Казначейство відповіло на питання щодо форми №7, але головна проблема залишилася невирішеною
Після публікації матеріалу про відображення кредиторської заборгованості у формі №7 ми звернулися до Державної казначейської служби України з проханням надати офіційне роз’яснення.
Відповідь отримано. Однак, на нашу думку, вона не лише не поставила крапку в дискусії, а й додатково підтвердила аргументи, викладені у попередній статті.
Що відповіло Казначейство
У своєму листі Державна казначейська служба посилається на Порядок складання бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 січня 2012 року №44.
Казначейство наголошує, що у формі №7 відображається кредиторська заборгованість за бюджетними зобов’язаннями, взятими на облік органами Казначейства.
Заборгованість за зобов’язаннями, які не взяті на облік органами Казначейства, на думку ДКСУ, повинна відображатися не у формі №7, а в окремому додатку до бюджетної звітності.
Крім того, у листі зазначено, що показники бюджетної звітності мають відповідати даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, який ведуть органи Казначейства, а ці дані є остаточними.
Окремо ДКСУ пояснила, що її внутрішні накази мають організаційно-розпорядчий характер.
На перший погляд відповідь виглядає однозначною. Проте уважне прочитання листа лише повертає нас до питання, яке й було порушене у попередній статті.
Казначейство саме підкреслює: йдеться про бюджетні зобов’язання
Ключове формулювання листа звучить так: кредиторська заборгованість у формі №7 відображається за бюджетними зобов’язаннями, взятими на облік органами Казначейства.
Звернімо увагу: у відповіді йдеться саме про бюджетні зобов’язання, а не про бюджетні фінансові зобов’язання.
Це принципово важливо, оскільки у бюджетному процесі існують два різні поняття:
- бюджетне зобов’язання;
- бюджетне фінансове зобов’язання.
На практиці бюджетне зобов’язання часто називають юридичним зобов’язанням. Воно, зокрема, виникає на підставі укладеного договору та реєструється в органі Казначейства.
Бюджетне фінансове зобов’язання виникає вже на наступному етапі — коли постачальник передав товар, виконав роботи або надав послуги, а в установи виник обов’язок здійснити оплату. Саме на цьому етапі у бухгалтерському обліку визнається кредиторська заборгованість.
Отже, умовно послідовність виглядає так:
договір → бюджетне зобов’язання → отримання товарів, робіт або послуг → кредиторська заборгованість → бюджетне фінансове зобов’язання → його реєстрація в Казначействі.
І саме тому в попередній статті ми звертали увагу: Порядок №44 пов’язує відображення кредиторської заборгованості у формі №7 з наявністю взятого на облік бюджетного зобов’язання, тобто юридичного зобов’язання.
Водночас на практиці окремі органи Казначейства вимагають, щоб кредиторська заборгованість потрапляла до форми №7 лише після реєстрації бюджетного фінансового зобов’язання.
Але це вже інша умова, якої у процитованому Казначейством формулюванні немає.
У чому полягає головна проблема
Кредиторська заборгованість виникає не в момент, коли орган Казначейства зареєстрував фінансове зобов’язання.
Вона виникає внаслідок господарської операції — коли установа отримала актив, товар, роботу чи послугу і в неї з’явився обов’язок розрахуватися з контрагентом.
Реєстрація бюджетного фінансового зобов’язання в Казначействі є окремою процедурою бюджетного контролю та обліку. Вона не створює саму заборгованість перед постачальником, а лише фіксує її у системі Казначейства.
Саме тут і виникає розбіжність між бухгалтерським змістом операції та казначейською практикою.
З погляду бухгалтерського обліку кредиторська заборгованість уже існує.
З погляду окремих органів Казначейства її не можна показати у формі №7 доти, доки не буде зареєстроване бюджетне фінансове зобов’язання.
Однак у власній відповіді ДКСУ посилається не на бюджетні фінансові зобов’язання, а саме на бюджетні зобов’язання, взяті на облік.
Фактично Казначейство повторює формулювання, на якому й ґрунтувався наш попередній висновок.
Відповідь є, але відповіді на головне питання немає
У зверненні порушувалося не лише питання технічного заповнення форми №7.
