Звісно, для правильного та обґрунтованого списання паливно мастильних матеріалів (ПММ) необхідно мати норми їх витрат. Єдиний документ, яким встановлено норми витрат ПММ, - це Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 № 43. Але ці норми стосуються лише автомобільного транспорту.
Для «неавтомобільного» обладнання, яке для роботи заправляють ПММ (газонокосарки, мотокоси, бензопили, інший садовий інструмент тощо), на законодавчому рівні норми витрат палива не затверджено.
Керуватися нормами, передбаченими заводом-виробником інструменту, теж не варіант. Адже далеко не кожен виробник зазначає таку інформацію в інструкції з експлуатацію. А якщо і зазначає, то у кращому разі — у розрахунку на 1 годину роботи.
Тоді як фактичні витрати ПММ можуть значно відрізнятися залежно від виду трав’яного покриття (виду деревини, її вологості — для бензопили). До того ж і майстерність працівника відіграє не останню роль.
Тож що ж робити бюджетним установам, які мають зазначену техніку? Як списувати бензин, щоб потім Держаудитслужба не встановила порушення?
Рішень цього питання два.