Нашi сайти:
25.02.19
7615 2
Друкувати
Обране

Ліквідація бюджетної установи: від А до Я (ч. 1)

В умовах реформування та децентралізації влади припинення бюджетних установ відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідації. Через складність існуючої процедури ліквідації та відсутність єдиного нормативно-правового документа, що регулює основні засади її здійснення, виникає потреба у вивченні великої кількості законних і підзаконних актів, кодексів і роз’яснень. Ми спробували систематизувати положення нормативно-правових документів, які регулюють процес ліквідації бюджетних установ, з метою визначення порядку його здійснення та ідентифікації особливостей основних його етапів. Що з цього вийшло — читайте у цьому спецвипуску.


 

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 БКУ бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Бюджетні установи (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади) припиняються, як зазначено у ч. 5 ст. 5 Закону № 3166-VI, шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Оскільки засновником бюджетної установи є держава, процес її ліквідації є особливо клопітким і довготривалим.

Прийняття рішення про ліквідацію та створення ліквідаційної комісії

Процес ліквідації бюджетної установи починається з моменту прийняття рішення щодо ліквідації засновником суб’єкта господарювання. За загальним правилом згідно із ст. 110 ЦКУ юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, — за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно з ч. 3 ст. 105 ЦКУ орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до ЦКУ призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора), голову комісії або ліквідатора та встановлює порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3 ст. 105 ЦКУ).

До речі, окремі аспекти визначення механізму здійснення заходів, пов’язаних з ліквідацією міністерства, інших центральних органів влади та їх територіальних органів визначено Порядком № 1074.

ВАЖЛИВО! До ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами (ч. 4 ст. 105 ЦКУ). 

Окремі аспекти порядку ліквідації юридичної особи врегульовані положеннями ст. 111 ЦКУ, відповідно до якої визначено основні повноваження ліквідаційної комісії.

Оплата праці працівників ліквідаційної комісії 

Питання оплати праці працівників ліквідаційної комісії не є достатньо врегульованим у нашому законодавстві.

Міністерство соціальної політики України у листі від 24.09.2013 р. № 821/13/155-13 зробило посилання на пп. 25 та 26 Порядку № 1074. Ними встановлено, що ліквідаційна комісія «утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється. Фінансування заходів, пов’язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією органів виконавчої влади або територіальних органів, здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Що стосується виплати заробітної плати голові і членам ліквідаційної комісії, то спеціального механізму оплати їх праці немає, тобто ці особи працюють та отримують заробітну плату за займаними посадами згідно з чинними у відповідній установі, організації умовами оплати праці».

Отже, беручи за основу загальний порядок ліквідації юридичної особи, наведений у ст. 111 ЦКУ та Порядку № 1074, ідентифікуємо подальші етапи процесу ліквідації бюджетної установи та розглянемо особливості кожного із них.

Повідомлення про рішення щодо ліквідації бюджетної установи 

Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦКУ орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. При цьому варто зазначити, що вимога у разі ліквідації суб’єкта господарювання внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців врегульована також ст. 248 ГКУ.

Повідомлення ДФС про ліквідацію

За загальним правилом, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про ліквідацію бюджетної установи платник податків зобов’язаний повідомити контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію (п. 11.1 Порядку № 1588). Для цього подаються відомості з ЄДР про рішення уповноваженого органу про припинення юридичної особи (п. 11.5 Порядку № 1588).

Але звертаємо вашу увагу на те, що дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 37.3.1 ПКУ ліквідація юридичної особи є підставою для припинення податкового обов’язку, крім його виконання. Виконанням податкового обов’язку відповідно до п. 38.1 ПКУвизнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

ВАЖЛИВО! Процес зняття з обліку в органі ДФС у процесі припинення бюджетної установи передбачає проведення документальної позапланової перевірки (п.п. 78.1.7 ПКУ). Тривалість такої перевірки визначаться відповідно до п. 82.2 ПКУ та складає 10 робочих днів. За результатами проведення перевірки податківці самостійно передають відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податкових зобов’язань та зборів за формою № 30-ОПП (п. 11.10 Порядку № 1588).

Повідомлення Пенсійного фонду України про ліквідацію

Механізм взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначається п. 5.1 Порядку № 21-6.

ВАЖЛИВО! У разі отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи орган Пенсійного фонду в 10-денний строк проводить документальну перевірку платника щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. На основі акта перевірки платник здійснює остаточні розрахунки.

