Заміна лічильника води: як показати в обліку?

Як списати старий лічильник?

Встановленню нового приладу (засобу) вимірювальної техніки зазвичай передує списання старого. Традиційно, списання непридатних лічильників бюджетні установи відображають у бухгалтерському обліку за правилами, передбаченими НП(С)БО 121*.

* Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 № 1202.

Однак у ситуації читача старий лічильник не було виокремлено як окремий об’єкт обліку, і фактично його вартість було включено до загальної вартості будівлі. З якої саме причини так сталося — невідомо. Але подібна ситуація — наочний приклад того, як інколи бухгалтери несвідомо ускладнюють собі життя.

Як списати такий непридатний вимірювальний пристрій та як вчинити з вартістю будівлі, яка є окремим об’єктом основних засобів (далі — ОЗ)?

Вихід із цієї ситуації є, але він досить клопіткий. Свого часу Мінфін у листі «Щодо строків проведення інвентаризації та списання (часткової ліквідації) об’єктів основних засобів» від 11.04.2016 № 31-11420-07-10/10433 запропонував установам цікавий варіант. А конкретно, на думку авторів цього листа, якщо в процесі експлуатації складові частини об’єкта ОЗ вийшли з ладу, установа має здійснити часткову ліквідацію об’єкта ОЗ.

Таким чином, можливо провести лише повну або часткову ліквідацію об’єкта ОЗ.

При цьому ліквідувати доведеться саме ту складову частину ОЗ, яка вийшла з ладу та не підлягає відновленню (ремонту). Фактично частково ліквідовувати доведеться лише вимірювальний пристрій. Тоді як решту частин такого об’єкта ОЗ, тобто тих, які придатні до подальшої експлуатації, установа має продовжувати обліковувати на балансі у складі такого об’єкта на тому самому субрахунку, без будь-якого додаткового розукомплектування.

Як зробити це правильно, ми детально пояснювали в матеріалі «Часткова ліквідація комп’ютерного класу: як оформити та показати в обліку?» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2022, № 30).

Звісно, варіант, запропонований Мінфіном, — доволі клопіткий. Утім, будь-якого іншого способу розв’язання подібної ситуації чинним законодавством не передбачено.

І хоча в разі часткової ліквідації будівлі її первісна вартість зменшиться, про жодну переоцінку чи уцінку в цьому разі не йдеться. Позаяк для проведення цієї процедури немає підстав. Нагадаємо: правила проведення переоцінки ОЗ прописано в розд. III НП(С)БО 121.

Встановлення нового лічильника води: як класифікувати?

Лічильник — це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, який виконує самостійні функції. Зокрема, такий прилад призначений для вимірювання, запам’ятовування і відображення за відповідних умов об’єму води (газу, тепла тощо), що проходить через вимірювальний перетворювач.

Крім того, цей прилад відповідає критеріям визнання його активом, передбаченим п. 2 розд. ІІ НП(С)БО 121. Вочевидь, установа отримає певні економічні вигоди, пов’язані з його використанням. При цьому можливість визначення достовірної вартості такого вимірювального приладу не викликає жодного сумніву.

Тож навіть не сумнівайтеся, існує тільки один правильний варіант — обліковувати такий прилад (засіб) вимірювальної техніки як окремий об’єкт обліку.

До речі, у разі застосування такого підходу ви отримаєте низку переваг. Зокрема, у подальшому установа зможе без жодних перешкод та проблем здійснювати обслуговування, ремонт або навіть заміну такого вимірювального приладу.

Чому заміна лічильника — не ремонт будівлі?

Зазначимо одразу, що розглядати заміну та встановлення нового вимірювального приладу (лічильника води) як ремонт будівлі в ситуації читача не варто. Пояснимо.

Традиційно для того, щоб визначити, до якого виду ремонту (капітального чи поточного) належать певні ремонтні роботи, бюджетні установи звертаються до Примірного переліку № 150*.

* Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держкомітету з питань ЖКГ від 10.08.2004 № 150.

Так, у цьому документі є згадка про такі роботи, як заміна несправних контрольно-вимірювальних приладів. Але такі заходи стосуються поточного ремонту саме системи централізованого опалення та вентиляції (п.п. 1.2.11.14 Примірного переліку № 150). Тоді як серед аналогічних заходів із поточного ремонту системи централізованого водопостачання та водовідведення такі роботи не зазначені.

