Нашi сайти:
19.04.19
8113 3
Друкувати
Обране

Щорічна відпустка: основні моменти

Літо вже не за горами. Чи буде воно спекотним, ми дізнаємося досить скоро. Але вже зараз можемо з упевненістю сказати, що в літній сезон немало доведеться попітніти «зарплатним» бухгалтерам, адже саме влітку більшість працівників воліють ходити у відпустки. На допомогу вам, дорогі бухгалтери, ми підготували «відпускний» спецвипуск. З нього ви дізнаєтеся про правила надання щорічних відпусток, їх оплату, компенсацію за невикористані дні відпустки, а також про створення та використання резерву відпусток. Спецвипуск для вас підготували редактор Наталія Вороная, податковий експерт Наталія Чернишова, експерти з питань оплати праці Лілія Ушакова та Олена Савченко.


 

Перш ніж заглибитися в бухгалтерські питання розрахунку відпускних і відображення їх у звітності, розберемося з відпускною «базою». У цьому розділі спецвипуску з’ясуємо, хто має право на щорічну відпустку і якої тривалості, як скласти графік відпусток і які ще документи для оформлення відпустки нам знадобляться, як перенести або продовжити відпустку, поділити її на частини, відкликати працівника з відпустки, закрити «відпускну заборгованість». Приступаємо.

1.1. Види щорічних відпусток і право на них

Право на щорічну відпустку мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні та перебувають у трудових відносинах з роботодавцями — юридичними або фізичними особами (ст. 2 Закону про відпусткист. 74 КЗпП).

Причому таке право не залежить від:

— виду трудового договору (строковий, безстроковий);

— умов прийняття працівника на роботу (за основним місцем роботи чи за сумісництвом, на постійну, тимчасову або сезонну роботу);

— режиму роботи (повний, неповний або скорочений робочий час).

Не важливі тут ані статус роботодавця (юридична чи фізична особа), ані його форма власності, вид діяльності та галузева приналежність.

А ось громадяни, що виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, права на відпустку не мають, оскільки такі відносини регулюються не трудовим, а цивільно-правовим законодавством.

На період відпустки за працівником зберігаються його місце роботи (посада) і заробітна плата. Звільнити працівника в період його перебування у відпустці роботодавець за власною ініціативою не має права (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Виняток — повна ліквідація підприємства.

Замінювати відпустку грошовою компенсацією заборонено, крім окремих випадків, передбачених ст. 24 Закону про відпустки (див. підрозділ 4.2 на с. 84).

Щорічні відпустки поділяють на основні та додаткові.

Додаткові відпустки, у свою чергу, теж поділяються на декілька видів. Детальніше див. рис. 1.1 на с. 4.

Колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися й інші види щорічних відпусток. Але прописуючи в колективному договорі новий вид щорічної відпустки, потрібно пам’ятати дуже важливе правило: такі відпустки обов’язково мають бути оплачуваними (див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16).

Якщо роботодавець необґрунтовано відмовляє працівникові в наданні належної йому відпустки, у наявності пряме порушення вимог законодавства про працю (детальніше про відповідальність за таке порушення див. у підрозділі 1.15 на с. 40).

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам в обов’язковому порядку і гарантована державою

А ось щорічну додаткову відпустку надають не всім. Якщо говорити про звичайні підприємства, то на таку відпустку мають право:

— працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком № 1290-1, — тривалістю до 35 календарних днів (ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки). Максимальна тривалість таких відпусток для певних категорій працівників визначена цим же Списком. А ось конкретну тривалість відпустки «за шкідливість» роботодавець установлює в колективному або трудовому договорі залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часом зайнятості працівників у таких умовах;

— окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних умовах і умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком № 1290-2, — до 35 календарних днів (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Як і у випадку з відпусткою «за шкідливість», конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах;

— працівники з ненормованим робочим днем — до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпусткиабзац перший п. 3 Рекомендацій № 7). Конкретна тривалість такої відпустки також установлюється в колективному або трудовому договорі. Перелік професій, посад працівників, яким установлено ненормований робочий день, із зазначенням конкретної тривалості додаткової відпустки (від 1 до 7 днів включно) зазвичай затверджують як додаток до колективного договору.

Перелічимо категорії осіб, які згідно із Законом про відпустки мають право на щорічну додаткову відпустку (див. табл. 1.1 на с. 5). Зазначимо, що наведений перелік не є вичерпним, оскільки такі відпустки працівникам можуть надавати також на підставі інших законодавчих актів.

Таблиця 1.1. Категорії працівників, які мають право на щорічну додаткову відпустку

Вид щорічної додаткової відпустки

Категорії осіб, які мають право на щорічну додаткову відпустку

Примітка

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки)

Працівники за Списком № 1290-1

Атестацію робочих місць за умовами праці проводять згідно з Порядком № 442. Правила надання додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці регулює Порядок № 16-1

Працівники, професії та посади яких не зазначені в Списку № 1290-1, але які окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, зазначеними в ньому

Ця відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу (п. 9 Порядку № 16-1). При цьому якщо працівник працює в таких умовах менше половини тривалості робочого дня, встановленої для відповідних виробництв (цехів, професій, посад), то права на цей вид відпустки він не має (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10).

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)

Працівники за Списком № 1290-2. До них належать особи, чия робота пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я

Правила надання додаткової відпустки за особливий характер праці регулюєПорядок № 16-2

Така відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16-2). Причому права на цей вид відпустки не мають працівники, які зайняті на роботах з особливим характером праці менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників відповідних виробництв, цехів, професій, посад (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07).

