UA | RU
02.07.18

Самовиправились — нарахували і виплатили компенсацію за невикористану відпустку колишньому працівникові: бути штрафу в 10 МЗП чи ні?

З «драконівськими» штрафами за порушення трудового законодавства ми вже знайомі теоретично (див. спецвипуск «ОП», 2018, № 4/1, с. 7). А деякі роботодавці, на жаль, познайомилися з ними на практиці.


Коментар до листа Держпраці від 07.05.2018 р. N 3571/4.1/4.1-ДП-11

Найнеоднозначнішим серед «трудових» штрафів є штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у розмірі 10 мінімальних заробітних плат (далі — МЗП) за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, передбачене абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Його застосовують згідно з Порядком здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295 (далі — Порядок № 295).

У п. 29 Порядку № 295 зазначено, що заходи щодо притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну і не у повному обсязі виплату заробітної плати, недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці застосовуються одночасно з внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Увага! Йдеться про усунення таких серйозних порушень саме в ході такої перевірки, а не до неї.

Ось і виникає запитання: чи загрожують штрафні санкції роботодавцеві, якщо він сам виправиться, нарахує і виплатить колишньому працівникові компенсацію за невикористану відпустку?

Адже як ми знаємо, при звільненні працівника йому повинні виплатити усі суми, які йому належать, в день його звільнення (ст. 116 КЗпП). Тому якщо роботодавець не нарахує і не виплатить компенсацію за невикористану відпустку в день звільнення працівника, то йому загрожує штраф у розмірі 10 МЗП як за порушення мінімальних державних гарантій у сфері оплати праці. Підтверджує це і судова практика (наприклад, постанова Полтавського окружного адміністративного суду України від 13.11.2017 р. у справі № 816/1608/17, рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 р. у справі № 814/169/17).

Нам важливо з’ясувати, яким буде результат від донарахування і виплати компенсації за невикористану відпустку колишньому працівникові до проведення перевірки і чи є в цьому сенс? Чи загрожує 10 МЗП роботодавцеві надалі за виправлене порушення і чи можна спати спокійно після цього? Нам здається логічним, що самовиправлення повинно або звільняти від відповідальності, або хоча б знижувати штрафне покарання.

Проте хотілося б знати позицію контролерів. Саме тому ми поставили вищезазначені запитання Держпраці.

І що ж нам відповіли? А відповіли вони таке: у разі самостійного усунення роботодавцем до початку інспекційного відвідування порушення законодавства про працю стосовно виплати компенсації за всі дні невикористаної відпустки в день звільнення з дотриманням вимог ст. 117 КЗпП, цей факт буде врахований уповноваженою особою при прийнятті рішення про розгляд справи про накладення штрафних санкцій.

Тут акцентуємо вашу увагу на двох важливих моментах:

перший — необхідність дотримання вимог ст. 117 КЗпП;

другий — самовиправлення буде враховано як факт при прийнятті рішення про накладення штрафних санкцій.

Отже, спочатку поговоримо про необхідність дотримання вимог ст. 117 КЗпП.

Згідно з роз’ясненнями Верховного Суду України непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (п. 25 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. № 13). Повний розрахунок із звільненим працівником проводиться не на вимогу цього працівника, він є обов’язком роботодавця і не може залежати від певної дії звільненої особи (особистого звернення, пред’явлення вимоги).

Як ми зазначали вище, якщо роботодавець виплатив компенсацію за невикористану відпустку після звільнення, але до проведення перевірки, то таким чином він порушив строки розрахунку зі звільненим, передбачені ст. 116 КЗпП. У свою чергу, непроведення з вини роботодавця розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Але часто роботодавці ігнорують цю вимогу, тому працівникам доводиться звертатися до суду за відновленням справедливості.

Аналіз судової практики показав, що здебільшого позови про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суди задовольняють. Ґрунтуються вони на тому, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці (рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.02.2017 р. у справі № 405/8573/16-ц, рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 17.10.2017 р. у справі № 320/3998/17, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.03.2017 р. у справі № 639/7570/16-ц).