Таким чином, заміну несправних контрольно-вимірювальних приладів, необхідних для функціонування системи централізованого опалення та вентиляції, справді, доцільно розглядати як роботи з поточного ремонту. Наприклад, це можуть бути різні прилади для вимірювання та регулювання тиску, температури тощо. Призначення таких приладів — забезпечити функціонування та обслуговування відповідної системи, до якої вони приєднані, а не виконання певних самостійних функцій. Але це в жодному разі не пов’язано із заміною та/або встановленням лічильників води.

Отже, витрати установи на придбання нового приладу вимірювальної техніки не підлягають віднесенню на витрати відповідного звітного періоду.

Заміна лічильника: чому не збільшуємо вартість будівлі?

За загальним правилом витрати на поліпшення об’єкта ОЗ (реконструкція, модернізація, добудова, дообладнання) збільшують первісну вартість такого об’єкта. Про це чітко зазначено в п. 1 розд. ІІІ НП(С)БО 121.

При цьому існує важлива умова для збільшення первісної вартості поліпшеного ОЗ. Зокрема, виконання таких робіт має привести до збільшення економічних вигод від використання відповідного об’єкта ОЗ у майбутньому та/або збільшення потенціалу його корисності. Інакше кажучи, результатом таких робіт має стати поліпшення техніко-економічних характеристик об’єкта ОЗ.

З огляду на те, що заміна та встановлення нового приладу вимірювальної техніки жодним чином не пов’язані з поліпшенням техніко-економічних характеристик відповідної будівлі, немає підстав і для збільшення первісної вартості такого об’єкта ОЗ.

Встановлення нового лічильника води: що в бухобліку?

У разі самостійного придбання лічильника води установа розглядає таку операцію, як придбання ОЗ чи малоцінних необоротних матеріальних активів (далі — МНМА). У цьому питанні традиційно слід орієнтуватися на вартісні ознаки предметів, які входять до складу визнання МНМА, прописані в обліковій політиці установи.

Визначимо основні правила відображення такої операції в бухобліку.

1. З огляду на ринкову вартість лічильника води, такі прилади здебільшого відносять до складу МНМА й обліковують їх на субрахунку 1113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

2. Усі витрати, які формують первісну вартість майбутнього активу, накопичуємо на субрахунку 1312 «Капітальні інвестиції в інші необоротні матеріальні активи».

До складу таких витрат відносимо як витрати на придбання самого лічильника, так і витрати на його установлення, монтаж, налагодження тощо. Такою є вимога п. 5 розд. ІІ НП(С)БО 121.

3. На підтвердження факту встановлення нового лічильника представник установи підписує Акт встановлення нового приладу обліку.

Також під час введення в експлуатацію лічильника слід оформити Акт введення в експлуатацію ОЗ за типовою формою, затвердженою наказом № 818*. У такому Акті зазначаємо інформацію про первісну вартість лічильника та наводимо його коротку характеристику.

* Наказ Мінфіну «Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядку їх складання» від 13.09.2016 № 818.

Після введення лічильника в експлуатацію зараховуємо такий об’єкт до складу МНМА у загальному порядку: Дт 1113 — Кт 1312. Водночас не забуваємо збільшити внесений капітал: Дт 5411 — Кт 5111.

4. Також бухгалтерська служба має:

— присвоїти номенклатурний номер такому лічильнику;

— відкрити Інвентарну картку обліку об’єкта ОЗ за типовою формою.

5. Амортизацію на встановлений прилад нараховуємо в загальному порядку. Зокрема, у місяці передачі МНМА в експлуатацію нараховуємо амортизацію в розмірі 50 % його первісної вартості. При цьому робимо обліковий запис: Дт 8014 — Кт 1412.

Зауважте: немає жодного значення, якого саме числа об’єкт було введено в експлуатацію (1-го, 10-го, 20-го чи 30-го). Амортизацію нараховуємо безпосередньо в першому місяці передачі у використання об’єкта. Такою є вимога абз. 1 п. 8 розд. IV НП(С)БО 121.