Відпустка на дітей: обов’язок та відповідальність

Перш ніж перейти до відповідей на запитання, зробимо крок назад та пригадаємо, що це за відпустка на дітей та кому вона надається.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, так звана відпустка на дітей, віднесена абзацом п’ятим п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) до соціальних відпусток.

Категорії працівників, які можуть скористатися нею, визначені у ст. 182¹, 186¹ КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки. Кожна категорія працівників, що наведена в цих законодавчих нормах, — це окрема підстава для надання відпустки на дітей. Їх повний перелік ви знайдете у статті «Відпустка на дітей: хто має право та як його підтвердити» // «Податки & бухоблік», 2025, № 31.

Тривалість відпустки на дітей — 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП*. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

* Під час воєнного стану ст. 73 КЗпП не діє.

Надається відпустка на дітей за календарний рік.

Право на цю відпустку повної тривалості виникає незалежно від відпрацьованого часу з першого дня календарного року.

Не звертається — не має права?

Відпустки на дітей надаються за принципом заява працівника — наказ роботодавця. Законодавство не вимагає включати їх до графіка відпусток.

Щоб скористатися відпусткою на дітей, окрім заяви, працівник має надати документи, що підтверджують його приналежність до однієї чи декількох категорій осіб, які мають право на відпустку на дітей.

Зауважимо, що роботодавець може запланувати відпустки на дітей у графіку відпусток. Це не заборонено. Просто в цьому випадку перед наданням відпустки слід з’ясувати, чи є ще в працівника право на неї за рік, за який вона надається. Адже з моменту планування до моменту надання обставини можуть змінитися. Наприклад, до запланованої дати замість матері відпусткою на дітей за відповідний рік скористається батько дитини чи отримає компенсацію за неї при звільненні.

Увага! Якщо працівник мав право на відпустку на дітей за відповідний календарний рік, проте не скористався ним (і не скористався інший з батьків дитини), то така відпустка накопичується. Відповідно у працівника є можливість скористатися нею в майбутньому або ж отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки на дітей при звільненні.

У свою чергу,

роботодавець зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (ч. 12 ст. 10 Закону про відпустки)

І це дуже суттєвий момент, на який потрібно звернути увагу. Про що він говорить, коли мова заходить про відпустки на дітей? Якщо з наданих працівником документів випливає, що він має право на відпустку на дітей, але не користується ним, роботодавець повинен це враховувати. Навіть якщо такий працівник окремо не заявляє про своє право на відпустку на дітей.

Щодо щорічного підтвердження права, то законодавство цього не вимагає. Відповідно працівник у наступних роках може підтвердити своє право на відпустку на дітей за минулі календарні роки, протягом яких він перебував у трудових відносинах з цим роботодавцем, та скористатися нею.

А тепер повернемося до першого запитання, яке наведено на початку статті: чи зобов’язаний роботодавець при звільнені компенсувати працівниці відпустку на дітей за попередні роки, в яких вона не заявляла про своє право на таку відпустку?

Роботодавець зобов’язаний компенсувати відпустку на дітей за ті роки, за які працівниця підтвердила своє право на таку відпустку.

Так, наприклад, якщо в місяці звільнення працівниця надала документи, які охоплюють всі роки роботи та підтверджують її належність до однієї чи декількох категорій осіб, які мають право на таку відпустку, то роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію за відпустку на дітей за всі такі роки. На це звертає увагу Верховний Суд в постанові від 18.04.2022 у справі № 320/11614/20 . Звісно, якщо батько дитини не використав таку відпустку (за наявності права на неї).

Відповідальність за ненадання

Працівник мав право на відпустку на дітей, але протягом періоду трудових відносин не звертався до роботодавця із заявою про її надання. Чи загрожує така ситуація штрафними санкціями для роботодавця?

Ні. На відміну від щорічної відпустки,

відпускне законодавство не вимагає обов’язкового використання відпустки на дітей в якийсь строк

Використати накопичену відпустку на дітей працівник може навіть після досягнення дитиною (дітьми) повноліття.

Тож якщо працівник не ходить у відпустку на дітей, бо не хоче (не просить її надати), то ніякого порушення тут немає.

Водночас невикористані дні відпустки на дітей будуть накопичуватися, а при звільненні мають бути компенсовані грошима.

Ненарахування такої компенсації при звільненні = недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці. На це звертає увагу Верховний Суд, наприклад, у постановах від 10.05.2023 у справі № 160/4978/19 та від 05.08.2020 у справі № 816/536/17. Таке порушення загрожує:

• роботодавцеві штрафом у розмірі двох мінімальних зарплат (у 2025 році — 16000 грн) за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац п’ятий ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• посадовим особам роботодавця (ФОП) — адмінштрафом у загальному випадку від 510 до 1700 грн. Якщо ж порушення скоєне щодо одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює та виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, то розмір адмінштрафу становитиме від 1700 до 5100 грн (ч. 1 та 2 ст. 41 КУпАП).

Зауважимо, що роботодавець може уникнути штрафу, визначеного абзацом п’ятим ч. 2 ст. 265 КЗпП, якщо усуне порушення до перевірки Держпраці або під час чи після її проведення у визначені приписом строки.

Окрім того, якщо компенсація не була нарахована, то має місце виплата зарплати при звільненні не в повному обсязі. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 117 КЗпП. Так, на сьогодні у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як бачите, невиплата компенсації може дуже дорого коштувати роботодавцю. Тож краще такого порушення не допускати.

Висновки

• Працівник у наступних роках може підтвердити своє право на відпустку на дітей за минулі календарні роки, протягом яких він перебував у трудових відносинах з цим роботодавцем, та скористатися нею.
• Невикористані відпустки на дітей за попередні роки накопичуються. Їх можна використати в наступних роках або отримати компенсацію за них при звільненні.
• Невиплата компенсації за невикористану відпустку на дітей при звільненні прирівнюється до порушення мінімальних гарантій в оплаті праці і тягне за собою штрафи.
• Уникнути штрафу за ненарахування компенсації роботодавець може лише шляхом усунення порушення до або під час перевірки Держпраці чи у встановлений у приписі строк.

Податки & бухоблік Серпень, 2025/№ 69