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)

Працівники з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій, визначеним колективним договором

Надається відповідно до Рекомендацій № 7

Згідно з абзацом першим п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не рекомендовано застосовувати для працівників, зайнятих на умовах неповного робочого дня. Водночас, на думку Мінсоцполітики (див. лист від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284), якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу за межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день. У такій ситуації працівник має право на щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

При цьому з усних консультацій фахівців згаданого відомства випливає, що право на відпустку «за ненормованість» працівник отримує, тільки якщо тривалість його робочого дня становить половину і більше нормальної тривалості, встановленої за його посадою. Такий підхід пояснюється вимогами п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки (детальніше див. на с. 14).

А тепер розберемо кілька прикладів.

Приклад 1.1. Працівник зайнятий у газовому господарстві на посаді кочегара котельні на умовах неповного робочого дня — 3 години на день. Звичайна тривалість робочого часу, встановлена на підприємстві для таких працівників, — 7,2 години на день.

Оскільки професія кочегара котельні, зайнятого в газовому господарстві, включена до Списку № 1290-1, такий працівник, у принципі, може претендувати на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці. Але за умовами прикладу він зайнятий на цих роботах менше половини тривалості робочого дня, встановленого для таких працівників (3 год/дн. < 7,2 год/дн. : 2). У зв’язку із цим права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці він не має.

Приклад 1.2. Працівник прийнятий на посаду бухгалтера на умовах неповного робочого тижня (4 дні на тиждень по 8 годин на день). Згідно з колективним договором, що діє на підприємстві, посада бухгалтера включена до переліку професій і посад, на яких застосовується ненормований робочий день.

Посада, яку обіймає працівник, зазначена в переліку професій і посад, на яких згідно з колективним договором застосовується ненормований робочий день. Тривалість його щоденної роботи більше половини нормальної тривалості, встановленої для цієї категорії працівників. Тому він має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Увага! Щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і 8 Закону про відпустки (див. табл. 1.1 на с. 5), надають понад щорічну основну відпустку і тільки за однією підставою, обраною працівником (ст. 10 Закону про відпустки). Виняток — категорії працівників, зазначені в Списках № 1290-1 і № 1290-2відповідними позначками. Вони мають право на щорічні додаткові відпустки за кількома підставами одночасно.

Важливо! Зазначене обмеження не поширюється на щорічні додаткові відпустки, які надають відповідно до інших норм законодавства, наприклад, батькам ВІЛ-інфікованої дитини (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972).

1.2. Загальна тривалість щорічних відпусток

Тривалість щорічних відпусток визначають Закон про відпусткиКЗпП та інші нормативно-правові акти. Розраховують тривалість щорічних відпусток у календарних днях незалежно від режимів і графіків роботи підприємства (ст. 5 Закону про відпустки). Тобто, наприклад, робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня) не зменшує тривалості щорічних відпусток.

Сумісники мають право на відпустку повної тривалості

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток за відпрацьований робочий рік не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічні основну та додаткові відпустки бажано надавати з таким розрахунком, щоб працівники використали їх до закінчення робочого року.

Якщо тривалість щорічної відпустки в окремих нормативно-правових актах установлена в робочих днях, то для перерахунку робочих днів у календарні застосовують таку формулу (див. лист Мінпраці від 12.02.97 р. № 10/2-493):

Nк. дн. = Nроб. дн. х 7 : 6,

де Nк. дн. — тривалість щорічної відпустки в календарних днях;

Nроб. дн. — тривалість щорічної відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, відповідно до якого обчислювалася тривалість відпустки до набрання чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.).

Важливо! При визначенні тривалості щорічної відпустки святкові та неробочі дні не враховують (ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки). Таким чином, на святкові та неробочі дні відпустка подовжується, але вони не оплачуються.

Нагадаємо, що в Україні нині 11 святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). Перелічимо їх:

1 січня — Новий рік;

7 січня — Різдво Христове;

8 березня — Міжнародний жіночий день;

1 травня — День праці;

9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня — День Конституції України;

24 серпня — День незалежності України;

14 жовтня — День захисника України;

25 грудня — Різдво Христове;

один день (неділя) — Пасха (у 2018 році — 8 квітня, у 2019 році — 28 квітня);

один день (неділя) — Трійця (у 2018 році — 27 травня, у 2019 році — 16 червня).

А ось вихідні дні ввійдуть до загальної тривалості відпусток як будь-які інші календарні дні

Приклад 1.3. Згідно з графіком відпусток працівнику Петренку С. С. буде надано щорічну основну відпустку з 27.05.2019 р. тривалістю 24 календарних дні.

У цьому випадку на період відпустки припадає 1 неробочий день — 16 червня (Трійця). У зв’язку із цим тривалість відпустки працівника збільшується на цей день. Тобто працівник перебуватиме у відпустці з 27 травня по 20 червня 2019 року включно. Проте оплачено при цьому буде не 25, а 24 дні щорічної відпустки.

Увага! Якщо працівники до набрання чинності Законом про відпустки (до 01.01.97 р.) користувалися правом на відпустку більшої тривалості, ніж установлена чинними нормативно-правовими актами, за ними зберігається відпустка раніше встановленої тривалості (п. 2 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 505/96-ВР). 

Цей привілей діє протягом усього часу їх роботи на цьому підприємстві за наявності умов, за яких надавалася така відпустка.

Проте якщо такі працівники в період з 01.01.97 р. змінювали місце роботи, посаду або професію, право на збереження раніше встановленої тривалості відпустки вони втрачають (див. лист Мінсоцполітики від 24.10.2011 р. № 391/13/116-11).

