Деякі особливості присвоєння рангу і визначення стажу держслужбовцю

Як у такому випадку, відповідно до норм Закону України від 10 грудня 2015 року № 889 «Про державну службу» (далі - Закон № 889), визначити відповідність особи вимогам цього Закону до претендентів на посади щодо досвіду роботи і встановити необхідний ранг? 

Про відповідність вимогам до посади

Одразу слід зазначити, що чинне законодавство, зокрема Закон № 889, не містить визначення поняття «досвід роботи». Тож виходимо з того, що про той чи інший досвід роботи буде свідчити факт трудових відносин особи з роботодавцем, з визначеним Законом№ 889 мінімальним строком цих відносин. А тепер подивимося на це з урахуванням норм ч. 2 ст. 20 Закону № 889.

Відповідно до цих норм особа, яка претендує на зайняття посади державної служби категорії «Б», повинна відповідати таким загальним вимогам:

• для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті —

досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» a6o

досвід служби органах місцевого самоврядування, a6o

досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності

не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

• для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюеться на територію однісї a6o кількох областей, міста Киева a6o Севастополя, та його апараті —

досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» a6o

досвід служби в органах місцевого самоврядування, a6o

досвід роботи на керівних посадах підприсмств, установ та організацій незалежно від форми власності

не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

• для посад категорії «Б» в іншому державному органі, крім тих, що зазначені вище —

досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» a6o

досвід служби в органах місцевого самоврядування, a6o

досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності

не менше одного року, вільне володіння державною мовою.

Оскільки до досвіду роботи включаються час перебування на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності ще виникає запитання, як ідентифікувати таку посаду. Законодавством, як і у випадку із «досвідом роботи», не передбачено вимог до визначення «керівної посади».

Тож ідентифікувати таку «керівну посаду» через її функції можна застосував роз’яснення НАЗК від 29.12.2021 року № 11. Відповідно до цих роз’яснень основними показниками керівної посади адміністративно-господарські функції (обов'язки) і організаційно-розпорядчі функції (обов'язки).

Адміністративно-господарські функції (обов'язки) — це обов'язки з управління a6o розпорядження майном (тут потрібно зважати на форму власності). Такі повноваження в різному обсязі у керівників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) — це обов'язки щодо здійснення керівництва певною галуззю, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Отже, під керівною посадою можна розуміти посаду, до основних обов'язків за якою належить здійснення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Ще один момент, який не визначено положеннями Закону № 889. Досвід має бути отриманий за основним місцем роботи чи також може бути і – за сумісництвом?

НАДС у своєму роз’ясненні від 23.09.2024 р. № 185 р/з доходить такого висновку. Частиною 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Тобто, факт сумісництва не робить досвід роботи на певній посаді «меншовартісним» чи «другорядним», який не може бути врахований!

Таким чином, робота особи за сумісництвом на керівних посадах підприємств, установ, організацій та здійснення нею організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій може бути зарахована до досвіду роботи для зайняття посади державної служби категорії «Б» у державному органі. 

Про присвоєння рангу за наявності декількох спеціальних звань

Відповідно до норм Закону №889 державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», присвоюється 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «Б», - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «В», - 6, 7, 8, 9 ранг.

Ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг.

У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Відповідно до пункту 2 Порядку присвоєння рангів державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2016 р. №306, особі яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними | званнями (далі співвідношення), затвердженого зазначеною постановою.

На думку НАДС, зазначену у роз’ясненні № 187 р/з від 03.10.2024 р., при призначенні на посаду державної служби особи, яка має декілька спеціальних звань (присвоєних раніше), ранг державного службовця присвоюється виходячи зі співвідношення з тим спеціальним званням, яке дає змогу присвоїти вищий ранг.