2005 0

ПОДАТОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО може сплачуватись через каси рад

01.08.14
У своєму листі від 01.03.13 р. № 1246/А/17-32141 Державна податкова служба України надала роз’яснення щодо обчислення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тож сьогодні приділимо увагу цьому податку та розглянемо більш детально особливості його сплати через каси рад.

Нагадаємо: податок на нерухоме майно відповідно до п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України4 введений з 01.01.13 р. та регулюється ст. 265 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Крім того, згідно з п. 10.3 ст. 10 ПК місцеві ради обов'язково мають установити податок на нерухоме майно. При цьому звернемо вашу увагу на те, що сплата податку на нерухомість відбувається саме з факту перебування у власності об'єкта нерухомості, а не операцій з ним (таких, наприклад, операцій, як купівля-продаж, міна).

Оскільки на сторінках нашої газети детально по- даток на нерухоме майно не розглядався, спершу розглянемо вимоги ст. 265 ПК, а потім перейдемо до питань його сплати.


ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Платниками податку на нерухоме майно згідно з п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Зверніть увагу, що ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші ре- чові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Тобто, якщо у фізичних та юридичних осіб є зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку об’єкт житлової нерухомості, то їм слід визначитися з тим, чи є вони платниками податку на нерухоме майно.

 

ДОВІДКА

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначені Законом України від 01.07.04 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає постанова КМУ від 22.06.11 р. № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інфор- мації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Крім того, більш детально дізнатися про об'єкти нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, ви можете з Методичних рекомендацій стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених Державною реєстраційною службою України від 11.12.12 р.

Нагадуємо, що згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК об'єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. При цьому об'єкти житлової нерухомості поділяються на наступні типи:

 

житловий будинок

будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного  у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості

житловий  будиноксадибного типу

житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається з житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень

прибудова до житловогобудинку

частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну

квартира

ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання

котедж

одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою

кімнати у багатосімейних(комунальних)  квартирах

ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів

 

садовий будинок

будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків

дачний будинок

житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку

Нормами ПК передбачено й порядок визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб.

Так, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній:

1

частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку

2

сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом

3

сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку

Примітка. Нагадаємо, що відповідно до ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

При цьому майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності:

—  право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом;

—  спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Крім того, згідно зі:

—  ст. 356 ЦК власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю;

—  ст. 357 ЦК частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, а якщо розмір часток у праві спільної часткової власності

не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Зверніть увагу, що суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

 

ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об'єкт житлової нерухомості.

При цьому не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно (п. п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПК):

1

об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності)

2

об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом

3

будівлі дитячих будинків сімейного типу

4

садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку

5

об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю

6

гуртожитки

 

БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ ПОДАТКОМ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості (п. п. 265.3.1 п. 265.3 ст. 265 ПК).

При цьому база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності для:

 

фізичних осіб

обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно

юридичних осіб

обчислюється такими особами самостійно виходячи із житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт

Примітка. У разі наявності у платника податку кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

 

ПІЛЬГИ ІЗ СПЛАТИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи — платника податку, зменшується (п.п. 265.4.1 п. 265. 4 ст. 265 ПК):

для квартири

на 120 кв. м

для житлового будинку

на 250 кв. м

Примітка. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до  об'єкта житлової нерухомості, у якому фізична особа — платник податку зареєстрована в установленому закономпорядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Наведемо приклад для розрахунку пільги із сплати податку на нерухоме майно для фізичної особи.

Приклад 1.

Так, якщо житлова площа квартири фізичної осо- би становить 150 кв. м, то базою обкладання подат- ком на нерухомість буде 30 кв. м.

Розрахунок: 150 кв. м - 120 кв. м = 30 кв. м.

У разі ж якщо житлова площа квартири фізичної особи становить 80 кв. м або 119 кв. м, то за таких обставин база оподаткування для цієї фізичної особи відсутня.