1.3. Тривалість щорічної основної відпустки

Тривалість щорічної основної відпустки буває різною для різних категорій працівників. Проте вона не може бути меншою (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки):

— 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік для звичайних працівників;

— 26 календарних днів — для працівників з інвалідністю III групи;

— 30 календарних днів — для працівників з інвалідністю I або II групи;

— 31 календарного дня — для працівників, що не досягли 18 років.

При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюють з дня укладення трудового договору.

Детальніше про тривалість щорічної відпустки див. у табл. 1.2 на с. 8.

Майте на увазі: відпустка повної тривалості за перший рік роботи в нинішнього роботодавця надається тільки тим працівникам, які безперервно пропрацювали в нього не менше 6 місяців.

Працівнику, який бажає піти у відпустку до закінчення такого 6-місячного періоду, так само можна надати відпустку, якщо роботодавець не проти. Але тоді тривалість відпустки визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки). Виняток становлять лише деякі категорії новачків, про яких ви можете дізнатися з підрозділу 1.6 на с. 19.

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи на підприємстві надають у будь-який період відповідного робочого року за графіком відпусток (ч. 9 і 10 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорічна основна відпустка може бути менше 24 календарних днів у тимчасових і сезонних працівників. Тривалість відпустки для них визначають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки).

Наприклад, сезонного працівника прийняли на роботу на 4 місяці з 20 травня по 19 вересня 2019 року включно (120 календарних днів за мінусом святкових і неробочих). Звичайна тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарних дні. За зазначений період роботи працівник може розраховувати на 8 календарних днів відпустки (24 к. дн. : 354 к. дн. х 120 к. дн.)*.

* Детальніше про розрахунок кількості днів відпустки за неповний робочий рік див. у підрозділі 1.6 на с. 19.

Окремим категоріям працівників Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти встановлюють триваліші строки щорічної основної відпустки. Давайте поглянемо в табл. 1.2, кому з працівників яка відпустка належить.

Таблиця 1.2. Тривалість щорічної основної відпустки

№ з/п

Категорія працівників

Тривалість щорічної основної відпустки

Нормативно-правовий акт

1

Будь-який працівник, якщо законодавством не передбачена інша тривалість відпустки

Не менше 24 календарних днів

Ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки

2

Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (за Списком № 570)

28 календарних днів

Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки

3

Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах і в розрізах, кар’єрах та рудниках глибиною до 150 метрів

24 календарних дні зі збільшенням на 4 календарних дні (тобто до 28 календарних днів) при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше

Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки

4

Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах і в розрізах, кар’єрах та рудниках глибиною 150 метрів і нижче

28 календарних днів незалежно від стажу роботи

5

Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів, рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин

24 календарних дні зі збільшенням за кожних 2 відпрацьованих роки* на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів

Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки

* Формулювання «за кожних 2 відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт потрібно підсумовувати незалежно від наявності перерв у роботі та їх тривалості, а також від того, на одному чи декількох підприємствах працівник виконував ці роботи (див. листи Мінпраці від 15.07.2009 р. № 178/13/116-09 і від 14.04.2011 р. № 116/13/116-11).

При цьому майте на увазі: стаж роботи, який надає право на збільшення тривалості щорічної основної відпустки, потрібно обчислювати з дати набрання чинності Законом про відпустки (з 01.01.97 р.), оскільки раніше такої норми в законодавстві не було.

6

Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин

30 календарних днів

Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки

7

Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин

24 календарних дні зі збільшенням за кожні 2 відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів

8

Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та науковці

До 56 календарних днів*

Ч. 6 ст. 6 Закону про відпусткиПорядок № 346

* Зверніть увагу: право на відпустку такої тривалості мають тільки ті працівники, посади яких наведені вдодатку до Порядку № 346 (див. лист Мінпраці від 14.07.2008 р. № 456/13/84-08).

9

Працівники з інвалідністю I і II груп

30 календарних днів

Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки

10

Працівники з інвалідністю III групи

26 календарних днів

11

Особи віком до 18 років*

31 календарний день

Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки

* Ця категорія працівників має право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день за період роботи по день досягнення ними 18 років. Наприклад, неповнолітній працівник прийнятий на підприємство 23.05.2018 р. У відпустку за перший рік роботи він іде з 15.05.2019 р. При цьому 18.11.2018 р. працівникові виповнилося 18 років. У цьому випадку за період з 23.05.2018 р. по 18.11.2018 р. тривалість щорічної відпустки працівника визначатиметься з розрахунку 31 календарного дня, а з 19.11.2018 р. — з розрахунку 24 календарних днів.

12

Тимчасові та сезонні працівники за Списком № 278

Пропорційно відпрацьованому часу

Ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки

13

Помічники вихователів закладів дошкільної освіти

28 календарних днів

Ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III

14

Державні службовці

30 календарних днів (якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості)

Ч. 1 ст. 57 Закону № 889

15

Посадові особи органів місцевого самоврядування

Ч. 5 ст. 21 Закону № 2493

16

Прокурори

30 календарних днів

Ч. 1 ст. 82 Закону № 1697

17

Судді

30 робочих днів

Ст. 136 Закону № 1402

18

Працівники державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта

30 календарних днів*

Ч. 1 ст. 181 Закону № 4038

* Якщо законодавством не передбачена більш тривала відпустка.

