Чи може працівник-сумісник бути МВО?

Хто такий сумісник

Відповідно до ст. 102¹ КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Що випливає із цього визначення?

1. Сумісництво можливе за наявності у працівника основної роботи. При цьому згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VIосновне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до її відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування на її підставі.

Отже, визначення ознаки місця роботи (основне або сумісництво) — зона відповідальності працівника.

2. Робота за сумісництвом, як і за основним місцем роботи, виконується на підставі трудового договору. Саме тому робота студента чи підприємця не вважається сумісництвом (якщо така особа не працює десь іще). Адже і підприємництво, і навчання у виші здійснюються не на підставі трудових договорів.

3. Сумісництво можливе як у того ж роботодавця, у якого працівник оформлений на основне місце роботи, так і на іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

При цьому укладення кількох трудових договорів з одним роботодавцем (за основним + сумісництво або два договори за сумісництвом) є внутрішнім сумісництвом. Якщо ж трудовий договір за неосновним місцем роботи укладено на іншому підприємстві, в установі, організації або ФОП, то сумісництво називають зовнішнім.

4. Кількість трудових договорів, укладених одним працівником, законодавство не обмежує.

Також зараз немає обмеження й за тривалістю робочого дня сумісника. Нагадаємо: раніше воно встановлювалося для працівників державних та комунальних підприємств, установ, організацій (4 години на день та повний робочий день у вихідний).

Таким чином, на сьогодні якщо основна робота дозволяє, сумісника можна прийняти на повний робочий час.

Але важливо пам’ятати, що робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тому загальна кількість робочих годин за всіма трудовими договорами не повинна перевищувати фізіологічних можливостей людини.

Варто пам’ятати, що обмеження щодо сумісництва для окремих категорій працівників може бути встановлено на рівні законодавства. Наприклад, заборона на заняття будь-якою іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) для окремих категорій встановлено ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII. Зокрема, ця заборона поширюється на держслужбовців, посадових осіб місцевого самоврядування, поліцейських, курсантів вищих військових навчальних закладів тощо. Повний перелік таких осіб зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 3 згаданого Закону. 

Хто може бути МВО?

Всі матеріальні цінності до моменту передачі у використання повинні зберігатися у спеціалізованих місцях зберігання. Це можуть бути спеціально обладнані склади, комори або просто окремо відведені приміщення.

Посадові особи, відповідальні за збереження ТМЦ, призначаються наказом керівника установи. З ними обов'язково укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Майте на увазі: договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено не з кожним працівником.

Зокрема, нормами КЗпП передбачена можливість укладення таких договорів лише з повнолітніми працівниками, тобто тими, які досягли 18-річного віку.

Водночас такі працівники  повинні займати посади або виконувати роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт, а також Типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджено постановою Держкомпраці СРСР від 28.12.77 № 447/24. І незважаючи на те, що цей нормативний документ було прийнято ще за радянських часів, він діє на території України і досі.

Пам’ятайте, що перелік посад та робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими установа може укладати договори про повну матеріальну відповідальність, є вичерпним. Тобто договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не можуть укладатися з працівниками, посади яких або роботи, які вони виконують, не вказані у цьому переліку.

Саме матеріально відповідальна особа здійснює приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей. 

Коли працівник-сумісник може бути МВО

Працівник бюджетної установи, який працює за сумісництвом, може бути призначений матеріально відповідальною особою. Але лише за таких умов:

1. Посада, яку він займає за сумісництвом, передбачає матеріальну відповідальність(наприклад: комірник, завідувач складу, касир, тощо).

2. З ним укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до:

• ст. 135¹ КЗпП,
• Переліку посад і робіт, з якими може укладатися такий договір, № 447/24.

3. Роботодавець забезпечує, щоб сумісник фактично мав можливість виконувати обов’язки МВО — тобто був присутній у той час, коли здійснюється приймання, зберігання, видача товарно-матеріальних цінностей. 

Коли НЕ можна

Працівник бюджетної установи, який працює за сумісництвом, НЕ може бути призначений матеріально відповідальною особою у таких випадках:

• Якщо робота за сумісництвом робить неможливим фактичне забезпечення повного збереження майна (наприклад, коли сумісник працює менше ніж на 0,5 ставки, а матеріальні цінності потребують постійної присутності МВО).
• Якщо посада не входить до переліку робіт, за якими допускається укладення договору про повну матеріальну відповідальність, № 447/24 .
• Якщо ТМЦ передаються працівнику документально та фізично в час, коли він відсутній, — так призначення буде неправомірним.

Висновки

1. Статус сумісника не є перешкодою для матеріальної відповідальності. Важливо не місце роботи (основне чи за сумісництвом), а посада/робота та фактична можливість виконувати обов’язки МВО.

2. Для призначення сумісника МВО потрібно, щоб:

• посада за сумісництвом була у Переліку № 447/24;
• працівник був повнолітнім (18+);
• було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;
• роботодавець забезпечив реальну можливість сумісника виконувати функції МВО у години, коли відбувається приймання/зберігання/видача ТМЦ.

3. Не можна призначати сумісника МВО, якщо:

• посада не входить до Переліку № 447/24;
• графік роботи сумісника не дозволяє контролювати збереження майна (наприклад, відсутність більшу частину дня);
• фактична передача ТМЦ відбувається в час його відсутності;
• неможливо забезпечити безперервне приймання, зберігання та видачу ТМЦ у період, коли МВО не на роботі.