* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.
Маленьке «АБО»
До 1 січня 2023 року допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах сумісникам:
— надавалася за основним місцем роботи ТА за сумісництвом (про що прямо було зазначено у ч. 1 ст. 30 Закону про соцстрахування (у редакції до 01.01.2023));
— розраховувалася окремо за основним місцем роботи ТА за сумісництвом (п. 30 Порядок № 1266*).
* Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.
Хоча для того, щоб отримати таку допомогу, сумісник повинен був надати своєму роботодавцю:
— копію листка непрацездатності, завірену підписом керівника та печаткою (за наявності) за основним місцем роботи — якщо такий лікарняний було оформлено у паперовому вигляді (е-лікарняний з’являвся сам у кабінеті страхувальника);
— довідку про середню зарплату, видану за основним місцем роботи та за іншими місцями роботи за сумісництвом. Для чого? Аби проконтролювати, щоб сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не перевищила розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.
З 1 січня 2023 року Закон про соцстрахування викладено у новій редакції. Тепер у ч. 1 ст. 22 цього документа передбачено, що
ВАЖЛИВО!
допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах застрахованим особам надається за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом у порядку, встановленому Кабміном.
Що це означає? Законодавець свідомо обмежив можливість виплати допомоги, і сумісники не зможуть отримувати лікарняні/декретні за кількома місцями роботи (діяльності), чи хтось просто неправильно переніс норми до нової редакції?