19

Працівники протитуберкульозних закладів, що надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу або матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, в яких перебувають такі хворі

36 календарних днів

Ч. 1 і 3 ст. 23 Закону № 2586

20

Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків

45 календарних днів з використанням відпустки в літній або інший зручний для них час

21

Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Не менше 30 календарних днів (без урахування часу проїзду)

Ст. 25 Закону № 796

22

Працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення (пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу)*:

Ст. 47 Закону № 796

— у зонах відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення

44** календарних дні (загальна тривалість не повинна перевищувати 56*** календарних днів)

— у зоні гарантованого добровільного відселення

37** календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 49*** календарних днів)

— у зоні посиленого радіологічного контролю

30** календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 42*** календарних дні)

* Різниця між тривалістю відпустки, що надається працівнику згідно із Законом № 796, і тривалістю щорічної відпустки відповідно до Закону про відпустки та інших законів України відшкодовується підприємствам за рахунок бюджету органами соціального захисту населення. Така компенсація надається згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936.

** Без урахування додаткової відпустки.

*** Загальна тривалість основної та додаткової щорічних відпусток (якщо працівник має право на додаткову відпустку).

23

Журналісти

36 календарних днів

Ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р. № 540/97-ВР

24

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), що мають вислугу:

Ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII

— до 10 років

30 календарних днів*

— від 10 до 15 років

35 календарних днів*

— від 15 до 20 років

40 календарних днів*

— понад 20 років

45 календарних днів*

* Без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і назад, але не більше 2 діб в один кінець.

1.4. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість

Тепер поговоримо про додаткові відпустки. Як ми згадували раніше, вони передбачені Законом про відпустки та іншими нормативно-правовими актами не для всіх, а для певних категорій працівників. Види додаткових відпусток перелічені в підрозділі 1.1 на с. 4.

Щорічну додаткову відпустку за бажанням працівника можна приєднати до основної або надати окремо.

За невикористані дні додаткової відпустки можна отримати грошову компенсацію. Проте для цього працівник повинен використати не менше 24 календарних днів щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки). Причому, на думку Мінсоцполітики (див. лист від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16), компенсація може бути виплачена після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки або одночасно з виплатою відпускних за 24 календарних дні щорічної відпустки. Детальніше про компенсацію за невикористану відпустку див. у розділі 4 на с. 83.

Право на додаткову відпустку повної тривалості в перший рік роботи (як і на основну) виникає після 6 місяців безперервної роботи на підприємстві. До закінчення цього періоду відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.

А тепер пройдемося нюансами надання щорічних додаткових відпусток, передбачених ст. 7 і 8 Закону про відпустки.

Відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці передбачена ст. 7 Закону про відпустки для працівників, які зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів.

Максимальну тривалість такої відпустки залежно від посад, які обіймають працівники (роботи, що виконується), визначає Список № 1290-1.

Конкретну тривалість відпустки «за шкідливість» підприємство встановлює самостійно в колективному або трудовому договорі

У цьому випадку роботодавець повинен враховувати:

1) результати атестації робочих місць за умовами праці. Атестацію робочих місць проводять відповідно до Порядку № 442 і Методрекомендацій № 41. Показники та критерії умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затверджені спільним наказом МОЗ і Мінпраці від 31.12.97 р. № 383/55.

Цікавий момент. У випадках коли тривалість додаткової відпустки за результатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, зазначену в Списку № 1290-1, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства (п. 4 Порядку № 16-1);

2) час зайнятості працівників у цих умовах. У розрахунок часу, що надає право на додаткову відпустку, зараховують тільки ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (п. 10 Порядку № 16-1). Тобто, якщо працівнику встановлено неповний робочий день, наприклад, 3 години на день при 8-годинному робочому дні, дні роботи на умовах неповного робочого часу не зараховуватимуться до стажу, що надає право на щорічну додаткову відпустку «за шкідливість».

Також запам’ятайте: працівникам, професії та посади яких не передбачені в Списку № 1290-1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями та на посадах, зазначених у цьому Списку, додаткова відпустка надається на тих же підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпустку.

Відпустка за особливий характер праці

Відпустка за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням / в особливих умовах. Таку відпустку надають окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки).

Максимальну тривалість такої відпустки залежно від посади працівника (виконуваної роботи) визначає Список № 1290-2

А ось її конкретну тривалість установлюють у колективному або трудовому договорі.

Майте на увазі: на думку Мінсоцполітики (див. лист від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14), щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці, передбачені законодавством, повинні надаватися відповідним працівникам в обов’язковому порядку. Причому навіть у разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено або в колективному договорі не встановлено гарантію щодо надання працівникам таких відпусток.

Додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку. Стаж і фактичну тривалість відпустки розраховують за кожним працівником, що має на неї право.

У розрахунок часу, який надає право працівнику на таку відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для працівників таких виробництв, робіт, професій, посад (п. 7 Порядку № 16-2). Вести облік часу, відпрацьованого в «нервових»/особливих умовах, — обов’язок роботодавця. Робить це він у зручній для себе формі.

Важливо! Бувають випадки, коли працівники підприємства виконують роботи на різних виробництвах, у цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких згідно зі Списками № 1290-1 і № 1290-2 надаються додаткові відпустки різної тривалості. У такому разі час роботи підраховують окремо за кожним видом робіт, професій та посад, а тривалість відпустки визначають пропорційно фактично відпрацьованому в цих умовах часу.

Зверніть увагу: на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці можуть претендувати в тому числі й співробітники підприємства, які працюють з комп’ютером. Розповімо про це детальніше.

«Комп’ютерна» відпустка. Позицією 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2 передбачено, що працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів. Ця позиція поширюється і на працівників, які у своїй роботі застосовують персональний комп’ютер, незалежно від виду монітора чи найменування посади (див. лист Мінсоцполітики від 11.08.2014 р. № 348/13/116-14).

Право на таку відпустку мають працівники, які фактично були зайняті на роботах з особливим характером праці (у нашому випадку — безпосередньою роботою з комп’ютером) не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників відповідної професії (посади) (п. 7 Порядку № 16-2).