Головне питання полягало в іншому:
чи може факт відсутності зареєстрованого бюджетного фінансового зобов’язання бути підставою для невідображення у формі №7 кредиторської заборгованості, яка вже виникла у бухгалтерському обліку, якщо відповідне бюджетне — юридичне — зобов’язання взяте Казначейством на облік?
Прямої відповіді на це питання у листі немає.
Казначейство повторює положення Порядку №44, наголошує на необхідності відповідності звітності власним обліковим даним та пояснює призначення внутрішніх наказів.
Але воно не пояснює, чому на практиці поняття «бюджетні зобов’язання» фактично підміняється вимогою про обов’язкову попередню реєстрацію саме бюджетного фінансового зобов’язання.
Не надано й аналізу того, як така практика узгоджується з правилами бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості.
Чому посилання на дані Казначейства не вирішує проблему
ДКСУ зазначає, що бюджетна звітність має відповідати даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, який ведуть органи Казначейства, а ці дані є остаточними.
Проте це твердження не дає відповіді на питання, що робити у випадку, коли дані бухгалтерського обліку бюджетної установи вже містять кредиторську заборгованість, а в обліку Казначейства відповідне фінансове зобов’язання ще не зареєстроване.
Фактично розпорядник отримує дві реальності:
- у бухгалтерському обліку заборгованість існує;
- у бюджетній звітності її пропонують не показувати у формі №7 через відсутність казначейської реєстрації фінансового зобов’язання.
Але бюджетна звітність не повинна спотворювати фактичний фінансовий стан установи лише для того, щоб формально збігтися з даними окремої інформаційної системи.
Якщо ж чинна нормативна база справді вимагає саме такого підходу, це має бути чітко, недвозначно і прямо встановлено нормативним актом.
Наразі ж формулювання, яке цитує саме Казначейство, говорить про бюджетні зобов’язання, а не про бюджетні фінансові зобов’язання.
Крапку має поставити Міністерство фінансів
Отриманий лист показав, що Державна казначейська служба продовжує застосовувати усталену практику та не бачить суперечності між нею і формулюванням Порядку №44.
Проте саме ця відповідь демонструє, що проблема залишається невирішеною.
Казначейство не дало оцінки ключовій відмінності між:
- бюджетним зобов’язанням;
- бюджетним фінансовим зобов’язанням;
- кредиторською заборгованістю як об’єктом бухгалтерського обліку.
Не пояснило воно й того, чому кредиторська заборгованість, яка вже існує у бухгалтерському обліку, має залежати від факту реєстрації бюджетного фінансового зобов’язання, якщо Порядок №44 говорить про бюджетні зобов’язання, взяті на облік Казначейством.
Саме тому остаточну крапку у цій дискусії має поставити Міністерство фінансів України.
Мінфін затверджує нормативні документи у сфері бухгалтерського обліку та бюджетної звітності, а тому саме він має офіційно пояснити:
- що саме означає формулювання «за бюджетними зобов’язаннями, взятими на облік органами Казначейства»;
- чи достатньо для відображення кредиторської заборгованості у формі №7 зареєстрованого юридичного зобов’язання;
- чи обов’язковою умовою є також попередня реєстрація бюджетного фінансового зобов’язання;
- як діяти розпоряднику, якщо кредиторська заборгованість уже визнана у бухгалтерському обліку, але фінансове зобов’язання ще не зареєстроване Казначейством.
Якщо чинні норми допускають різне тлумачення, Мінфін має надати офіційне роз’яснення або внести зміни до Порядку №44.
Адже поки єдина й чітка позиція відсутня, відповідальність за нормативну невизначеність фактично перекладається на бухгалтерів бюджетних установ.
А саме вони потім змушені обирати між достовірністю бухгалтерського обліку, вимогами місцевих органів Казначейства та формальною відповідністю бюджетної звітності казначейським даним.
Попередні статті які підіймали ці питання:
- 95% бухгалтерів відповіли однаково. Чому практика бюджетного обліку почала суперечити національним стандартам?
- Внутрішні накази Казначейства чи стандарти бухобліку: де виникла колізія?
у Facebook
у Viber
у Telegram
