Автор : Яременко Сергій, магістр державного управління, Яременко Олена, незалежний експертПИТАННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
В Україні триває деклараційна кампанія, старт якій дано 1 січня 2017 року.
Нагадаємо, що згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі – Закон) починаючи з 2017 року заповнюються декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і лише в електронній формі – шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Ця норма Закону поширюється на будь-який тип декларації (щорічна, при звільненні, після звільнення або декларація кандидата на посаду суб’єкта декларування).
Доцільно ще раз звернути увагу читачів, що до кінця строку подання декларацій залишилося менше ніж два місяці. Як зазначалося на одному із засідань Уряду, кількість декларантів очікується близько 2 мільйонів. Однією з проблем на сьогодні залишається виготовлення ключів для електронного цифрового підпису. Тож звертаємо увагу, що ключ для ЕЦП можна отримати, зокрема, через структури Державної фіскальної служби України.
Особливу увагу хотілося б приділити питанню подання декларації при звільненні.
Як зазначається у запитаннях 1, 2 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 р. № 3 (із змінами, внесеними рішенням Національного агентства від 06.09.2016 р. № 18, від 30.09.2016 р. № 57 та від 03.11.2016 р. № 106), декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
Якщо суб’єкт декларування, йдеться далі в Роз’ясненнях, звільняється або іншим чином припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, до подання ним щорічної декларації за попередній рік (наприклад, 15 січня 2017 року), то йому рекомендується подавати щорічну декларацію за попередній рік (2016) та окрему декларацію з 1 січня 2017 року до 14 січня 2017 року включно, тобто період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями. Це зумовлено тим, що за різний звітний період (наприклад, 2016 та 2017 роки) застосовуються різні розміри МЗП.
ЗАХОДИ З ПІДГОТОВКИ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ
Наразі у державних органах, органах місцевого самоврядування, які відповідно до статті 19 Закону повинні затверджувати антикорупційні програми, триває відповідна робота, яка закінчується не пізніше 28 лютого 2017 року (така вимога Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 — 2017 роки, затвердженої постановою Уряду від 29.04.2015 р. № 265).
На допомогу органам при розробленні антикорупційних програм Національне агентство з питань запобігання корупції своїм рішенням від 19 січня 2017 року № 31 затвердило Методичні рекомендації щодо підготовки антикорупційних програм органів влади (далі — Методичні рекомендації).
Методичними рекомендаціями пропонується така структура антикорупційної програми:
1. Визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми.
У цьому розділі рекомендується вказувати інформацію щодо заходів, які будуть вжиті органом влади для забезпечення дотримання та виконання на постійній основі антикорупційних механізмів, таких як, наприклад, декларування майна, доходів, витрат посадовими та службовими особами органу влади, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дотримання ними правил етичної поведінки, вимог та обмежень, установлених Законом, інших заходів із запобігання вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, захисту викривачів та залучення громадськості до формування та реалізації загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції тощо.
2. Оцінка корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують, та умови, що їм сприяють.
Саме інформація про проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності органу (установи, організації) має бути включена до відповідного розділу антикорупційної програми, зокрема інформація про методи і способи оцінки корупційних ризиків, ідентифіковані корупційні ризики, корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, вчиненню яких вони сприяють, джерела інформації, які використовувалися для оцінки ризиків, а також визначені рівні корупційних ризиків. Єдиний підхід в органах влади до організації роботи з оцінки корупційних ризиків, що виникають при реалізації ними своїх повноважень, комплекс правил і процедур щодо оцінки корупційних ризиків у їх діяльності визначено у Методології. Здійснення оцінки корупційних ризиків спрямоване на виявлення найбільш вразливих до корупції процесів, які мають місце під час здійснення посадовими особами органу влади своїх повноважень, а також причин і умов, що сприяють виникненню корупційних схем.
3. Заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси.
Наповнення вказаного розділу здійснюється за результатами здійсненої оцінки корупційних ризиків у діяльності органів влади. Заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків полягають у визначенні можливих механізмів протидії та запобігання корупційним ризикам, містять пропозиції щодо шляхів їх реалізації та спрямовані на ліквідацію або мінімізацію умов (причин) виникнення корупційних ризиків. У цьому розділі можуть бути визначені такі заходи щодо усунення корупційних ризиків, як, наприклад, усунення корупціогенних факторів у законодавчих та інших нормативно-правових актах. Визначаються нормативно-правові акти органу влади, положення яких потрібно змінити, щоб мінімізувати ймовірність вчинення посадовими особами корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, у тому числі шляхом чіткого визначення адміністративних процедур, усунення колізії або прогалин, зменшення дискреційних повноважень або встановлення належного контролю за їх здійсненням, зменшення надмірних обтяжень (зокрема, при отриманні дозвільних документів, довідок, ліцензій) та поширеної практики безпосереднього контакту посадових осіб з третіми особами, відсутність вимог обґрунтування рішень тощо. При цьому у разі виявлення за результатами оцінки корупційних ризиків зовнішніх корупційних ризиків, які полягають у недосконалості нормативно-правових актів, суб’єктом прийняття яких не є орган влади, виявлені корупційні ризики та пропозиції щодо їх усунення (мінімізації) направляються до Національного агентства.
4. Навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування.
У структуру вказаного розділу антикорупційної програми для цілей планування антикорупційних навчань можуть входити: перелік необхідних для вивчення працівниками органу тем і обсяг навчальних годин (у тому числі розподіл на навчальні години та самостійну роботу); цільову аудиторію відповідно до кожної теми; графік навчального процесу (розподіл тем за місяцями (кварталами), кількість навчальних годин на тиждень з вивчення певної теми); лекторів, яких планується залучити для висвітлення тієї чи іншої теми; форми і терміни перевірки знань та вмінь працівників органу влади. Водночас до заходів з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування можуть включатися «круглі столи», тренінги, інформаційні кампанії тощо, що передбачають залучення як цільової аудиторії працівників органу влади (виконавців завдань) і представників громадськості (споживачів послуг). Включення та частота проведення відповідних заходів може визначатися з урахуванням визначення потреб на основі опитувань або іншої форми збору інформації, а також виходячи з чисельності органу влади.
5. Процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм.
Указаний розділ має містити інформацію щодо забезпечення організації здійснення моніторингу результатів впровадження заходів, передбачених антикорупційною програмою, для того, щоб впевнитися в тому, що відповідальні особи належним чином провадять відповідні дії. Для здійснення такого моніторингу може бути визначено посадову особу у рішенні про затвердження антикорупційної програми або визначено структурний підрозділ (зокрема, уповноважений підрозділ). Крім того, моніторинг виконання антикорупційної програми може здійснювати комісія з оцінки корупційних ризиків як постійно діючий допоміжний орган. Для здійснення моніторингу відповідним уповноваженим особам (особі) може надаватися право отримувати у письмовій формі інформацію від посадових осіб органу влади про результати реалізації визначених у ній заходів. У межах моніторингу бажано вести облік та аналіз інформації, яка отримана під час заходів моніторингу, її узагальнення, а також за його результатами щоквартально (щомісячно) здійснювати оцінку результатів здійснення заходів, передбачених антикорупційною програмою, і оформлювати її у спеціальному звіті. Оцінка проводиться за критеріями, визначеними суб’єктом затвердження антикорупційних програм.
6. Інші, спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.
До відповідного розділу антикорупційної програми включаються положення, не охоплені розділами, вказаними вище. Зокрема, у такому розділі може бути передбачено перелік працівників, які, з урахуванням обсягу та функціонального наповнення їх повноважень, згідно з підпунктом «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону підпадають під поняття «посадові та службові особи державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим». Крім того, вказаний розділ може передбачати порядок взаємодії та контролю з боку центрального апарату органу влади за здійсненням заходів із запобігання та виявлення корупції в територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління (в тому числі здійснення заходів щодо затвердження антикорупційних програм у юридичних особах, які відповідають критеріям, визначеним у частині другій статті 62 Закону). Також у такому розділі може бути відображено інформацію щодо діяльності уповноважених підрозділів (порядок індивідуального консультування працівників органу влади, інформування про виникнення конфлікту інтересів, інформування спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції про виявлені факти корупційного, пов’язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення вимог Закону тощо), процедури захисту працівників, які повідомили інформацію про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, порядок здійснення нагляду і контролю за виконанням антикорупційної програми і т. д.
У Методичних рекомендаціях також зазначається, що антикорупційні програми підлягають погодженню Національним агентством. Для погодження антикорупційної програми органи влади направляють до Національного агентства затверджену в установленому порядку антикорупційну програму в паперовому вигляді.