Виходить, що права на таку відпустку не матимуть працівники, які прийняті на роботу на умовах неповного робочого часу з тривалістю щоденної роботи менше 4 годин при 8-годинному робочому дні.

Зверніть увагу: вести облік часу, відпрацьованого в умовах з особливим характером праці, у зручній для себе формі — обов’язок роботодавця.

Атестацію робочих місць для надання такої щорічної додаткової відпустки не проводять.

Максимальна тривалість додаткової «комп’ютерної» відпустки — 4 календарних дні

«Комп’ютерну» відпустку надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що надає право на таку відпустку (далі — стаж), включають:

— дні, коли працівник фактично був зайнятий роботою з комп’ютером не менше половини встановленої йому тривалості робочого дня;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці (робочі дні за графіком роботи підприємства (підрозділу), індивідуальним графіком роботи), які припадають на цей період);

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються дії несприятливих виробничих факторів.

Розрахунок стажу і фактичної тривалості «комп’ютерної» відпустки здійснюють за кожним працівником, який має право на таку відпустку.

Як знайти фактичну тривалість відпустки? Для цього поділіть стаж (у робочих днях) на кількість робочих днів у робочому році, за який надається ця відпустка згідно з графіком роботи підприємства (підрозділу), індивідуальним графіком роботи. Потім отримане число помножте на тривалість «комп’ютерної» відпустки, встановлену в колективному договорі (трудовому договорі, укладеному з працівником).

Проілюструємо сказане на прикладі.

Приклад 1.4. Згідно з колективним договором тривалість «комп’ютерної» відпустки для працівників бухгалтерії становить 4 календарних дні. У травні 2019 року бухгалтер із заробітної плати хоче піти в щорічну додаткову відпустку за роботу з комп’ютером. Робочий рік, за який буде використана відпустка, — 21.05.2018 р. — 20.05.2019 р. «Додаткововідпускний» стаж — 215 робочих днів. Кількість робочих днів у робочому році — 250.

Тривалість щорічної додаткової відпустки за робочий рік, за який буде використана відпустка:

215 : 250 х 4 = 3 (к. дн.).

Відпустка за ненормований робочий день. Працівникам з ненормованим робочим днем теж належить щорічна додаткова відпустка. Її максимальна тривалість  до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки). Конкретну тривалість такої відпустки (від 1 до 7 днів включно) роботодавець установлює в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (див. лист Мінсоцполітики від 08.11.2013 р. № 480/18/116-13). Та й сам список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначають колективним договором (п. 7 Рекомендацій № 7). Зазвичай цей список наводять у додатку до колективного договору.

Зверніть увагу: у п. 2 Рекомендацій № 7 зазначено, що ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на умовах неповного робочого дня. Водночас цей документ має тільки рекомендаційний характер. Тому вирішення питання про встановлення ненормованого робочого дня для осіб, які працюють у режимі неповного робочого дня, належить до компетенції роботодавця.

Останнім часом погоджуються із цим і фахівці Мінсоцполітики (див. листи від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284 і від 22.07.2015 р. № 431/13/133-15).

Зокрема, у них зазначено: якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу за межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день. У такій ситуації працівник має право на щорічну додаткову відпустку «за ненормованість» на умовах, визначених у колективному договорі.

При цьому з усних консультацій фахівців згаданого відомства випливає, що право на таку відпустку працівник отримує, тільки якщо тривалість його робочого дня становить не менше половини нормальної тривалості, встановленої за його посадою. Такий підхід узгоджується з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки (див. нижче).

З урахуванням наведеного доходимо висновку:

питання щодо додаткової відпустки за ненормований робочий день віддані законодавцем на відкуп роботодавцю та трудовому колективу

Саме вони спільно повинні визначити в колективному договорі:

— перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день;

— тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день за кожною професією (посадою) залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах.

Якщо на підприємстві немає колективного договору, питання відпустки «за ненормованість» можна врегулювати в окремому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою (представником трудового колективу). Також право на відпустку за ненормований робочий день та її тривалість можна зафіксувати в трудовому договорі з працівником.

Що ще слід знати про цю відпустку? Додаткову відпустку за ненормований робочий день надають працівнику пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка надає право на цю відпустку. При цьому стаж і фактичну тривалість відпустки розраховують за кожним працівником, який має на неї право.

Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на таку відпустку, перелічені в ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки. Це:

— час фактичної роботи на посаді (роботі) з ненормованим робочим днем, за умови, що працівник працює на ній не менше половини тривалості робочого дня;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу.

Приклад 1.5. Згідно з колективним договором посада бухгалтера перебуває в переліку посад з ненормованим робочим днем. Бухгалтер займає повну штатну одиницю. Тривалість відпустки — 4 календарних дні.

Якщо працівник:

варіант 1: відпрацював повний робочий рік без «нестандартних» ситуацій.

Отже, він має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день повної тривалості — 4 календарних дні;

варіант 2: фактично відпрацював на цій посаді половину робочого року. Решту часу він перебував на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації.

Отже, працівник може розраховувати тільки на 2 календарних дні додаткової відпустки за ненормований робочий день (див. також лист Мінпраці від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11). Адже цю відпустку надають пропорційно часу, відпрацьованому в особливих умовах. Тому зменшення стажу, що надає право на неї, зменшує фактичну тривалість цієї відпустки.

А що коли посада, на якій працює працівник, надає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (наприклад, у зв’язку з роботою з комп’ютером, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки) й одночасно у зв’язку з роботою в умовах ненормованого робочого дня (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки)? Чи може він скористатися відразу двома цими видами додаткових відпусток, якщо обидва передбачено колективним договором?

