Зарплата у місяці звільнення: контрольні точки

Остаточний розрахунок

При звільненні працівникові потрібно виплатити все, що він заробив:

• зарплату за відпрацьований час у місяці звільнення з урахуванням надбавок, доплат;
• премію (якщо це передбачено колективним договором чи іншим документом);
• компенсацію за невикористану щорічну (основну та додаткову) відпустку та додаткову соціальну відпустку на дітей (якщо такі є);
• вихідну допомогу, якщо підстава для звільнення передбачає її виплату*;
• інші передбачені окремими документами виплати.

* Детальніше про це читайте у статтях «Вихідна допомога: кому, коли і скільки», «Вихідна допомога: практичні ситуації», «Вихідна допомога: рахуємо на прикладах» // «Оплата праці», 2024, № 2.

Такий розрахунок називають остаточним. Провести його потрібно у день звільнення (ст. 116 КЗпП), тобто в останній робочий день. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому суми виплачують не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір нарахованих працівникові сум у день звільнення виплачується неоспорювана сума.

А зараз детально розберемось із виплатою останньої зарплати працівникові. І дуже важливим моментом тут є — мінзарплатна межа.

Доплата до МЗП

Основні працівники. В місяці звільнення зарплату нараховують пропорційно відпрацьованому часу. При цьому важливим елементом є мінімальна зарплата (МЗП), установлена Законом про держбюджет на відповідний рік.

Під словом «зарплата» мається на увазі весь заробіток, передбачений умовами трудового або колективного договору за виконану норму праці, у тому числі:

• основна зарплата, зокрема винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками та посадовими окладами;
• доплати і надбавки до тарифних ставок (окладів) (за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника тощо);
• премії (щомісячні, квартальні тощо) і винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер;
• винагорода за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років тощо.

Водночас є вичерпний перелік виплат, які не враховують при порівнянні з МЗП. Це доплати за надурочну роботу, роботу в нічний час, за роз’їзний характер робіт, премії до святкових та ювілейних дат (ч. 2 ст. 3¹ Закону про оплату праці*). А також компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та деякі інші виплати.

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

Якщо нарахована зарплата працівника, який повністю виконав місячну норму праці, нижче законодавчо встановленого розміру МЗП, потрібно провести доплату до рівня МЗП. Її виплачують щомісячно одночасно з виплатою зарплати (ч. 3 ст. 3¹ Закону про оплату праці).

Зважте: якщо у працівника була невелика зарплата і через це кожного місяця йому проводили доплату до МЗП, то і в останньому місяці роботи (він же місяць звільнення) теж потрібно зробити таку доплату. Адже законодавство не установлює винятків, коли мінімальної зарплатної гарантії можна не дотримуватися.

Таким чином, зарплата працівника в місяці звільнення має бути:

• або не нижче розміру МЗП, установленого на місяць, — якщо працівник повністю відпрацював місяць і звільняється в останній робочий день місяця;
• або ж не менше МЗП, розрахованої пропорційно виконаній нормі праці, — якщо працівник відпрацював місяць не повністю.

Сумісники. Пам’ятайте про працівників-сумісників (як внутрішніх, так і зовнішніх). Доплата до МЗП у місяці звільнення також може їх зачепити. Оскільки у більшості випадків вони працюють на умовах неповного робочого часу, то розмір МЗП для порівняння із заробітком потрібно визначати пропорційно зайнятості. При цьому зауважте: необхідність у нарахуванні доплати до МЗП потрібно визначати окремо за основним місцем роботи і окремо за сумісництвом (зовнішнім або внутрішнім).

Приклад 1. Посадовий оклад працівника становить 5000 грн. Йому встановлено надбавку за суміщення професій у розмірі 1500 грн. Інших доплат, надбавок, премій немає. Працівник звільняється 19.01.2024.

Сума мінзарплатної межі у місяці звільнення становить:

7100 грн : 23 роб. дн. х 15 роб. дн. = 4630,43 грн,

де 7100 грн — МЗП у січні 2024 року;

23 роб. дн. — кількість робочих днів у січні 2024 року згідно з графіком роботи підприємства;

15 роб. дн. — кількість фактично відпрацьованих працівником днів у січні 2024 року.

Зарплата працівника в місяці звільнення становить:

(5000 грн + 1500 грн) : 23 роб. дн. х 15 роб. дн. = 4239,13 грн.

Доплата за суміщення професій включається до зарплати для порівняння її з мінімальною.

Оскільки сума фактичної зарплати (4239,13 грн) менша за мінзарплатну межу (4630,43 грн), то потрібно нарахувати доплату в розмірі 391,30 грн (4630,43 - 4239,13).

