Переробляємо продукти харчування: як показати в обліку?

Формуємо собівартість продукції

Бюджетні установи, які мають у своєму розпорядженні харчоблоки та продукти харчування, можуть проводити їх переробку та виготовляти власну продукцію. Власне, у таких випадках вони займаються звичайним виготовленням (виробництвом) продукції.

З огляду на це, при здійсненні подібних операції бухгалтеру належить вирішити такі основні завдання:

— накопичити витрати на виробництво продукції;

— сформувати собівартість виготовленої продукції;

— відобразити в обліку витрати виробництва;

— визнати дохід від реалізації готової продукції (у разі її продажу).

Безумовно, залежно від специфіки діяльності установи для кожного конкретного випадку виробництва будуть характерні свої особливості формування витрат. Оскільки впливають на це різні чинники та показники, про які далі й поговоримо.

При формуванні в бухобліку витрат на виробництво продукції та собівартості продукції спираємось на НП(С)БО 135*. За загальним правилом собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

* Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 135 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 18.05.2012 № 568.

Так, до виробничої собівартості продукції слід включати:

1) прямі матеріальні витрати — вартість сировини та матеріалів, використаних для виробництва продукції;

2) прямі витрати на оплату праці — заробітна плата працівників, зайнятих безпосередньо виробництвом продукції;

3) інші прямі витрати — всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (продукції). Зокрема, відрахування на соціальні заходи, амортизація, вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом продукції, втрати від браку тощо;

4) змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати — витрати, які не можна прямо віднести до конкретного об’єкта витрат (продукції). Їх склад та порядок розподілу на кожен об’єкт витрат (продукції) прописано в пп. 5 та 6 розд. ІV НП(С)БО 135.

Водночас для установ, які виробляють один вид продуктів (що якраз має місце в ситуації нашого читача), всі витрати будуть прямими. Але у будь-якому разі на кожен вид продукції установа має скласти калькуляцію — розрахунок собівартості виробництва одиниці продукції. Окрім того, порядок формування собівартості виготовленої продукції слід розробити та затвердити наказом керівника установи.

Обліковуємо виготовлену продукцію

Правило 1 — Відображаємо витрати на рахунку 81

Передусім витрати, пов’язані з виготовленням продукції, мають знайти своє відображення на відповідних субрахунках рахунка 81 «Витрати на виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт)». Так, залежно від елементів витрат, які формують виробничу собівартість продукції, використовуємо такі субрахунки:

— 8111 «Витрати на оплату праці» — для обліку витрат на зарплату працівників, зайнятих виготовленням продукції;

— 8112 «Відрахування на соціальні заходи» — для обліку витрат на відрахування із зарплати зазначених працівників;

— 8113 «Матеріальні витрати» — для обліку прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали, оплата послуг сторонніх організацій);

— 8114 «Амортизація» — для обліку нарахованої амортизації ОЗ та МНМА, задіяних у процесі виробництва продукції.

Майте на увазі: всі витрати на виготовлення продукції проходять через зазначені субрахунки транзитом. Одночасно із їх нарахуванням показуємо списання таких витрат на виробництво (за дебетом рахунка 16). Таким чином, ми накопичуємо витрати, пов’язані з виробництвом відповідного виду продукції.

Правило 2 — Накопичуємо витрати на рахунку 16

Для обліку та узагальнення витрат на виробництво продукції передбачено спеціальний рахунок 16 «Виробництво». А безпосередньо у випадку читача слід застосовувати субрахунок 1613 «Інше виробництво». Саме на цьому субрахунку варто вести облік та узагальнювати інформацію про витрати, пов’язані з виготовленням продукції.

За дебетом відображаємо (точніше накопичуємо) витрати, які включаємо до собівартості виготовленої продукції. Це прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, суми амортизації ОЗ та МНМА, задіяних у процесі виробництва продукції. За кредитом показуємо фактичну виробничу собівартість завершеної виробництвом готової продукції.

Правило 3 — Оприбутковуємо готову продукцію на субрахунок 1811

Після того, як процес виробництва завершено і на субрахунку 1613 зібрано всі витрати, пов’язані з виготовленням продукції, бухгалтер має інформацію про виробничу собівартість продукції. Власне, за цією вартістю і зараховуємо її на субрахунок 1811 «Готова продукція».

Коли установа відпускає таку продукцію іншим споживачам (передає або реалізує), її вартість списується з субрахунку 1811 в дебет субрахунків:

— 8211 «Собівартість проданих активів» — при реалізації стороннім споживачам;

— 1511 «Продукти харчування» — якщо залишено для власного використання;

— 8511 «Витрати за необмінними операціями» — при використанні на потреби, не пов’язані з діяльністю установи (у т. ч. при передачі для потреб військових та тимчасово переміщених осіб).

Правило 4 — Відображаємо доходи від реалізації продукції на субрахунку 7111

Якщо виготовлену продукцію буде реалізовано, то отриманий дохід від такої операції нараховуємо за субрахунком 7111 «Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг)».

Такі надходження належать до другої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ. Їх уключають до складу доходів спеціального фонду кошторису бюджетних установ за кодом доходів 25010200 «Надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності».

Проте у випадку нашого читача крок із визнанням доходів пропускаємо. Адже реалізація виготовленої продукції не планується. Натомість при передачі продукції для потреб військових та харчування ВПО необхідно показати списання її вартості. При цьому дебетуємо субрахунок 8511 «Витрати за необмінними операціями», оскільки саме цей субрахунок призначено для обліку витрат, пов’язаних із передачею активів юридичним та фізичним особам для виконання цільових заходів.