1547 0

Нам відпустка не потрібна — роботу давай

23.06.15
Головний спеціаліст районної державної адміністрації не хоче йти у щорічну відпустку! Якими мають бути дії керівника?

Автор: Мирний Іван, експерт з питань трудового права

 

Ситуація, описана у запитанні, досить нетривіальна, але з таким випадком «трудоголізму» може стикнутися будь-який роботодавець, особливо в період скрутного фінансового становища в державі. Тож чи може керівник установи прийняти від працівника таку «жертву» без будь-яких наслідків?

Насамперед слід зазначити, що питання надання щорічної відпустки регламентовано спеціальними законодавчими актами — Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Так, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП).

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ст. 10 Закону про відпустки).

Разом з тим існує і заборона з ненадання щорічних відпусток!

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці (ст. 11 Закону про відпустки).

Відповідно до ст. 10 Закону про відпустки черговість надання відпусток визначається графіками, що затверджується роботодавцями за погодженням з профспілками (якщо такі є) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

При цьому конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Отже, ненадання щорічних відпусток у терміни, визначені Законом про відпустки та КЗпП, є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнутий до відповідальності (лист Мінсоцполітики від 21.06.2012 р. № 207/13/ 116-12).

Угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку, визначеного п. 3 ст. 3 Конвенції про оплачувані відпустки від 24.06.70 р. № 132, або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином, згідно з національними умовами, визнаються недійсними або забороняються.

Таким чином, відповідальність за неподання щорічної відпустки несе роботодавець. Причому як адміністративну (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення), так і кримінальну (ст. 172 Кримінального кодексу України). Перевірку дотримання законодавства про працю здійснює інспекція з праці.

Разом з тим не слід забувати про те, що працівник має право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки).

Тобто основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є фактичне використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки. Детальніше про виплату компенсації за невикористану відпустку дізнавайтеся з матеріалу «Щорічні відпустки: порядок, умови надання, розрахунок відпускних та компенсації за невикористану відпустку».

Таким чином, якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України, Законом про відпустки право на відпочинок (щорічну відпустку), враховуючи те, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право в межах, установлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки (лист Мінсоцполітики від 21.06.2012 р. № 207/13/116-12).

Якщо працівник продовжує категорично відмовляється брати щорічну відпустку, роботодавцю доведеться його наполегливо переконати і нагадати, що відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності!

 



Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
загрузка...
Коментарі (0)