Звільнення від екоподатку за небезпечні відходи: нова позиція податківців

Як було спочатку?

За загальним правилом платниками екоподатку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, які в процесі своєї діяльності здійснюють розміщення відходів (п.п. 240.1.3 ПКУ*).

* Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

При цьому під розміщенням відходів розуміють:

— або постійне (остаточне) перебування;

— або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Отже, платниками екоподатку за розміщення відходів є лише ті суб’єкти господарювання, які здійснюють захоронення відходів у спеціально відведених місцях.

З огляду на це, бюджетні установи, які тимчасово зберігають на своїй території відходи, в т. ч. небезпечні (зокрема, відпрацьовані автомобільні акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), НЕ є платником екоподатку.

Водночас податківці у свої роз’ясненнях висували додаткову умову для несплати екоподатку у разі тимчасового зберігання відходів. Зокрема, вони вимагали обов’язкової своєчасної передачі таких відходів спеціальним підприємствам, які мають необхідні дозвільні документи для утилізації або розміщення (захоронення) відходів. А також фахівці ДПС повсякчас наголошували на необхідності укладення договорів із такими суб’єктами господарювання та зазначення у таких договорах строків передання відходів.

Саме таких поглядів тривалий час дотримувалися податківці, про що свідчать їх роз’яснення, наприклад, ІПК від 17.03.2021 № 1019/ІПК/99-00-04-01-03-06, та консультації із категорії 117.01 ЗІР.

На чому наполягали податківці у 2024 році?

Проте вже у 2024 році податківці змінили свою думку щодо звільнення від сплати екоподатку суб’єктів господарювання, котрі здійснюють тимчасове розміщення відходів, у т. ч. небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо).

Зокрема, вони стверджували: підставою для визначення суб’єкта господарювання платником екоподатку є розміщення таким суб’єктом відходів власного виробництва або відходів, отриманих у межах виконання договорів про розміщення відходів.

При цьому фахівці ДПС наполягали, що суб’єкт господарювання є платником екоподатку за розміщення відходів, оскільки здійснює тимчасове розміщення відходів, в т. ч. небезпечних відходів (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), що не належать до окремих видів (класів) відходів, як вторинної сировини. До такого висновку фіскали дійшли у консультації, розміщеній у категорії 117.01 ЗІР.

Згодом, в наступних консультаціях (див. ось тут і тут) із тієї ж категорії 117.01 ЗІР, податківці пояснили, кого саме стосується звільнення від сплати екоподатку, та нагадали про необхідність подання декларації з екоподатку.

Так, тимчасове розміщення відходів, що належать до окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, які утворилися в процесі діяльності суб’єкта господарювання та продаються як товар або використовуються у власному виробництві, не призводить до виникнення податкових зобов’язань з екоподатку.

Таким чином, податківці налягали: звільнення від сплати екоподатку НЕ стосується суб’єкта господарювання, що здійснює тимчасове розміщення відходів, у т. ч. небезпечних, не оприбуткованих у встановленому порядку як вторинна сировина, незалежно від наявності відповідного дозволу на розміщення відходів.

Утім, ми не могли погодитися з таким висновками та продовжували стверджувати: якщо бюджетні установи на своїй території здійснюють виключно тимчасове зберігання небезпечних відходів, а не їх розміщення, жодних підстав для сплати екоподатку немає.

Детальне обґрунтування такого підходу ви знайдете в матеріалах «Екоподаток за побутові відходи, шини/акумулятори тощо: фіскальне дежавю» // «Податки & бухоблік», 2024, № 38 та «Шини, акумулятори, люмінесцентні лампи: податківці вимагають екоподаток!» // «Податки & бухоблік», 2024, № 92 (ср. USER_SHOW_ID).

Умови для звільнення від екоподатку: версія-2025

Нещодавно податківці висловили нові умови для звільнення від сплати екоподатку суб’єктів господарювання, котрі здійснюють тимчасове розміщення небезпечних відходів. Маємо на увазі ІПК від 31.03.2025 № 1694/ІПК/18-28-04-01-22 та від 31.03.2025 № 1693/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК. Чим же саме цікаві ці роз’яснення для зазначених суб’єктів господарювання, у т. ч. й для бюджетних установ?

По-перше, автори не стали поєднувати такі поняття, як розміщення відходів та тимчасове розміщення відходів. Натомість податківці наголосили на тотожності понять «захоронення відходів» та «розміщення відходів».

Також вони підтвердили, що місця тимчасового зберігання відходів (від моменту утворення до моменту передачі на оброблення) на території суб’єкта господарювання не є ідентичними спеціально відведеним місцям постійного остаточного перебування відходів, у т. ч. до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення.

З огляду на це, як стверджують самі ж податківці, відсутні законодавчі підстави вважати суб’єкта господарювання, який на своїй території тимчасово зберігає небезпечні відходи, платником екоподатку за розміщення відходів.

По-друге, податківці нагадали про звільнення від сплати екоподатку суб’єктів, які розміщують на власних територіях (об’єктах) відходи, що утворилися в процесі їх господарської діяльності, виключно як вторинної сировини (п. 240.5 ПКУ).

Однак, аби скористатися звільненням від сплати екоподатку за тимчасове розміщення відходів, суб’єкт господарювання має дотримуватися таких основних вимог:

— належно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів на власній території;

— укласти договір зі спеціалізованими підприємствами щодо утилізації або розміщення (захоронення) відходів;

— вести облік таких відходів та своєчасно передавати такі відходи спеціальним підприємствам, які мають необхідні дозвільні документи для утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Саме за умови виконання вищезазначених вимог можна не хвилюватися: на бюджетну установу поширюється звільнення зі сплати екоподатку за тимчасове розміщення (зберігання) відходів.

Виходить, що податківці знову повернулися до своєї початкової позиції. І навіщо тільки було отой тин городити.