Простій на державній службі: коли є підстави

Стаття 10 цього Закону визначає неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану.

Водночас відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» (далі – Закон) передбачає, що дія норм законодавства про працю, зокрема в питаннях оголошення простою, поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Тож, за яких умов може бути оголошено простій на державній службі? Розберімося у цьому разом. 

Про організацію роботи держслужбовців у період воєнного стану

Дійсно, нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, зокрема, що органи державної влади здійснюють в умовах воєнного стану повноваження, надані їм законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указали Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

За змістом статті 1 Закону державна служба — це діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, а державний службовець — це громадянин України, який обіймати посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі — державний орган) та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу.

Частиною 1 статті 8 Закону встановлено, що державний службовець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів, сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

Отже, державна служба безпосередньо пов'язана з виконанням державними службовцями повноважень державних органів, визначених законодавством.

Водночас в умовах правового режиму воєнного стану, зокрема, на територіях з активними (можливими) бойовими діями, виникають моменти пов’язані з неможливістю забезпечити працівників державних органів належними умовами для здійснення їх повноважень. У таких випадках постають питання про оголошення простою. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.

Законом та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не врегульовані питання простою на роботі, а тому такі питання регулюються загальними нормами трудового законодавства, а саме — Кодексом законів про працю України (далі – Кодекс).

Відповідно до ст. 34 цього Кодексу простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних a6o технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою a6o іншими обставинами.

Тож запровадження простою у діяльності державних службовців можливе у разі наявності підстав, що визначені зазначеною статтею Кодексу, які передбачають існування обставин, які спричинили відсутність організаційних a6o технічних умов, необхідних для здійснення відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону встановлених для посади державного службовця повноважень, безпосередньо пов'язаних з виконанням завдань і функцій державного органу, повноваження якого не припиненні. 

Про підстави оголошення простою на держслужбі

Зверніть увагу! Дія воєнного стану на території України не може бути підставою оголошення простою у роботі державного органу, структурного підрозділу чи окремих державних службовців, бо тут чинники запровадження простою, передбачені ст. 34 Кодексу, відсутні. Також, як вбачається з положень ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади в умовах воєнного стану не припиняють здійснювати своїх повноважень.

Тож обов'язковою умовою для запровадження простою у роботі державних службовців буде відсутність організаційних і технічних можливостей для виконання посадових обов'язків, зокрема, відсутність можливостей організувати виконання державними службовцями завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу (дистанційну роботу), у тому числі з можливістю віддаленого доступу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

При цьому, варто враховувати, серед іншого, чи розташований державний орган та, чи перебувають державні службовці на територіях, визначених в установленому порядку такими, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Отже:

1. Рішення (накази, розпорядження) у кожному конкретному випадку мають містити посилання на фактичні обставини, які б свідчили про відсутність необхідних умов для здійснення державними службовцями повноважень за посадою, об’єктивну неможливість виконання ними посадових обов'язків саме через настання цих обставин. Також, вважає НАДС у своєму роз’ясненні від 14.10.2024 № 189 р/з, відсутність у керівника державного органу нагальної потреби у залученні державного службовця до роботи в період дії воєнного стану не може бути підставою для встановлення цьому держслужбовцю простою.
2. З іншої сторони – період перебування державного службовця у простої не може перевищувати часу дії обставин, що спричинили неможливість виконання ним обов'язків за посадою. Тому, припинення дії таких обставин та відновлення організаційних a6o технічних умов, необхідних для діяльності державного службовця, є підставою для прийняття рішення про припинення простою. 

Тепер трохи – про обов’язки керівника, які, зокрема, пов’язані з оголошенням простою. Частиною 2 ст. 63 Закону передбачено, що з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов'язаний, зокрема:

• створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків та вимагати належного ïx виконання;
• забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов’язків.

Враховуючи зазначене, можна сказати, що ухвалення необґрунтованих, без врахування передбачених законодавством підстав, рішень щодо оголошення державним службовцям простою позбавляє їх можливості виконувати повноваження, які безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій державного органу, що своєю чергою створює умови, для невиконання визначених законодавством повноважень державних органів. 

Висновки

З урахуванням зазначеного вище можна наголосити на таких умовах оголошення простою для державних службовців:

• обов'язковим чинником запровадження простою державних службовців є відсутність умов, необхідних для здійснення державними службовцями повноважень за посадою, та
• наступним чинником є об’єктивна неможливість виконання держслужбовцями посадових обов'язків, у тому числі — відсутність можливостей організувати виконання державними службовцями завдань за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу (дистанційну роботу);
• рішення про запровадження простою має ґрунтуватись на фактичних обставинах, які свідчать про наявність підстав для оголошення простою;
• період перебування державного службовця у простої не може перевищувати часу дії обставин, що спричинили неможливість виконання ним обов'язків за посадою.