Тепер наведемо приклад для розрахунку пільги із сплати податку на нерухоме майно, яке перебуває у спільній частковій власності. При цьому розрахунок пільги із сплати податку на нерухоме майно, яке пере- буває у спільній сумісній власності, при поділі майна на частини буде аналогічним.

Приклад 2.

Так, якщо квартира житловою площею 120 кв. м або 150 кв. м перебуває у сумісній частковій власності двох осіб та яка поділена між ними порівну, то кожен із власників володіє лише 60 кв. м або 75 кв. м житлової площі відповідно6.

Розрахунок:

1

120 кв. м. : 2 = 60 кв. м

2

60 - 120 кв. м = - 60 кв. м.

Отже, такі особи не сплачують податок на неру- хомість, оскільки частка житлової площі кожної з них не перевищує цифри у 120 кв. м.

Якщо ж квартира житловою площею у 300 кв. м перебуває у сумісній частковій власності двох осіб та яка поділена між ними порівну, то кожен із власників володіє 150 кв. м житлової площі. Відтак, розрахунок пільги із сплати податку на нерухоме майно для кож- ного власника треба проводити аналогічно розрахунку, наведеному у Прикладі 1.

Також слід звернути вашу увагу й на наступне.

Як ми вже зазначили, пільга надається один разза базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа — платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової не- рухомості, який перебуває в його власності.

Тож, виходячи із вищезазначеної норми, виходить, що пільга з цього податку може бути застосована тільки щодо одного об'єкта, який перебуває у влас-ності фізичної особи. Зазначимо, що правильність трактування такої норми ПК довгий час бентежила платників податків.

І ось ДПС своїм листом від 11.03.13 р. № 3724/6/17- 3216 «Про особливості застосування пільги до об'єкта житлової нерухомості» повністю і однозначно підтверджує вищезазначений висновок.

Так,відповіднодоЛистазгідноз п.п. 265.7.3п. 265.7 ст. 265 ПК платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), маютьправо звернутися до органів державної податкової служби для звірки даних щодо житлової площі жит- лової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку.

Таким чином, пільга буде застосовуватись до об'єкта житлової нерухомості, у якому фізична особа — платник податку зареєстрована в установленому законом порядку.

Якщо ж фізична особа — платник податків виявить бажання застосувати пільгу до іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності, вона має надати до 1 липня поточного року письмове звернення (заяву) до податкового органу за міс- цем реєстрації.

Таке звернення (заяву) можна подати:

1

особисто платником податків або уповноваженою на це особою

2

надіслати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення

3

засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством

Наведемо приклад.

Приклад 3.

У власності фізичної особи є квартира житловою площею 130 кв. м. та житловий будинок житловою пло- щею 200 кв. м. Давайте розберемося, до якого об’єкта нерухомого майна краще застосувати пільгу такій фі- зичній особі: до квартири чи до житлового будинку?

При цьому вважаємо, що місцевою радою вста- новлена максимальна ставка податку на нерухоме майно у розмірі 11,47 грн. за 1 кв. м8.

Отже:

1. Якщо пільгу фізична особа застосує до житлового будинку:

Об’єкт нерухомого майна

Розрахунок

 

житловий будинок

200 кв. м - 250 кв. м = - 50 кв. м

Тобто, база оподаткування податком на нерухоме майно відсутня

квартира

130 кв. м х 11,47 грн. за 1 кв. м = 1491,1 грн.

Інакше кажучи, у разі обрання фізичною особою пільги при оподаткуванні житлового будинку вона має сплатити податок на нерухоме майно у розмірі 1491,1 грн.

2. Якщо пільгу фізична особа застосує до квартири:

Об’єкт нерухомого майна

Розрахунок

 

квартира

130 кв. м - 120 кв. м = 10 кв. м, за які фізична особа має сплатити податок на нерухоме майно.

