3615 0

Зарахування стажу роботи на посаді консультанта державної нотаріальної контори до стажу державної служби

17.07.14
У листі дописувача зазначено таке: до моменту переведення на роботу до центру зай нятості особа декілька років працювала у державній нотаріальній конторі на посаді консультанта. Чи можна цей період роботи консультантом зарахувати до стажу державної служби?

Відповідаючи на це запитання, в першу чергу сліднаголосити натому, щовідповідно доабз. 3п. 2Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 р. № 283 (далі — Порядок), до стажу державної служби зараховується робота (служба) у тому числі і на посадах керівних працівників та спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв’язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

З наведеного вбачається: для того щоб стаж роботи у державній нотаріальній конторі був зарахований до стажу державної служби, потрібно обіймати посаду, яка віднесена до посади спеціаліста.

Тож постає запитання: чи є посада консультанта нотаріальної контори посадою спеціаліста? Для надання відповіді на це запитання проведемо аналіз норм, що стосуються діяльності державних нотаріальних контор взагалі та консультанта державної нотаріальної контори окремо.

Отже, відповідно до ст. 17 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII (далі — Закон про нотаріат) установлено правила організації роботи державних нотаріальних контор.

Згідно з ч. 1 ст. 17 державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України. Відповідно до ч. 2 цієї статті штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах установленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону про нотаріат державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідувач, який призначається з числа осіб, котрі мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Що стосується оплати праці працівників державних нотаріальних контор, то посадові окладипрацівників державної нотаріальної контори чітко регламентовані на законодавчому рівні. Так, у додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів» від 11.09.2007 р. № 1123 (далі — постанова № 1123) наведено перелік посад працівників державної нотаріальної контори та державного нотаріального архіву із зазначенням їх посадових окладів.

Такими посадами є:

завідувач державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

заступник завідувача державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву;

державний нотаріус;

консультант;

друкарка І категорії;

секретар-друкарка.

Відповідно до затвердженої цією постановою схеми посадових окладів працівникам державних нотаріальних контор згідно з абз. б п.п. 1 п. 2 постанови № 1123 може бути встановлена надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи таким працівникам державної нотаріальної контори, як завідувачі державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, їх заступники, державні нотаріуси, консультанти — у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років. Тоді як іншим працівникам державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів — у розмірі до 50 відсотків лише від посадового окладу.

Відповідно до п. 4 постанови № 1123 завідувачам державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, їх заступникам, державним нотаріусам, консультантам потрібно виплачувати надбавку за вислугу років залежно від стажу роботи у сфері нотаріальної діяльності, її організації та контролю у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків посадового окладу. Тоді як іншим працівникам державних нотаріальних контор виплата зазначеної надбавки не передбачена.

Аналізуючи зазначені норми формування заробітної плати працівників державних нотаріальних контор, можна зробити висновок, що оплата праці консультантів державних нотаріальних контор істотно відрізняється від оплати праці друкарки 1 категорії та секретаря-друкарки і прирівняна до оплати праці осіб, що обіймають керівні посади державних нотаріальних контор та державних нотаріусів. Це, на думку редакції, підтверджує той факт, що посада консультанта державної нотаріальної контори є посадою спеціаліста, а не службовця.

Не менш важливим у вирішенні запитання, поставленого у листі дописувача, є і той факт, що відповідно до ст. 20 Закону про нотаріат державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.

Звернемо увагу на те, що порядок нарахування заробітної плати консультанту державної нотаріальної контори дуже схожий на порядок нарахування заробітної плати державним службовцям.

Частина 8 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (далі — Закон про державну службу) джерелом формування фонду оплати праці державних службовців визначає Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету

Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону про державну службу заробітна плата державних службовців теж складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Але схожість у нарахуванні заробітної плати державним службовцям та деяким працівникам державних нотаріальних контор — це не єдиний аргумент на користь особи, що звернулася з листом.

