, процесами та відповідальністю. Західні ERP, гнучкі модульні платформи, українські розробки, гібридні архітектури — усе це стає частиною ширшого руху, де війна лише прискорила те, що раніше можна було відкладати.

Кінець «стандарту де-факто»

Протягом багатьох років 1С була не просто програмним продуктом, а фактично інфраструктурою. Вона формувала спосіб мислення про облік, звітність і управління процесами. Під неї навчали бухгалтерів і економістів, під неї писали інструкції, під неї будували внутрішні регламенти. У багатьох компаніях бізнес-процеси не описувалися окремо — вони існували у вигляді налаштувань, звітів і «як заведено в 1С».

Саме тому 1С довгий час не мала повноцінної конкуренції у своєму сегменті. Вона була зрозумілою, звичною, відносно недорогою на старті й легко масштабувалася за рахунок допрацювань. Альтернативи існували, але вимагали більшої зрілості управління і готовності змінювати процеси — те, на що більшість компаній не наважувалася без гострої потреби.

Війна цю потребу створила. Російське походження виробника зруйнувало нейтральний статус продукту. Те, що раніше вважалося «поза політикою», перестало бути таким. У корпоративному ІТ з’явився фактор, який неможливо ігнорувати: залежність від розробника з країни-агресора стала неприйнятною незалежно від технічних характеристик системи.

У результаті 1С втратила свій головний актив — статус безальтернативності. Бізнес уперше за багато років почав не просто скаржитися на систему, а ставити питання: що буде, якщо її прибрати? І саме це питання стало точкою зламу. Відмова від 1С перестала бути приватною ініціативою окремих компаній і перетворилася на масовий процес, який змінює корпоративні ІТ-ландшафти швидше, ніж будь-яка планова цифрова трансформація.

Чому компанії відмовляються від 1С саме зараз

Перший і найбільш очевидний фактор — походження продукту. Після 2022 року російський виробник перестав бути абстрактним бекґраундом і перетворився на конкретний ризик. Для бізнесу це означає продемонструвати не емоційну реакцію, а прийняти управлінське рішення: будь-яка залежність від компаній з юрисдикції країни-агресора створює правову та репутаційну невизначеність, яку неможливо закласти у довгострокове планування.

Другий фактор — санкційна реальність. Навіть якщо конкретна версія 1С формально дозволена до використання, питання підтримки, оновлень і легальності ліцензій залишається відкритим. Бізнес опиняється у сірій зоні, де немає чіткої відповіді, що буде через рік або два. Для компаній, які працюють з іноземними партнерами, банками або аудиторами, така невизначеність стає неприйнятною.

Окремо стоїть питання кібербезпеки. Корпоративні системи обліку зберігають фінансові, кадрові та операційні дані — критичну інформацію для будь-якої організації. У ситуації війни довіра до механізмів оновлення, підтримки та внутрішньої логіки продукту з російським корінням закономірно зникає. Навіть без прямих доказів ризику компанії не готові залишати цей вектор відкритим.

Не менш важливим є внутрішній тиск. Багато рішень про відмову від 1С ухвалюються не ІТ-відділами, а на рівні власників і наглядових рад. До цього додаються вимоги клієнтів, партнерів і співробітників, для яких використання російського ПЗ стає питанням цінностей і корпоративної позиції. У великих організаціях цей фактор часто відіграє вирішальну роль.

У підсумку момент «потім якось перейдемо» більше не працює. Війна просто зробила видимими ті ризики, які раніше ігнорувалися. І саме тому відмова від 1С відбувається не поступово, а хвилями — у міру того, як бізнес усвідомлює, що відкладати це рішення далі означає лише ускладнювати його реалізацію.

Як виглядає відмова від 1С на практиці

Попри очікування, масовий вихід з 1С рідко починається з повної та одномоментної заміни системи. У більшості компаній це поетапний процес, розтягнутий у часі, де перші рішення часто мають тимчасовий характер. Бізнес намагається зменшити залежність від 1С ще до того, як з’явиться повноцінна альтернатива, відключаючи окремі модулі або виносячи критичні функції в зовнішні системи.

Найскладнішим елементом міграції виявляються не інтерфейси й не звіти, а дані. За роки використання в 1С накопичуються великі масиви інформації з власною логікою, довільними довідниками та кастомними зв’язками. Часто ці дані не документовані, а їх структура зрозуміла лише окремим співробітникам або зовнішнім підрядникам. У момент переходу це перетворюється на серйозний організаційний виклик.

Ще одна проблема — бізнес-логіка, «зашита» в систему. У багатьох компаніях правила нарахувань, обліку або взаємодії між підрозділами ніколи не описувалися окремо. Вони існували у вигляді доопрацювань 1С, написаних під конкретні ситуації. Під час переходу ці правила доводиться або формалізувати вперше, або відмовлятися від них як від застарілих, що неминуче викликає внутрішній опір.