|
ДОВІДКОВО Зупинимося на деяких подіях, що відбулися у січні, після виходу нашої попередньої статті, а також звернемо увагу читачів на ті заходи та актуальні теми, які характерні для лютого 2017 року. Можна сказати, приємною несподіванкою для українців стало значення індексу сприйняття корупції (ІСК), оприлюднене Transparency International наприкінці січня 2017 року. Зауважте: однією з авторитетних неурядових організацій, яка здійснює дослідження глобального рівня корупції, є Transparency International – заснований у 1993 році міжнародний рух, направлений на боротьбу з корупцією як на національному, так і на міжнародному рівні, офіс якого розташовується у Берліні. Transparency International публікує індекс сприйняття корупції з 1995 року, має національні представництва та працює більш ніж у 120 країнах світу. Transparency International Україна є представництвом Transparency International. Місія цього представництва: обмежити збільшення рівня корупції в Україні шляхом сприяння прозорості, підзвітності і доброчесності публічної влади і громадянського суспільства. Україна поліпшила значення ІСК. Незважаючи на те, що у відносних показниках Україна дещо погіршила свою позицію, пересівши із 130 за 2015 рік на 131 позицію за 2016 рік, проте в абсолютних цифрах Україна отримала ІСК у 2016 році 29 проти 27 за 2015 рік. На жаль, наша держава, за оцінками експертів, ще не подолала 30-бальний бар’єр і продовжує перебувати серед корумпованих країн. У порядку довідкової інформації читачам зазначимо, що визначення ІСК – це дослідження, яке проводиться Transparency International і складається з 13 досліджень. Наприклад, рівень доступності до державного фінансування, можливість отримати урядове замовлення оцінюється дослідженнями світового економічного форуму. Його аналітики регулярно опитують керівників бізнес-структур. Рівень хабарництва організація оцінює за результатами власного опитування. Результати усіх досліджень приводяться в єдиний вигляд. Кожна країна оцінюється за шкалою від 0 до 100. Чим менше балів, тим гірша ситуація з корупцією. Freedom House – міжнародна неурядова організація, яка проводить дослідження задля підтримки політичних свобод та прав людини. Публікує щорічний звіт про оцінку ступеня демократичних свобод по кожній країні світу, яка охоплюється політичними дослідженнями. ІСК виводиться на підставі даних, отриманих з різних джерел, що являють собою відомості про сприйняття рівня корупції в державному секторі різних країн, з боку ділових кіл та експертів відповідних країн. Розрахунок ІСК містить такі етапи. 1. Вибір джерел даних. Для того щоб джерело даних, яке включатиметься в ІСК, було надійним, кожне з джерел, що використовується для його складання, має відповідати наступним критеріям: подавати сприйняття корупції в державному секторі у кількісних показниках; ґрунтуватися на надійній та достовірній методології, що оцінює та складає рейтинг різних країн за єдиною шкалою; складатися організаціями, які заслуговують на довіру, на регулярній основі; використовувати достатньо широку шкалу оцінок, яка дозволяє визначати відмінності між окремими країнами. 2. Стандартизація даних, отриманих з окремих джерел, тобто зведення їх до шкали від 0 до 100, де 0 відповідає найвищому рівню сприйняття корупції, а 100 – найнижчому рівню сприйняття корупції. Стандартизація здійснюється відніманням середнього значення набору даних і діленням на величину середнього квадратичного відхилення, внаслідок чого визначаються Z-показники, які зводяться до значень середнього, яке складає приблизно 45, та величини середнього квадратичного відхилення, що складає приблизно 20 для того, щоб набори даних вкладалися в шкалу ІСК від 0 до 100. 3. Розрахунок середнього значення. Для того щоб країна (територія) була включена до ІСК, необхідна наявність, як мінімум, трьох джерел, що оцінюють таку країну (територію). Бал ІСК для відповідної країни обчислюється як середнє значення усіх стандартизованих оцінок, доступних для цієї країни. Бали округлюються до цілих чисел. 4. Звіт про міру невизначеності. В ІСК враховуються середня квадратична похибка, що відноситься до кожного результату, та довірчий інтервал, що фіксує варіацію оцінок даних, доступних для відповідної країни (території). Аналіз індексу сприйняття корупції для України, визначеного дослідженнями Transparency International протягом 1998 – 2016 років, свідчить, що за цей час Україна на змогла подолати бар’єр у 30 балів. У відносних показниках рейтингу України та «друзів» за значенням ІСК за останні сім років маємо таку картину: 2016 рік: 131 місце, Україна, Іран, Казахстан, Непал та Росія; 2015 рік: 130 місце, Україна, Камерун, Нікарагуа та Парагвай; 2014 рік: 142 місце, Україна, Коморські Острови та Уганда; 2013 рік: 144 місце, Україна, Центральноафриканська республіка, Нігерія, Іран, Камерун, Папуа — Нова Гвінея; 2012 рік: 144 місце, Україна, Бангладеш, Камерун, Конго, Сирія, Центральноафриканська Республіка; 2011 рік: 152 місце, Україна, Таджикистан; 2010 рік: 134 місце, Україна, Азербайджан, Бангладеш, Гондурас, Зімбабве, Сьєрра-Леоне, Того, Філіппіни. |