Тобто, 10 кв. м х 11,47 грн за 1 кв. м = 114,7 грн

житловий будинок

200 кв. м х 11,47 за 1 кв. м = 2294 грн

Отже, у разі обрання фізичною особою пільги при оподаткуванні квартири, вона має сплатити пода- ток на нерухоме майно у розмірі 2408,7 (114,7 грн. +

+ 2294 грн.) грн.

Як бачимо, фізичній особі краще скористатися пільгою при оподаткуванні житлового будинку.

Увага!Нагадуємо ще раз, що фізична особа неможе застосувати одночасно пільгу при оподаткуванні квартири та житлового будинку. Згідно із чинним законодавством, зокрема з вимогами

ПК, фізична особа може застосувати пільгу прио податкуванні або квартири, або житлового будинку.

 

СТАВКИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Ставки податку мають встановлюватись сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. м житлової площі об'єкта житлової нерухомості (п.п. 265.5.1 п. 265. 5 ст. 265 ПК):

1.  для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. м, ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року
Примітка.Максимальна ставка податку на нерухоме майно у 2013 році становить 11,47 грн. за 1 кв. м: 1 % х розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.13 р., тобто на 1147 грн.

2. для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. м, ставка податку становить 2,7 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року

Примітка. Максимальна ставка податку на нерухоме майно у 2013 році становить 30,97 грн. за 1 кв. м: 2,7 % х розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.13 р.9, тобто на 1147 грн.

Примітка. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Увага! Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом ДПС за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості.

Податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами ДПС платникам за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПК. При цьому орган ДПС над- силає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об'єкт.
Тож, як бачимо, чинним законодавством не передбачено для фізичних осіб подання звітності з податку на нерухоме майно. Вони лише отримують від органу ДПС податкове повідомлення-рішення про суму по- датку та на підставі нього сплачують його.
 

ВАЖЛИВО

Відповідно до п. 3.8 наказу Мінфіну від 28.11.12 р. № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків» податкове повідомлення- рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Що стосується новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості, то податок сплачується фізичною особою — платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Платники податку на підставі документів, що підтверджують їх право власності на об'єкт оподаткування та місце проживання (реєстрації), мають право звернутися до органів ДПС для звірки даних щодо житлової площі житлової нерухомості, пільги зі сплати податку, ставки податку та нарахованої суми податку. У цьому випадку орган ДПС обов’язково проводить перерахунок суми податку і надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику.

 

ДОВІДКА

 Відповідно до п. п. 265.7.4 п. 265.7 ст. 265 ПК органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані до 15 квітня року, в якому набрала чинності ця стаття, а в наступні роки щоквартально, у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному КМУ.

Згідно з п.п. 265.7.5 п. 265. 7 платники податку — юридичні особи мають самостійно обчислювати суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подавати до органу ДПС за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК, із розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Зауважимо, що наказом Мінфіну від 25.12.12 р. № 1408 затверджена форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що стосується:

1

новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості, то декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об'єкт

2

набуття права власності на об'єкт житлової нерухомості протягом року, то у такому випадку податок нараховується з дня виникнення права власності на такий об'єкт

Зверніть увагу, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності. При цьому орган ДПС має надіслати податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Окремо звернемо увагу читачів на лист  ДПС від 21.03.13 р. № 1684/Н/18-3114 «Щодо порядку обліку платників податків і зборів», що стосується платників-податків юридичних осіб. Як наголошує ДПС, відповідно до п. 63.3 ст. 63 розділу II ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДПС за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, ру- хомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Тож платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування й об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.11 р. № 158810.