Ні! Щоб реалізувати право на додаткову відпустку, працівник повинен обрати тільки одну підставу. Про це прямо говорить ч. 1 ст. 10 Закону про відпустки. Тому працівник в обставинах, що склалися, може (за власним вибором) скористатися щорічною додатковою відпусткою за роботу з комп’ютером тривалістю до 4 календарних днів або за роботу в умовах ненормованого робочого дня (до 7 календарних днів). Своє бажання щодо конкретного виду відпустки працівник висловить в особистій заяві про її надання.

Зверніть увагу: ми перелічили далеко не всі щорічні додаткові відпустки, на які можуть претендувати працівники. Адже, крім Закону про відпустки, право на додаткові відпустки для окремих категорій працівників передбачають й інші законодавчі акти (абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4цього Закону).

Тривалість додаткових відпусток

Інформацію про тривалість щорічних додаткових відпусток, установлених як Законом про відпустки, так і деякими іншими нормативно-правовими актами, узагальнимо в табл. 1.3.

Таблиця 1.3. Тривалість щорічної додаткової відпустки

№ з/п

Категорія працівників

Тривалість щорічної додаткової відпустки

Нормативно-правовий акт

1

Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів за Списком № 1290-1

До 35 календарних днів*

Ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки

* Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівників у відповідних умовах.

2

Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я за Списком № 1290-2, у тому числі:

До 35 календарних днів*

П. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки

працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах

До 4 календарних днів*

П. 58 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2

* Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у відповідних умовах.

3

Працівники з ненормованим робочим днем

До 7 календарних днів*

П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпусткиабзац перший п. 3 Рекомендацій № 7

* Конкретну тривалість відпустки встановлюють у колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у відповідних умовах.

4

Державні службовці, які мають стаж держслужби понад:

Ст. 58 Закону № 889Порядок № 270*

— 5 років

1 календарний день

— 6 років

2 календарних дні

— 7 років

3 календарних дні

— 8 років

4 календарних дні

— 9 років

5 календарних днів

— 10 років

6 календарних днів

— 11 років

7 календарних днів

— 12 років

8 календарних днів

— 13 років

9 календарних днів

— 14 років

10 календарних днів

— 15 років

11 календарних днів

— 16 років

12 календарних днів

— 17 років

13 календарних днів

— 18 років

14 календарних днів

— 19 років і більше

15 календарних днів

* З 01.05.2016 р. тривалість додаткової відпустки за стаж держслужби визначається за правилами, передбаченими ст. 58 Закону № 889 і Порядком № 270. За держслужбовцями, які відповідно до ст. 35 Закону № 3723 мали право на додаткові оплачувані відпустки більшої тривалості, ніж передбачена ст. 58 Закону № 889, така тривалість зберігається й після 01.05.2016 р. Насамперед це стосується держслужбовців, які вже накопичили на держслужбі стаж понад 15 років. За ними зберігається додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів.

5

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах:

Ч. 6 ст. 21 Закону № 2493постанова № 250

— 10 років

5 календарних днів

— 11 років

7 календарних днів

— 12 років

9 календарних днів

— 13 років

11 календарних днів

— 14 років

13 календарних днів

— 15 років і більше

15 календарних днів

6

Судді, які мають стаж роботи понад 10 років

15 календарних днів

Ст. 136 Закону № 1402

7

Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури більше 10 років

15 календарних днів

Ч. 2 ст. 82 Закону № 1697

8

Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють

10 календарних днів*

П. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972

* Відпустка надається в літній або інший зручний для них час до досягнення дитиною 18 років.

9

Працівники державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта, після досягнення 5-річного стажу роботи (з урахуванням попереднього стажу роботи за фахом на посадах судових експертів, державних службовців і наукових працівників)

За кожен рік роботи на посадах керівних працівників, судових експертів і наукових працівників цих установ — 1 календарний день, але не більше 15 календарних днів

Ч. 2 ст. 181 Закону № 4038

Щорічна додаткова відпустка за бажанням працівника може бути надана йому одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

1.5. «Відпускний» стаж

Перш ніж відправити працівника відпочивати, потрібно з’ясувати, чи дозволяє його стаж роботи на підприємстві скористатися правом на відпустку. «Відпускний» стаж, тобто стаж роботи, який надає право на щорічну відпустку (як основну, так і додаткові), визначають відповідно до ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону про відпустки.

За загальним правилом «відпускний» стаж обчислюють з першого дня прийняття працівника на роботу. Тобто щоразу, звільняючись із попереднього місця роботи і влаштовуючись до нового роботодавця, працівник починає наново заробляти собі стаж, що надає право на щорічну відпустку.

Виняток із цього правила — ситуація, коли працівник прийнятий на роботу в порядку переведення з іншого підприємства і при цьому повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не отримав за них грошової компенсації. У цьому випадку до стажу роботи, що надає право на щорічні основну та додаткові відпустки на новому місці роботи, зараховують час, за який працівник не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки).

Періоди, які входять до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, наведемо в табл. 1.4 на с. 18.

Таблиця 1.4. Стаж роботи, що надає право на щорічну відпустку

№ з/п

Періоди, що включають до «відпускного» стажу

Періоди, які включають до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку

1

Час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

На цій підставі, наприклад, жінка, яка працює у відпустці для догляду за дитиною до 3 років на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну відпустку.

2

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу)

Саме тому до стажу роботи, що надає право працівнику на щорічну основну відпустку, включають періоди звільнення від роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

3

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років

На цій підставі до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, включають періоди:

— відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

— тимчасової непрацездатності.