Зверніть увагу! Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті коштів, що належать звільненому працівникові, і не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП (рішення Рівненського міського суду від 05.02.2018 р. у справі № 569/18731/17(ср. 053814200), постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі № 6-195цс14).

Підставою для відмови в задоволенні таких вимог, здебільшого, є пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП (рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.10.2017 р. у справі № 203/2659/17, рішення Личаківського районного суду від 28.11.2017 р. у справі № 463/5935/16-ц).

Так, Конституційний суд України в рішенні від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв’язку з положеннями ст. 117, 2371 КЗпП, зазначив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки і по день фактичного розрахунку при звільненні і про відшкодування заподіяної при цьому моральної шкоди встановлений тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати усіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як бачимо, для відновлення прав працівника суди у більшості випадків зобов’язують виплачувати середній заробіток за ст. 117 КЗпП. Тому зовсім не дивно, що Держпраці звертає на це увагу у своїй відповіді.

Водночас якщо ми подивимося постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 р. у справі № 813/1106/17, то побачимо таке рішення.

Держпраці проводило перевірку 15.02.2017 р. — 17.02.2017 р., у результаті якої було встановлено, що позивач усупереч вимогам ст. 116 КЗпП належні при звільненні кошти працівникам (компенсацію за невикористану відпустку і вихідну допомогу) нарахував і виплатив, але не в день звільнення, яке відбулося 04.04.2016 р., а лише 15.04.2016 р., що підтверджується платіжним дорученням і відомістю. Крім того, позивач не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що свідчить про порушення вимог ст. 117 КЗпП. Тому, на думку суду, відповідальність за порушення ст. 116117 КЗпП передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП і дорівнює 1 МЗП.

Виходить, що при самовиправленні роботодавця до проведення перевірки — нарахуванні і виплаті компенсації за невикористану відпустку після звільнення працівника роботодавцеві 10 МЗП не загрожує. Навіть якщо середній заробіток за період затримки виплати не нараховувався. Проте його все ж доведеться виплатити за рішенням суду, у разі, якщо працівник звернеться до суду не пізніше тримісячного строку згідно зі ст. 233 КЗпП.

Як бачимо, питання про відповідальність за ст. 265 КЗпП є спірним, про що свідчать численні судові рішення. Роботодавцям залишається сподіватися на краще і чекати як більш чіткого роз’яснення від Держпраці, так і більш стабільної судової практики. Хоча не можемо не зазначити, що початок покладено і шанс уникнути штрафу в 10 МЗП у разі самовиправлення до початку інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) все ж з’явився на горизонті.

 

Оксана КУЧЕРОВА, юрист

 

 
Газета «Оплата праці»


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це

Коментарі (7)
Питбуль
03.07.2018
Да будь проклята профессия бухгалтера, чтоб вся страна осталась без них бл*ть! Получаешь зарплату меньше уборщиц, а штрафы огроменные на каждом шагу, кругом подвохи и подставы, в том числе и от самого государства!
Вадим Питбуль
03.07.2018
Процес уже пішов, у нашому невеликому районі на біржі більше десятка вакансій бухгалтера.
Трям
03.07.2018
Відповідь як завжди ні на що не відповідає. Можуть штрафонути, а можуть і ні
Юлия
03.07.2018
Якщо позивач працює в бюджетному закладі, то компенсацію виплатили в аванс, тому що раніше це неможливо, бо фінанссують 2 рази на місяць в державних !
Злой Бух
03.07.2018
да уже бл... вешать нас начните, может заживем.
Это же мы экономику тормозим. Все беды из-за нас.
Анна
03.07.2018
Достали уже! а чего всего лишь 2 раза в месяц выплачивать и компенсации. Давайте сразу раз 5!!! И штрафы еще поднимите в раз 100!! И заживем сразу! зашибись будет! Экономику ж не деятельность в целом видимо поднимает , а вовремя насчитаная компенсация в 100 гривен!
ДИБИЛЫ! Создают видимость, что за людей беспопоятся, а сами все туже и туже петлю затягивают! УРОДЫ!!
Олег
05.07.2018
Даже не интересно работать с такими условиями. Никакого стимула
Залишити коментарі:
Ваше ім`я
Коментарі