За наявності заборгованості у платника, державна реєстрація якого припиняється, орган Пенсійного фонду України заявляє вимоги як кредитор у строки, передбачені у повідомленні про внесення запису до ЄДР щодо прийняття рішення уповноваженого ним органу про припинення юридичної особи шляхом направлення голові ліквідаційної комісії, уповноваженій ним особі або ліквідатору довідки про борг за всіма видами платежів, а також документів, що підтверджують суми недоїмки (звіти платника, картки особових рахунків платника, рішення про застосування фінансових санкцій, акт перевірки тощо).

У разі неможливості погашення боргу зобов’язання з його сплати переходять до правонаступника. При цьому працівники органів Пенсійного фонду на підставі акта перевірки проводять відповідні операції у картках особових рахунків платників єдиного внеску щодо зменшення боргу за місцем обліку платника, державна реєстрація якого припиняється, та відображення сум боргу за місцем обліку правонаступника.

Орган Пенсійного фонду закриває справу платника єдиного внеску після остаточного погашення ним недоїмки зі сплати єдиного внеску та інших платежів або передачі боргу за місцезнаходженням правонаступника. Реєстраційний номер знятого з обліку платника єдиного внеску надалі не використовується, його платежі враховуються органом Пенсійного фонду до кінця поточного року.

Після проведення позапланової перевірки платника, здійснення ним розрахунків у вищезазначеному порядку та на підставі довідок про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів, наданих фондами соціального страхування за формою згідно з додатком 8 до Порядку № 21-6, орган Пенсійного фонду України складає довідку про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 21-6.

За зверненням голови ліквідаційної комісії, уповноваженої нею особи або ліквідатора довідка про відсутність заборгованості може бути видана органом Пенсійного фонду України такій особі безпосередньо в органі Пенсійного фонду України, але не пізніше третього робочого дня, наступного за днем реєстрації довідки в органі Пенсійного фонду України.

Після закінчення триденного строку вона направляється поштою за адресою, вказаною у зверненні.

Стягнення дебіторської заборгованості бюджетної установи, що ліквідується

Ліквідаційна комісія письмово повідомляє усіх дебіторів про припинення бюджетної установи. У разі відмови боржників погасити заборгованість бюджетна установа, що ліквідується, може підготувати позов про стягнення заборгованості у судовому порядку. При цьому варто керуватися нормами процесуальних кодексів відповідного виду судочинства.

Заявлення вимог кредиторів до бюджетної установи, що ліквідується

Відповідно до ч. 5 ст. 105 ЦКУ строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Надалі кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч. 6 ст. 105 ЦКУ).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 цього Кодексу (ч. 9 ст. 111 ЦКУ).

У ст. 112 ЦКУ зазначено таку черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможності юридичної особи:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов’язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги (ч. 1 ст. 112 ЦКУ).

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 ЦКУ).

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5 ст. 112 ЦКУ).

Реалізація майна бюджетної установи, що ліквідується

Відповідно до ч. 9 ст. 111 ЦКУ у разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію майна юридичної особи.

Механізм і способи відчуження об’єктів державної власності визначено у Порядку № 803.

Відчуженням майна є передача права власності на майно юридичним та фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені Порядком № 803. Здійснюється таке відчуження майна шляхом його продажу на аукціоні (тобто шляхом продажу майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну), що проводиться організаторами аукціону.

Зазначимо, що об’єкти державної власності — це матеріальні активи, які відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами). Звідси постає питання: що ж належить до основних фондів (засобів)? Відповідно до п. 4 розд. 1 НП(С)БО № 121 основні засоби — це матеріальні активи, які утримуються для використання їх у виробництві/діяльності або при постачанні товарів, виконанні робіт і наданні послуг для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб суб’єкта державного сектору або здавання в оренду іншим особам і використовуються, за очікуванням, більше одного року. Натомість у п. 198.3 ПКУ наведено перелік основних фондів, який складається з основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активі та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи. Із детальним переліком майна, що належить до основних засобів суб’єктів державного сектора, можна ознайомитися у Плані рахунків, а із рекомендаціями стосовно застосування Плану рахунків щодо операцій з основними засобами суб’єктів державного сектору — у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 7.

Згідно із п. 6 Порядку № 803 відчуження майна здійснюється безпосередньо суб’єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб’єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Відчуження майна, що перебуває на балансі суб’єкта управління, здійснюється за рішенням такого суб’єкта, крім нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, відчуження якого здійснюється лише за погодженням з Фондом державного майна.