Детальніше про умови нарахування, оподаткування та відповідальність за ігнорування доплати читайте у статті «Трудова доплата у 2024 році» // «Податки & бухоблік», 2024, № 8 (ср. 025135600).

ПСП

Працівник має право на застосування податкової соціальної пільги (ПСП) у місяці звільнення. Річ у тім, що ПСП надають з урахуванням останнього місячного податкового періоду, у якому платника ПДФО було звільнено з місця роботи (п.п. 169.3.4 ПКУ).

Розміри граничного доходу та пільг наведено у таблиці далі.

Розміри ПСП у 2024 році

Далі розберемо ситуацію на прикладі.

Приклад 2. 16.02.2024 звільняється працівник, який перебував у відпустці без збереження зарплати. Йому нараховано компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 3450 грн. Чи можна в цьому випадку застосувати звичайну ПСП «на себе» (заяву на її застосування працівник подав ще у 2023 році)?

Так, можна. Працівник має повне право скористатися ПСП «на себе» в лютому 2024 року:

• за наявності заяви на застосування пільги (вона надана ще у 2023 році, а подавати її щороку немає необхідності);
• за умови, що дохід у вигляді зарплати в місяці звільнення не перевищує граничного доходу, який надає право на застосування пільги (у 2024 році — 4240 грн).

До речі, сума компенсації за невикористані дні щорічних (основної та додаткових) відпусток належить до додаткової зарплати (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5*). А тому цю виплату враховуємо до граничного розміру доходу, що дає право на ПСП.

* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.

Сума відпускної компенсації менша граничного доходу, що дає право на ПСП «на себе» (3450 грн < 4240 грн). Тому при визначенні суми ПДФО зменшуємо її на суму пільги.

Сума ПДФО, яка буде утримана при звільненні працівника, становитиме:

(3450 - 1514) х 18 % = 348,48 грн.

Відповідальність

За затримку розрахунку при звільненні є кілька видів відповідальності:

• виплата середнього заробітку за весь час затримки;
• штрафи (трудові, адміністративні);
• кримінальна відповідальність.

Середній заробіток. Відповідно до ст. 117 КЗпП за затримку виплати остаточного розрахунку з вини роботодавця він зобов’язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Якщо про належні до виплати суми є спір, то виплатити середній заробіток доведеться лише тоді, коли цей спір виграє працівник. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який вирішує спір.

З урахуванням розмаїття ситуацій та судових рішень, на практиці роботодавці не завжди поспішають самостійно (без рішення суду) нараховувати таку виплату. Тут усе залежить від обставин: розміру недоплати, строків затримки, наявності/відсутності вини роботодавця, відносин із колишнім працівником тощо.

Штраф. Ще один вид відповідальності за затримку виплати — штраф у розмірі однієї МЗП, а при затримці більше ніж на місяць — трьох МЗП (ст. 265 КЗпП). Їх накладають інспектори Держпраці.

Важливий момент на період дії воєнного стану! Під час позапланової перевірки інспектори Держпраці можуть виявити порушення та виписати припис про їх усунення. Якщо виконати такий припис в повному обсязі та у встановлений строк, то наведені вище штрафи не застосують. Це передбачено ч. 3 ст. 16 Закону № 2136*.

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-XI.

Також слід пам’ятати про адмінштраф за порушення установлених термінів виплати зарплати. Він загрожує посадовим особам роботодавця у розмірі від 510 до 1700 грн (ч. 1 ст. 41 КУпАП). А якщо таке порушення вчинене повторно протягом року після накладення адмінстягнення або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, адмінштраф становитиме від 1700 до 5100 грн.

І ще! За умисну безпідставну невиплату зарплати або іншої установленої законом виплати більш як за один місяць керівнику підприємства чи фізособі-підприємцю може також загрожувати кримінальна відповідальність (ст. 175 Кримінального кодексу України). За це може світити штраф від 8500 до 17000 грн або виправні роботи на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Висновки

• При звільненні працівникові слід виплатити: зарплату за відпрацьований час з урахуванням надбавок та доплат; премію (якщо передбачено); компенсацію за невикористані відпустки; вихідну допомогу, якщо підстава для звільнення передбачає її виплату.
• Зарплата у місяці звільнення має бути або не нижче розміру МЗП, установленого на місяць (якщо повністю відпрацьовано місяць), або ж не менше МЗП, розрахованої пропорційно виконаній нормі праці.
• У місяці звільнення працівник має право на ПСП за двох умов: якщо дохід не перевищує граничного розміру (4240 грн для 2024 року) і якщо він подавав заяву на застосування ПСП.
• За непроведення або затримку остаточного розрахунку загрожує відповідальність: середній заробіток за весь час затримки, штрафи та навіть кримінальна відповідальність.