Щодо визначення терміна «спеціаліст». Визначення зазначеного терміна містить певна кількість законодавчих актів. Наведемо приклади, які, на думку редакції, відповідають порушеному питанню.

У Законі України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III, зокрема у п. 3 ст. 8, визначено: « … спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності…». У ст. 67 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) також визначено, що спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Тобто вважається, що спеціаліст — це особа, яка має освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні знання та уміння, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань.

Прийнято вважати, що до спеціалістів віднесені ті особи, які обіймають посади, до яких висунуті певні вимоги. Так, відповідно до п. 2.4 Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби від 13.09.2011 р. № 11 (далі — Довідник), зазначено, що кожна професійно-кваліфікаційна характеристика посади державного службовця складається з таких розділів: «Завдання, обов’язки та повноваження», «Має право», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги».

У розділі «Завдання, обов’язки та повноваження» наведено типові професійні завдання, обов’язки та повноваження для певної посади або для групи посад, подібних за професійними ознаками.

У розділі «Має право» окреслене коло прав та повноважень державного службовця, необхідних для виконання покладених на нього завдань та обов’язків. У розділі «Повинен знати» наводяться основні вимоги до спеціальних знань, необхідних державним службовцям для виконання відповідних типових завдань та обов’язків, а також знань законодавчих актів, положень, інструкцій та інших нормативних документів, методів і засобів, які працівник повинен вміти застосовувати під час виконання посадових обов’язків.

У розділі «Кваліфікаційні вимоги» визначено відповідно до певної посади або групи посад вимоги до освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня державного службовця та вимоги до післядипломної підготовки, необхідні для виконання покладених на нього завдань та обов’язків, мінімальні вимоги до стажу державної служби, або загального стажу роботи, або стажу наукової (науково-педагогічної) роботи.

На жаль, на адресу редакції запитувач не надіслала посадову інструкцію консультанта державної нотаріальної контори, але якщо у ній зазначено про майже усі ті кваліфікаційні вимоги, що перелічені у Довіднику, то це буде свідчити про те, що посада консультанта державної нотаріальної контори підпадає під визначення посади спеціаліста. Тож, на думку редакції, час перебування на посаді консультанта державної нотаріальної контори можна зарахувати до стажу державної служби на підставі абз. 3 п. 2 Порядку.

Водночас нагадаємо: відповідно до п.п. 12п. 4Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.96 р. № 912, саме кадрова служба органу виконавчої влади обчислює стаж роботи державної служби. Тому прийняття рішення щодо зарахування цього періоду є виключно компетенцією кадрової служби органу, а приймати рішення з цього питання все ж має кадрова служба.

Але у разі незгоди з прийнятим кадровою службою рішенням щодо обчислення стажу кожен державний службовець має право звернутися до суду із заявою про визнання дій такої особи незаконними.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 КАСУ спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби підпадають під адміністративну юрисдикцію і розглядаються виключно адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.

Так, ст. 99 КАСУ регламентує ці строки, а в ч. 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто у разі незгоди державного службовця з рішенням щодо обчислення його стажу роботи на посадах, прирівняних до державної служби, він повинен звернутися до кадрової служби із заявою про здійснення перерахунку стажу. У разі відмови у розгляді зазначеної заяви чи непогодження з рішенням, що прийняте за наслідками такої заяви, особа має право протягом місяця з моменту його винесення звернутися до суду з позовною заявою щодо оскарження зазначеного рішення.

Навіть якщо державний службовець набагато пізніше дізнався про існування зазначеного рішення, він усе-таки має право звернутися до суду із зазначеним позовом, оскільки КАСУ визначає, що строк на звернення обчислюється саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування рішення, яке, на її думку, порушує її права чи інтереси.

Однак слід зазначити, що у разі, якщо державний службовець порушить установлений місячний термін на оскарження до суду рішення з поважних причин, суд на підставі ст. 102 КАСУ може поновити встановлений законом строк за вмотивованим клопотанням цього державного службовця.



Теги: стаж
Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
загрузка...
Коментарі (0)