Як визначено у п. 18 Порядку № 803кошти, що надійшли від продажу державного майна, спрямовуються відповідно до вимог законодавства, за наявності у підприємства заборгованості:

• насамперед на виплату заробітної плати;

• на погашення заборгованості за податками і зборами (обов’язковими платежами) до бюджетів та державних цільових фондів, пов’язаних із заробітною платою, та інших.

Суб’єкти господарювання зобов’язані подати суб’єкту управління, Фонду державного майна протягом 30 календарних днів з моменту реалізації майна звіт за результатами відчуження та використання зазначених коштів згідно з додатком 3 до Порядку № 803.

Детальну інформацію про прийняття рішення про відчуження майна, оцінку майна, що пропонується на відчуження, загальні вимоги щодо процедури відчуження майна, підготовку до проведення аукціону, умови участі покупців в аукціоні, особливості проведення аукціону, здійснення розрахунків за придбане майно наведено у Порядку № 803.

Інвентаризація у разі припинення бюджетної установи

Відповідно до пп. 6 та 7 Положення № 879 проведення інвентаризації у разі припинення установи є обов’язковим.

У такому випадку проводиться суцільна інвентаризація, під час якої охоплюються всі види зобов’язань та всі активи установи незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану.

Також інвентаризації підлягають активи та зобов’язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать установі, але тимчасово перебувають у її користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об’єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи та зобов’язання (непередбачені активи та зобов’язання) установи (застави, гарантії, зобов’язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Організація та основні правила проведення інвентаризації, порядок інвентаризації активів і зобов’язань зазначено у Положенні № 879 та п. 22 Порядку № 1074. Із консультацією щодо особливостей проведення інвентаризації можна ознайомитися у журналі «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 40, с. 17.

Оцінка майна бюджетної установи, що ліквідується

ВАЖЛИВО! Проведення оцінки майна бюджетної установи, що ліквідується, є обов’язковою нормою, яка зазначена у ст. 7 Закону № 2658.

Проводиться така оцінка суб’єктами незалежної професійної діяльності на засадах, передбачених Законом № 2658 та НС № 1НС № 2НС № 3НС № 4, і дозволяє визначити вартість майна та зобов’язань бюджетної установи, що ліквідується.

Також проведення незалежної професійної оцінки є обов’язковою умовою для проведення аукціонуз відчуження об’єктів державної власності, що зазначено в Порядку № 803.

Складання проміжного ліквідаційного балансу установи, що ліквідується

Згідно з ч. 8 ст. 111 ЦКУ ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс.

Він затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Складається такий баланс з метою відображення складу майна бюджетної установи, що ліквідується, за результатами проведеної інвентаризації та оцінки уточнених сум заборгованостей, переліку пред’явлених кредиторами вимог і результатів їх розгляду.

УВАГА!

Оскільки форма проміжного ліквідаційного балансу не визначена на законодавчому рівні, вважаємо за доцільне складати його за формою № 1-дс або в довільній формі.

Затверджується такий баланс відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦКУ органом, який прийняв рішення про ліквідацію бюджетної установи.

Закриття рахунків бюджетної установи, що ліквідується, відкритих у фінансових установах

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 111 ЦКУ під час ліквідації бюджетна установа має закрити рахунки в Державній казначейській службі України. Для цього до органів Казначейства подаються такі документи:

• копія рішення відповідних органів державної влади про ліквідацію бюджетної установи, засвідченого в нотаріальному порядку або відповідним органом державної влади, який прийняв таке рішення;

• картка зі зразками підписів і відбитка печатки та перелік рахунків, якими можуть розпоряджатися зазначені у картці особи, у двох примірниках. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відбитка печатки клієнта, що ліквідується.

Рахунки, які використовувались для проведення ліквідаційної процедури, закриваються на підставі заяви ліквідатора про закриття рахунка. Детальніше із процедурою закриття рахунків бюджетних установ у Державній казначейській службі України можна ознайомитися в Порядку № 758.

Наш сайт корисний для вас?

Підписатися на найактуальнішу розсилку для бухгалтера бюджетної установи

 
Газета «Бюджетна бухгалтерія»


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це

Коментарі (2)
Аліса
25.02.2019
Это вообще к чему? Вы что-то знаете??
Льолік
25.02.2019
Майже через рік після поділу нашої установи на дві юридичні... Та і всі інші КНП вже пройшли це пекло документообігу.
Залишити коментарі:
Ваше ім`я
Коментарі