4

Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки. Виняток — період відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею (п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки):

— 6-річного віку;

— 16-річного віку — якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, важкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня;

— 18-річного віку — якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа чи паліативної допомоги

Зверніть увагу: не включають до стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку, час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, наданій понад кількість днів, передбачену ст. 25 і 26 Закону про відпустки.

5

Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів

6

Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників

7

Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Періоди, які включають до стажу роботи, що надає право на щорічну додаткову відпустку згідно зі ст. 7 і 8 Закону про відпустки

1

Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади

До стажу роботи, що надає працівнику право на щорічну додаткову відпустку на підставі ст. 7 і 8 Закону про відпустки, не зараховують періоди:

— перебування на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо (див. лист Мінпраці від 27.01.2011 р. № 14/13/116-11);

— звільнення від роботи у зв’язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації, на особливий період, або у зв’язку з військовою службою за контрактом (див. лист Мінсоцполітики від 29.01.2016 р. № 26/13/116-16).

2

Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці

При цьому, на наш погляд, повинні враховуватися робочі дні за графіком роботи підприємства (підрозділу) або за індивідуальним графіком роботи, які припадають на цей період.

3

Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів

Приклад 1.6. На підприємстві є працівник, який прийнятий на військову службу за контрактом. Підприємство зберігає за ним робоче місце і виплачує йому середній заробіток.

Період, протягом якого на підприємстві відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП зберігалися за працівником робоче місце та середній заробіток, включається до стажу роботи, що надає право на щорічну основну відпустку (див. п. 2 табл. 1.4 на с. 18). Це прямо випливає з положень п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

Виходить, що доки солдат підприємства служить, його «відпускний» запас поповнюється. У цьому випадку нічого не залишається, крім як підраховувати зароблені ним дні щорічної основної відпустки.

Коли такий солдат підприємства повернеться на роботу, йому потрібно буде надати невикористані дні такої відпустки. При цьому зауважте, що строк давності, після якого працівник втрачав би право на щорічну відпустку, законодавством не передбачений.

1.6. Відпустка в перший і наступні роки роботи на підприємстві

Ми вже з’ясували, що щорічну основну відпустку повної тривалості надають працівникам за відпрацьований робочий рік. А обчислювати такий робочий рік починають з дня укладення трудового договору з працівником (ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки).

У загальному випадку право громадянина на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Тобто

працівник не має права вимагати відпустку повної тривалості, поки не пропрацював на цьому підприємстві 6 місяців підряд

А якщо вимагатиме, то роботодавець має повне право йому в цьому відмовити без жодних наслідків.

Проте в цього правила є винятки, про які йтиметься нижче.

Пільгові категорії працівників

У деяких категорій новоприйнятих працівників є «відпускний» привілей — вони можуть узяти повну щорічну відпустку хоч наступного дня після укладення трудового договору. Цей привілей їм гарантує ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки.

Так, щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після нього, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

2) особам з інвалідністю;

3) особам віком до 18 років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором. Наприклад, згідно з п. 14 ст. 6 Закону № 203 таке право мають ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Крім того, працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Зазначимо, що наведений перелік пільгових категорій працівників не вичерпний. Тому ви цілком можете розширити його. Для цього лише закріпіть «пільгово-відпускну» норму в колективному договорі або в індивідуальному трудовому договорі, укладеному з працівником.

Відпустка в перший рік роботи для новачка-непільговика

Припустимо, що працівник-новачок не належить до вищеперелічених пільгових категорій, але захотів відпочити, не чекаючи, поки відпрацює 6-місячний термін на підприємстві. Якщо роботодавець нічого не має проти, то новачок може відправитися у відпустку. Тривалість такої відпустки буде розрахована пропорційно часу, відпрацьованому працівником на цьому підприємстві.

У таких випадках правильно визначити кількість належних працівнику днів щорічної основної відпустки вам допоможе алгоритм, наведений на рис. 1.2 (див. с. 21).

Працівник-непільговик хоче піти в щорічну відпустку повної тривалості до закінчення 6-місячного терміну роботи?

Якщо роботодавець не проти, бажання працівника цілком можна виконати. Адже в цьому випадку роботодавець надає працівнику навіть більше, ніж передбачає «відпускне» законодавство. Отже, жодних порушень немає.

Відпустка за другий і наступні роки

За другий і наступні роки роботи відпустка повної тривалості може бути надана працівникові у будь-який час відповідного робочого року (ч. 9 ст. 10 Закону про відпустки).

А чи можна надати працівнику щорічну основну відпустку наперед за поточний і майбутній робочі роки?

За поточний робочий рік роботодавець може надати працівнику щорічну відпустку в будь-який період, погоджений сторонами. Тут жодних проблем немає. А ось із відпусткою за майбутній робочий рік не все так просто.

Пам’ятайте: щорічну основну відпустку надають за відпрацьований робочий рік.

Тобто

для того, щоб у працівника виникло право на відпустку за відповідний робочий рік, за цим роком повинен почати формуватися «відпускний» стаж

Ну а тепер наведемо приклади.

Приклад 1.7. Працівник прийнятий на підприємство 14.01.2019 р. У квітні 2019 року він подав заяву з проханням надати йому щорічну основну відпустку з 22.04.2019 р. На підприємстві тривалість щорічної основної відпустки, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, становить 24 календарних дні. До пільгових категорій, яким щорічна основна відпустка повної тривалості надається на їх вимогу до закінчення 6-місячного періоду роботи на підприємстві, працівник не належить.

У цьому випадку працівник пропрацював у роботодавця менше 6 місяців, тому тривалість його щорічної основної відпустки розраховуємо пропорційно відпрацьованому часу.

