Утримання із зарплати: що треба знати бухгалтеру

Види утримань

Утримання із зарплати — це суми, які роботодавець має право відраховувати з нарахованої працівнику зарплати у встановлених законом випадках. Їх можна поділити на:

а) податкові;

б) неподаткові.

Податкові утримання роботодавець здійснює відповідно до вимог податкового законодавства. До них належать податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір (ВЗ). Розмір таких утримань також визначається чинними податковими нормами.

Неподаткові утримання проводяться роботодавцем на підставі іншого законодавства:

• або з метою забезпечення виконання зобов’язань перед третіми особами (аліменти, штрафи, страхові платежі, погашення кредитів тощо);
• або для погашення заборгованості працівника перед підприємством, на якому він працює.

При цьому такі утримання можуть проводитися як у добровільному порядку (за письмовим дорученням працівника), так і примусовому (на підставі виконавчих документів).

Зауважте, при здійсненні неподаткових утримань важливо враховувати встановлені законом нюанси й обмеження. Про них розповімо далі.

«Неподаткові» нюанси

Здійснюючи неподаткові утримання, врахуйте таке.

Нюанс 1. Роботодавцю дозволено проводити утримання із зарплати працівника за власною ініціативою виключно у випадках, передбачених законодавством (ст. 127 КЗпП).

Відрахування із зарплати з будь-яких інших підстав — заборонені. Так, наприклад, запровадження штрафів за запізнення чи порушення трудової дисципліни тощо вважатиметься порушенням трудового законодавства (навіть якщо це передбачено в колективному або трудових договорах).

Нюанс 2. Відрахувати частину зарплати працівника для погашення заборгованості перед підприємством роботодавець за власною ініціативою може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 127 КЗпП. А саме:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок зарплати; для повернення сум, надміру виплачених у результаті рахункових помилок (при виявленні нерахункових помилок роботодавець не має права проводити утримання); для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення в іншу місцевість; на господарські потреби.

Увага! Такі утримання проводять за умови, що працівник не оспорює підстави і розмір відрахування. Інакше роботодавцеві доведеться звертатися до суду (протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум — ч. 3 ст. 233 КЗпП);

2) за невідпрацьовані дні відпустки у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже отримав відпустку;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству (див. ст. 136 КЗпП).

Проте якщо працівник сам виявить бажання погасити заборгованість перед підприємством (навіть на підставі, яка не зазначена в ст. 127 КЗпП), роботодавець має право виконати його бажання. І це не вважатиметься порушенням. Тільки не забудьте заручитися письмовою заявою працівника, в якій він зафіксує свій намір.

Нюанс 3. Порядок проведення утримань і вимоги до їх документального оформлення залежать від підстав, на яких вони здійснюються.

Докладніше про це ми розповімо в наших наступних статтях.

А зараз розглянемо, які обмеження слід урахувати при здійсненні неподаткових утримань.

«Неподаткові» обмеження

Здійснюючи неподаткові утриманні із зарплати працівника, потрібно враховувати обмеження, установлені ст. 128 — 129 КЗпП.

Обмеження 1. Є виплати, з яких не можна проводити утримання.

Пам’ятайте, не допускаються утримання з виплат, на які згідно із законодавством не звертається стягнення (ч. 4 ст. 26 Закону про оплату праці*, ст. 129 КЗпП).

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

Їх перелік наведений у ст. 73 Закону № 1404*. Це, зокрема:

• вихідна допомога, що виплачується при звільненні працівника;
• компенсація витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу в іншу місцевість або службовим відрядженням;
• допомога по вагітності та пологах;
• допомога на лікування;
• допомога на поховання;
• неоподатковуваний розмір матдопомоги тощо.

* Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Обмеження 2. Розмір відрахувань не може перевищувати встановленої межі.

Загальний розмір усіх неподаткових відрахувань, що здійснюються за ініціативою роботодавця, при кожній виплаті зарплати не може перевищувати (ч. 1 ст. 128 КЗпП):

• у загальному випадку — 20 % зарплати, яка належить до виплати працівнику;
• в окремих випадках* і при відрахуванні із заробітної плати за декількома виконавчими документами — 50 %;
• у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та в разі відбуття боржником покарання у вигляді виправних робіт — 70 %.

* Наприклад, якщо утримання із зарплати проводяться за виконавчими документами (при стягненні аліментів, покритті шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи тощо) (ст. 70 Закону № 1404).

Зауважте, що необхідні суми утримують із зарплати після вирахування з неї усіх податків і зборів (тобто із зарплати «на руки»).

Інша справа — якщо утримання відбувається на підставі заяви працівника. У такому разі роботодавець має право утримати із зарплати працівника ту суму грошових коштів, яку такий працівник зазначив у цій заяві (навіть 100 %). Тут обмежень немає!

А якщо розмір відрахувань не дозволяє покрити потрібну суму? ЇЇ стягують із зарплати наступних місяців (у межах установлених обмежень) до повного погашення.

Висновки

• Роботодавець може проводити податкові і неподаткові утримання із зарплати працівника.
• Неподаткові утримання здійснюються роботодавцем лише у випадках, передбачених законодавством.
• Виняток — якщо працівник сам виявить бажання погасити заборгованість перед підприємством.
• Існує чіткий перелік виплат, з яких проводити утримання заборонено (наприклад, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо).
• У загальному випадку розмір утримань не може перевищувати 20 % зарплати працівника «на руки».

Оплата праці Червень, 2025/№ 12