Окремого часу потребує адаптація команд. Бухгалтерія, фінансові служби та операційні підрозділи звикли до конкретної логіки роботи, і будь-яка зміна системи сприймається як ризик для щоденних операцій. Навчання, перехідні періоди та паралельне ведення обліку стають нормою, а не винятком. Саме на цьому етапі багато компаній усвідомлюють, що відмова від 1С — це не ІТ-проєкт, а управлінська трансформація.

У підсумку найбільш успішними виявляються ті переходи, де бізнес не намагається відтворити 1С «один в один». Компанії, які використовують цей момент для очищення даних, перегляду процесів і перерозподілу відповідальності, виходять з міграції з більш зрілою ІТ-архітектурою. Для решти відмова від 1С стає довшим і дорожчим шляхом, ніж очікувалося спочатку.

Які альтернативи обирає бізнес

Після рішення відмовитися від 1С компанії швидко стикаються з відсутністю прямої заміни. Ринок не пропонує системи, яка б повторювала логіку 1С у деталях і водночас знімала всі ризики. Тому вибір альтернативи майже завжди означає вибір підходу — до автоматизації, управління процесами та роботи з даними.

Частина бізнесів орієнтується на великі західні ERP-системи. Такі рішення зазвичай обирають компанії з міжнародними операціями, складною структурою або високими вимогами до аудиту та звітності. Для них перехід з 1С стає елементом інтеграції у глобальне середовище, а не просто локальним ІТ-проектом. Водночас ці системи вимагають зрілої організації процесів і значних інвестицій, що робить їх недосяжними для частини середнього бізнесу.

Інший напрям — гнучкі модульні платформи, які дозволяють поступово заміщати функції 1С. Тут бізнес приваблює можливість рухатися поетапно, не зупиняючи операційну діяльність. Одним із найпомітніших прикладів такого підходу є Odoo — платформа, яку використовують як основу для фінансів, складу, продажів і виробництва, нарощуючи функціональність відповідно до реальних потреб, а не наперед заданої логіки.

Окрему нішу займають рішення українського походження. Для багатьох компаній важливо не лише відійти від російського ПЗ, а й працювати з постачальниками, які перебувають у зрозумілій юрисдикції та культурному контексті. У цьому сегменті часто згадують Creatio — платформу, яку використовують не як класичну ERP у стилі 1С, а як інструмент управління процесами, продажами та операційною взаємодією, особливо у сервісних і B2B-напрямках.

Поширеним стає і гібридний підхід. Замість однієї універсальної системи компанії будують архітектуру з кількох рішень: ERP для ядра обліку, окремі модулі для фінансів або виробництва, CRM і аналітичні інструменти. У таких моделях відмова від 1С означає не втрату цілісності, а розподіл функцій між системами, кожна з яких відповідає за свою зону відповідальності.

У підсумку вибір альтернативи все рідше зводиться до порівняння функцій. Для бізнесу важливішими стають питання масштабованості, незалежності від одного постачальника та здатності системи змінюватися разом із компанією. Саме ці критерії дедалі частіше визначають, яким буде ІТ-ландшафт після 1С.

Не лише про софт: що реально змінюється в компаніях

Вихід з 1С майже одразу показує, що проблема була не лише в програмному продукті. Для багатьох компаній 1С роками виконувала роль не просто системи обліку, а фактичного замінника управлінських рішень. Вона визначала, як виглядають процеси, хто за що відповідає і де проходить межа між фінансами, операціями та ІТ.

Під час переходу ці межі стають видимими. Те, що раніше існувало у вигляді налаштувань і звітів, доводиться описувати словами, схемами і правилами. Компанії вперше формалізують процеси, які працювали «за замовчуванням», і виявляють, що частина з них давно не відповідає реальним потребам бізнесу. Саме на цьому етапі автоматизація перестає бути технічним завданням і перетворюється на управлінський інструмент.

Змінюється і роль ІТ-підрозділів. Якщо раніше вони обслуговували вже наявну систему, то тепер стають учасниками стратегічних рішень. Вибір архітектури, інтеграцій і підходів до даних безпосередньо впливає на швидкість ухвалення рішень і гнучкість компанії. Для багатьох організацій це перший досвід, коли ІТ перестає бути допоміжною функцією і входить у контур управління.

Фінансові та операційні команди також змінюють підхід до роботи. Замість того щоб «підлаштовуватися під систему», вони починають формулювати вимоги до процесів і звітності. Це часто супроводжується конфліктами й затримками, але водночас створює основу для більш прозорої та керованої моделі бізнесу.

У результаті компанії, які проходять через відмову від 1С усвідомлено, виходять з цього процесу з іншим рівнем організаційної зрілості. Для них зміна програмного забезпечення стає лише зовнішнім проявом глибших змін — у підходах до управління, відповідальності та роботи з даними.