Визначимо стаж роботи новачка, що надає право на щорічну відпустку. Для цього підрахуємо кількість календарних днів, які він фактично відпрацював (з 14.01.2019 р. по 21.04.2019 р. включно):

— у січні 2019 року — 18 к. дн.;

— у лютому 2019 року — 28 к. дн.;

— у березні 2019 року — 31 к. дн.;

— у квітні 2019 року — 21 к. дн.

Усього до дня виходу у відпустку працівник відпрацював 98 к. дн.

Отриману кількість календарних днів зменшимо на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період (1 день — 8 березня):

98 к. дн. - 1 к. дн. = 97 к. дн.

Розрахуємо кількість днів відпустки, яка припадає на кожен календарний день робочого року з 14.01.2019 р. по 13.01.2020 р. (див. крок 2 на рис. 1.2):

24 к. дн. : (365 к. дн. - 11 к. дн.) = 0,0678.

Визначимо кількість календарних днів відпустки, яка може бути надана працівнику:

97 к. дн. х 0,0678 = 7 к. дн.

Таким чином, роботодавець може надати працівнику щорічну відпустку з 22 квітня 2019 року на 7 календарних днів.

Ну а зі щорічною відпусткою за другий і наступні роки роботи все набагато простіше. Відпустка повної тривалості може бути надана працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Приклад 1.8. Працівник прийнятий на підприємство 11.03.2018 р. У квітні 2019 року він подав заяву з проханням надати йому щорічну відпустку з 22 квітня 2019 року.

Право використати щорічну відпустку повної тривалості за перший робочий рік у працівника виникло 11.09.2018 р.

А ось щорічну відпустку повної тривалості за другий робочий рік він може взяти в будь-який часпочинаючи з 11.03.2019 р.

1.7. Черговість надання відпусток

Черговість надання відпусток установлюється графіком. Такий графік, як випливає з ч. 4 ст. 79 КЗпП і ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки, має бути на кожному підприємстві. Його щорічно затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим представником трудового колективу. Затверджений графік доводять до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховують як особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку, так і інтереси виробництва.

Але пам’ятайте про пільговий контингент! Так, ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічна відпустка надається за їх бажанням у будь-який зручний для них час (тобто інтереси виробництва не беруть до уваги). Щоправда, незважаючи на свої привілеї, такі працівники все одно повинні повідомити роботодавця про бажаний період відпустки.

До «пільгових» категорій, які на бажання можуть піти в щорічну відпустку в зручний для них час, належать:

— працівники віком до 18 років;

— працівники з інвалідністю;

— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

— одинокі матері (батьки), що виховують дитину без батька (матері);

— опікуни, піклувальники або інші одинокі особи, які фактично виховують одну (або більше) дитину віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружини (чоловіки) військовослужбовців;

— ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;

— батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Законодавство може передбачати й інші випадки обов’язкового надання щорічних відпусток у зручний для працівника час

Наприклад, право на використання чергової відпустки в будь-який зручний час мають:

— особи, віднесені до 1 і 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 22 ч. 1 ст. 20 і п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 796);

— ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Державної служби спецзв’язку (п. 13 ст. 6 Закону № 203);

— особи, які мають статус дітей війни (абзац третій ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-IV);

— почесні донори України (абзац сьомий ч. 1 ст. 13 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР);

— працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків (ч. 3 ст. 23 Закону № 2586).

Крім того, є декілька категорій працівників, яким відповідно до Закону про відпустки щорічні відпустки надають в особливий час. Хто входить до цих категорій, ви можете побачити в табл. 1.5. 

Таблиця 1.5. Період щорічних відпусток у деяких категорій працівників

№ з/п

Категорія працівників

Час надання щорічних відпусток

1

Керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти навчальних закладів

У період літніх канікул.

Причому зазначені категорії працівників мають право на щорічну відпустку повної тривалості в цей період незалежно від часу їх прийняття на роботу (ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки)

Ця пільга поширюється також на керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів (абзац третій п. 2 Порядку № 346).

2

Працівники, що навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва

Щорічні відпустки за їх бажанням приєднують до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою (ч. 15 ст. 10 Закону про відпустки)

3

Працівники, що навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з денною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах

Щорічні відпустки за бажанням працівників надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах (ч. 16 ст. 10 Закону про відпустки)

4

Працівники художньо-постановочної частини і творчі працівники театрів

У літній період у кінці театрального сезону. Причому зазначені працівники мають право на щорічну відпустку повної тривалості в цей період незалежно від часу їх прийняття на роботу (ч. 17 ст. 10 Закону про відпустки)

Також роботодавець має право передбачити в колективному або індивідуальному трудовому договорі додаткові категорії працівників, які матимуть право на щорічну відпустку в будь-який зручний для них час (п. 10 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки).

Наш сайт корисний для вас?

Підписатися на найактуальнішу розсилку для бухгалтера бюджетної установи

 
Журнал «Податки та бухгалтерський облік»


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це

Коментарі (3)
Яна
22.04.2019
Як бути? Працівника прийняли за переведенням без виплати компенсації відпускних на попередньому місці роботи. Тепер він звільняється від нас. Чи зобов"язані ми виплатити йому компенсацію за ті дні відпустки, що він не отримав на попередньому місці роботи?
... Яна
22.04.2019
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов на роботу працівник.

Подробиці: https://buhgalter.com.ua/news/kadrova-sprava/rozyasnennya-derzhpratsi-pro-nadannya-kompensatsiy-za-nevikoristanu/
Ирина
23.04.2019
Ст.58 Закону про держслужбу. Додаткова відпустка 1 день за кожен рік після 5 років. Тобто 6 років +1, 7 років + 2....
А не так як у Вашій таблиці
Залишити коментарі:
Ваше ім`я
Коментарі