Деклараційна кампанія. Хто має подати декларацію за 2023 рік

Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700) визначає серед загального кола осіб, на яких він розповсюджує свою, зокрема таких суб’єктів декларування: 

Наче, всі зазначені посади (позиції) зрозумілі, але деякі моменти потребують уточнення. 

Так – хто є посадовими та службовими особами?

У цілях визначення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону №1700, під «посадовими та службовими особами» слід розуміти працівників державних органів, які:

1) здійснюють функції представників влади; 

2) обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

І тут слід зазначити, що:

• до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості:
• адміністративно-господарські функції (обов’язки) – це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо;
• організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) – це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Щодо інших працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, то їх можна визнати посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції (обов’язки). 

Чи є декларантами депутати місцевих рад, де створені обласні військові адміністрації та військові адміністрації населених пунктів?

Так- є!

Вони подають щорічну декларацію, якщо їх повноваження не припинено в порядку, який визначений нормами Конституції України, Законом України «Про статус депутатів місцевих рад».

Припинення перебування особи у статусі депутата місцевої ради відбувається в день припинення повноважень депутата місцевої ради.

Військові адміністрації населених пунктів, обласні чи районні військові адміністрації тимчасово виконують повноваження відповідних органів місцевого самоврядування (ч. ч. 3, 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області (абз. 2 ч. 4 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Отже, повноваження відповідних депутатів у раді не припиняються, а лише на визначений період здійснюються відповідними військовими адміністраціями.

У разі утворення військової адміністрації населених пунктів, обласної чи районної військової адміністрації депутати місцевих рад продовжують перебувати у статусі депутата міської ради і продовжують бути суб’єктами декларування, хоч і не здійснюють відповідних повноважень. 

Чи може територіальна громада утворити юридичну особу приватного права?

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК України). А отже, основним нормативним критерієм поділу юридичних осіб є саме порядок їх створення.

Держава, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права (ст.ст. 167, 169 ЦК України). Згідно з положеннями ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 169 ЦК України державні та комунальні підприємства, а також навчальні заклади, спільні комунальні підприємства належать саме до юридичних осіб публічного права, безвідносно до мети їхньої діяльності.

Чинні в Україні нормативно-правові акти не містять інших, ніж порядок створення, критеріїв розмежування юридичних осіб на юридичних осіб публічного права та юридичних осіб приватного права.

Водночас, є певні аргументації щодо розмежування «неурядових організацій» від «урядових організацій».

І для того щоб визначити, чи належить конкретна юридична особа до певної категорії, необхідно проаналізувати її юридичний статус та, у разі доцільності, права, які надає цей статус, характер діяльності юридичної особи та контекст, за якого ця діяльність здійснюється, а також ступінь незалежності від органів влади.

Зокрема, на думку ЄСПЛ, юридична особа є «неурядовою організацією», якщо вона керується в основному цивільним законодавством, не користується у своїй діяльності повноваженнями, що виходять за межі тих, які надаються загальним приватним правом, і підпадає під юрисдикцію загальних, а не адміністративних судів.

Отже, для інших юридичних осіб (крім тих, які відповідно до ЦК України безумовно є юридичними особами публічного права), слід брати до уваги такі ознаки:

1) характер діяльності юридичної особи (зокрема, вид діяльності, сферу / галузь, в якій така діяльність здійснюється);

2) контекст діяльності юридичної особи;

3) ступінь інституційної залежності юридичної особи від держави / територіальної громади;

4) рівень втручання держави / територіальної громади у фінансові справи юридичної особи;

5) функціональну, правову, фінансову та іншу залежність юридичної особи від держави / територіальної громади.

Юридичній особі публічного права не обов’язково мають бути притаманні усі зазначені ознаки.

Отже, для з’ясування питання, чи належить та чи інша юридична особа (об’єднання юридичних осіб) до юридичних осіб публічного права, необхідно аналізувати всю сукупність нормативно-правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус безпосередньо цієї юридичної особи (об’єднання). 

Кого слід відносити до посадових осіб юридичних осіб публічного права?

Суб’єктами, на яких поширюється дія Закону №1700, за позицією НАЗК є такі посадові особи юридичних осіб публічного права:

• голова та члени наглядової ради;
• голова та члени ради директорів;
• голова та члени виконавчого органу;
• голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії);
• ліквідатор;
• керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар;
• особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу та її заступники;
• голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права;
• особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми в юридичній особі, яка відповідає вимогам ст. 62 Закону.

І тут слід звернути увагу на те, що під формулюванням «заступник керівника» слід розуміти штатні посади заступників керівників, а у разі відсутності таких посад – осіб, які виконують (можуть виконувати) посадові обов'язки керівника на час його відпустки, хвороби, відсутності, звільнення та/або здійснюють повноваження з керування (управління) юридичною особою публічного права або забезпечення її діяльності. 

Важливо!

Члени конкурсних та дисциплінарних комісій дійсно мають подавати щорічну декларацію?

Так. Члени конкурсних та дисциплінарних комісій є особами, які для цілей Закону №1700 прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це пов’язано з тим, що такі комісії забезпечують публічний контроль за процесом вступу на певну посаду / діяльністю на посаді, або за професійною діяльністю осіб певних професій. У своїй діяльності зазначені комісії користуються широким колом повноважень, притаманним здебільшого публічній владі – фактично сприяють наданню / припиненню допуску до посад, професій.

Зверніть увагу! У цьому випадку суб’єктами декларування є представники 

• громадських об’єднань,
• наукових установ,
• навчальних закладів,
• експертів відповідної кваліфікації,
• інші особи.

Формулювання «інші особи» означає, що суб’єктами декларування згідно з цією нормою може бути будь-хто, хто входить до складу конкурсних, дисциплінарних комісій.