Вихідна допомога: пам’ятка для роботодавця
Коли та в якому розмірі виплачують
Вихідна допомога є обов’язковою виплатою у випадку звільнення працівників з підстав, які перелічені у ст. 44 КЗпП. Ця стаття визначає також мінімальні розміри допомоги залежно від підстави звільнення.
Інформація про випадки виплати та розміри вихідної допомоги узагальнена у таблиці нижче.
Випадки виплати та мінімальні розміри вихідної допомоги
|
Підстава припинення трудового договору |
Мінімальний розмір вихідної допомоги |
|
Звільнення за ініціативою роботодавця |
|
|
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП) |
Не менше середнього місячного заробітку |
|
Зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) |
|
|
Виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП) |
|
|
Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП) |
|
|
Неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП) |
|
|
Припинення повноважень посадових осіб (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) |
Не менше шестимісячного середнього заробітку |
|
Звільнення за ініціативою працівника |
|
|
Порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (ст. 38, 39 КЗпП) |
Не менше тримісячного середнього заробітку |
Нам відомо, що ст. 44 КЗпП передбачає виплату вихідної допомоги й у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Однак ще у 2008 році така підстава була визнана неконституційною (див. рішення КСУ від 22.05.2008 № 10-рп/2008). Крім того, наразі звільняти за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП працівників, призваних (прийнятих) на військову службу, не можна. За такими працівниками на вимогу ч. 3 ст. 119 КЗпП зберігають місце роботи і посаду. Тож і про виплату вихідної допомоги не йдеться.
Виплачує вихідну допомогу у випадках, перелічених у таблиці, роботодавець за власний кошт. Нижче наведених мінімальних розмірів він опуститися не може. Водночас колективним договором або іншим локальним актом роботодавець може встановити виплату вихідної допомоги в більшому розмірі, ніж це передбачено у ст. 44 КЗпП.
До речі, під час дії воєнного стану не було запроваджено жодних норм, які б змінили порядок застосування положень ст. 44 КЗпП.
Також зауважимо, що виплата вихідної допомоги може бути передбачена не лише КЗпП, а й іншими законодавчими актами.
Нюанси щодо окремих категорій працівників
Чорнобильці. Гарантія, про яку тут говоримо, діє щодо працівників-чорнобильців, віднесених до категорій 1, 2, а також учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до категорії 3, які були прийняті до роботодавця за основним місцем роботи і звільняються за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємства або скороченням чисельності / штату. У такому випадку роботодавець зобов’язаний виплатити їм:
1) вихідну допомогу — в розмірі не менше однієї середньомісячної заробітної плати за рахунок підприємства за ст. 44 КЗпП (див. таблицю вище);
2) допомогу в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII.
«Чорнобильська» допомога при звільненні не є вихідною допомогою у розумінні КЗпП
Вона не замінює собою вихідну допомогу, встановлену ст. 44 КЗпП. Це пільга для працівників-чорнобильців.
Виплачується «чорнобильська» допомога за рахунок бюджетних коштів аналогічно здійсненню оплати за додаткові «чорнобильські» відпустки (див. статтю «Чорнобильська відпустка: готуємося надавати у 2024 році» // «Податки & бухоблік», 2023, № 86).
Сумісники. Вихідну допомогу, визначену ст. 44 КЗпП, сумісникам, в тому числі і внутрішнім, виплачують на загальних підставах. Адже така робота виконується на підставі окремого трудового договору.
Тож якщо, наприклад, з працівником — внутрішнім сумісником розривається трудовий договір через скорочення його посади, то роботодавець не тільки зобов’язаний дотримати процедуру такого звільнення, а й виплатити йому вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Сезонні та тимчасові працівники. Якщо маєте справу з сезонними або тимчасовими працівниками, врахуйте, що їм вихідна допомога виплачується на загальних підставах, визначених ст. 44 КЗпП. Норми Указу від 24.09.74 № 310-IX та Указу від 24.09.74 № 311-IX тут не працюють.
«Захищені» працівниці. Так назвемо працівниць, що перелічені в ч. 3 ст. 184 КЗпП. Це вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до 3 (6) років, одинокі матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.
Вони можуть бути звільнені виключно у випадку повної ліквідації підприємства. Але при цьому роботодавець зобов’язаний таких працівниць працевлаштувати. Робота знайдена? Тоді роботодавець звільняє «захищену» працівницю з підприємства, яке ліквідується, за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги (див. лист Мінекономіки від 04.05.2021 № 4712-06/26166-07).
Звільнили — поновили / прийняли
На практиці трапляються ситуації, коли працівника звільняють з виплатою вихідної допомоги, проте згодом його поновлюють на роботі. Чи має право роботодавець в такому випадку вимагати від працівника повернення вихідної допомоги, яка була отримана ним при звільненні?
На думку Верховного Суду, попри те, що після поновлення працівника на роботі підстави для виплати вихідної допомоги зникли, повертати її не треба в силу вимог ст. 1215 ЦКУ (див. постанову Верховного Суду України від 12.08.2020 у справі № 306/1325/18). Зазначеною нормою цього Кодексу встановлено, що не підлягають поверненню, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, допомоги тощо, надані фізособі, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Водночас, присуджуючи працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд може врахувати доходи працівника, виплачені йому під час та після звільнення, у тому числі й вихідну допомогу, якщо його повідомити про такі виплати (п. 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 № 9, лист Мінпраці від 08.01.2009 № 1/06/186-09). Підприємство не повідомило? Тоді допомога залишається у поновленого працівника.
Добре, з випадками виплати і розмірами допомоги розібралися. А ось про те, як її правильно обчислити та оподаткувати, поговоримо в статті «Вихідна допомога: як визначити суму та оподаткувати» // «Податки & бухоблік», 2024, № 86.
Висновки
- У разі звільнення працівників за підставами, переліченими у ст. 44 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплатити їм вихідну допомогу.
- У ст. 44 КЗпП встановлені мінімальні розміри вихідної допомоги. Водночас роботодавці можуть встановити в колдоговорі (трудовому договорі) суму вихідної допомоги в більшому розмірі, ніж це передбачено зазначеною статтею Кодексу.
- Сумісникам, у тому числі й внутрішнім, вихідна допомога, визначена ст. 44 КЗпП, надається на загальних підставах.
- У випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника такий працівник не має обов’язку повертати роботодавцю отриману суму вихідної допомоги.
у Facebook
у Viber
у Telegram