Вартість і строки: чому перехід не буває дешевим

Очікування, що відмова від 1С зведеться до купівлі нової ліцензії та короткого періоду адаптації, швидко зникають уже на початку проекту. У реальності основні витрати пов’язані не з програмним продуктом, а з підготовчою роботою: аудитом процесів, очищенням даних і перебудовою інтеграцій. Саме ці етапи визначають як бюджет, так і тривалість переходу.

Окрему статтю витрат становить міграція даних. Історичні записи, довідники, залишки, зв’язки між об’єктами — усе це потребує перевірки, трансформації та тестування. Часто компанії вперше стикаються з тим, що значна частина даних у 1С є застарілою або суперечливою. Рішення про те, що переносити, а що залишати в архіві, безпосередньо впливає на складність проекту.

Не менш важливими є витрати на інтеграції. 1С за роки використання встигає обростати зв’язками з банками, складськими системами, виробничим обладнанням і зовнішніми сервісами. Під час переходу кожну з цих інтеграцій доводиться або відтворювати, або замінювати альтернативним рішенням. Саме тут часто з’являються непередбачені витрати й затримки.

За строками такі проекти майже ніколи не вимірюються тижнями. Навіть у середньому бізнесі йдеться про місяці, а у великих організаціях — про рік і більше. Часто перехід відбувається в кілька хвиль із паралельним використанням старої і нової систем, що додатково збільшує навантаження на команди.

У підсумку бізнеси, які намагаються зекономити на підготовці, зазвичай платять більше на етапі впровадження. Відмова від 1С — це інвестиція, а не технічна заміна, і саме усвідомлення цього факту дозволяє уникнути найбільш болючих помилок.

Що буде з 1С далі

Попри масовий вихід бізнесу, 1С не зникне миттєво. Частина компаній залишатиметься на цій системі ще роками — через інерцію, брак ресурсів або високу складність міграції. Найчастіше це організації, орієнтовані на внутрішній ринок, з мінімальною кількістю інтеграцій і невисокими вимогами до зовнішнього комплаєнсу. Для них відмова від 1С виглядає не як стратегічний пріоритет, а як відкладене завдання.

Водночас повернення 1С до статусу універсального стандарту вже малоймовірне. Ринок розпався на кілька сценаріїв: хтось перейшов на західні ERP, хтось — на модульні платформи, хтось побудував гібридну архітектуру. Єдиної точки зборки більше не існує, і саме це підриває головну силу 1С — ефект масовості та звичності.

Імовірним сценарієм стає подальша локалізація та «сірування» продукту: використання застарілих версій, неофіційних доопрацювань і внутрішньої підтримки силами власних команд. Такий підхід дозволяє тимчасово зберегти працездатність, але водночас закриває шлях до розвитку, інтеграцій і масштабування. З технологічного активу система поступово перетворюється на тягар.

У довшій перспективі відмова від 1С змінює не лише окремі компанії, а й ринок у цілому. Зростає попит на описані процеси, зрілу архітектуру та незалежність від одного постачальника. Бізнес стає менш терпимим до «чорних ящиків», у яких роками накопичується критична логіка без документації.

Таким чином 1С із символу стабільності перетворюється на маркер минулої епохи. Не тому, що з’явилися ідеальні заміни, а тому, що війна зробила технологічні залежності видимими. І цей злам уже не скасувати поверненням до старих звичок.

Законодавство стимулюватиме нерішучих

Додатковим фактором, який робить таке повернення практично неможливим, стає і законодавча динаміка в Україні. Якщо раніше відмова від російських ІТ-систем була питанням корпоративної позиції або управління ризиками, то сьогодні вона дедалі чіткіше переходить у правове поле. Держава рухається до формування формального переліку «ворожого» програмного забезпечення та поетапної заборони його використання.

Йдеться не про одномоментне вимкнення всіх систем, а про сценарій контрольованого виходу. Законодавчі ініціативи передбачають перехідний період до кінця десятиліття, але сам напрямок уже визначений. Російські програмні продукти розглядаються не лише як економічна чи етична проблема, а як потенційний ризик для кібербезпеки та національної стійкості.

Для бізнесу це означає просту річ: навіть якщо 1С ще працює сьогодні, вона перестає бути довгостроковим активом. Будь-яка інвестиція в підтримку, доопрацювання або розширення таких систем поступово втрачає сенс. Компанії, які відкладають перехід, фактично беруть на себе ризик робити це пізніше — в умовах жорсткіших обмежень і меншого маневру.

У цьому контексті масовий вихід з 1С виглядає не стільки реакцією на війну, скільки адаптацією до нової реальності, де технологічна залежність стає предметом державної політики. І саме тому рішення, які сьогодні здаються складними й дорогими, завтра можуть виявитися єдино можливими.

Михайло Шелудько, маркетинговий аналітик, LaSoft