Нагадуємо, що відповідно до Порядку:

 

 

1

неприбуткові організації, які повністю фінансуються з бюджету, обслуговуються централізованими бухгалтеріями в частині розрахунків оплати праці працівників та перерахування до бюджету податків, зборів і не мають власних поточних рахунків у фінансових установах, можуть не обліковуватись в органах державної податкової служби (п. 3.13 Порядку)

 

2

взяття на облік установи або організації, що прийняла рішення про самостійну сплату податків, зборів,здійснюється після прийняття такого рішення за заявою установи або організації (п.п. 3.13.2 п. 3.13 Порядку)

Також зауважимо, що відповідно до п. 1.4 Порядку:

основне місцеобліку

реєстрація або взяття на облік платника податків в органах ДПС проводиться

за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи

неосновне місцеобліку

реєстрація або взяття на облік платника податків в органах ДПС проводиться за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність

Отже, ДПС звертає увагу, що Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з опо- даткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП має подаватись платником подат- ків за умови наявності об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, зокрема не-рухомогомайна, наданого у власність або ко-ристування юридичній особі чи для здійсненняпідприємницької діяльності фізичній особі — підприємцю.

Оскільки ОМС є платниками податків, вони мають подавати ф. № 20-ОПП за умови наявності об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.

Нагадаємо, що ст. 16 ПК визначені обов'язки платника податків, зокрема обов’язок:

—  стати на облік у контролюючих органах у поряд- ку, встановленому законодавством України;

—   вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислен- ня і сплати податків та зборів;

—    подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Увага! Відповідно до п. 8.4 Порядку Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП (додаток 11 Порядку) має подаватись протягом 10 робочих днів після його реєстрації, створення чи відкриття до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого об'єкта. Крім того, як зазначає ДПС, оскільки Порядком не визначено спосіб подання повідомлення за ф. № 20-ОПП, таке повідомлення платник податків має право направити поштою.


СПЛАТА ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО


Відповідно до п.п. 265.9.1 п. 265.9 ст. 265 ПК податок на нерухоме майно має  сплачуватись за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховуватись до відповідного бюджету згідно з положеннями БК. Нагадаємо, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 71 БК податок на нерухоме майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, відноситься до надходжень бюджету розвитку місцевих бюджетів. До того ж, відповідно до вимог ст. 265 ПК податко- ве зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно сплачується:

фізичними особами - протягом 60 днів

Примітка. Відповідно до вимог п. 57.5 ст. 57 ПК фізичні особи — платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені ПК, через установи банків та поштові відділення.
У той же час ПК зазначає, що у разі коли фізичні особи — платники податків проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлюється центральним органом ДПС.
Як зазначається у Листі, у разі якщо фізичні особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлена наказом ДПА України від 20.12.10 р. № 964 «Про затвердження форми квитанції про прийняття податків і зборів»11.

юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації


ПРО ЩО ТРЕБА ПАМ’ЯТАТИ БУХГАЛТЕРУ

Операції зі сплати податків та зборів через касу сільської (селищної) ради, в першу чергу, пов’язані із прийманням бухгалтером готівки від фізичних осіб-платників податків і зборів. Приймання і видача готівки шляхом проведення розрахунків через касу ради належать до касових операцій. Тож бухгалтеру необхідно пам’ятати основні правила поводження із готівкою. Давайте разом із вами їх згадаємо:

 

 

 

 

 

 

1

при здійсненні касових операцій необхідно керуватись вимогами наступних нормативно-правовихдокументів:

—  постановою Національного банку України від 15.12.04 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»12;

—  наказом Державного казначейства України від 26.12.03 р. № 242 «Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ»;

—  наказом Мінфіну від 23.08.12 р. № 938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих  бюджетів»;

—  наказом Державного казначейства України від 27.07.2000 р. № 68 «Про затвердження Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання»;

—  наказом Державного казначейства України від 06.10.2000 р. № 100 «Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку бюджетних установ та порядку їх складання»

 

 

2

приймати готівку від фізичних осіб необхідно за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або, якщо немає такої посади,

особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку і звітності, та керівником установи або уповноваженою ним особою

 

 

3

ліміт каси має бути затверджений внутрішнім наказом (розпорядженням) установи на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника або уповноваженої ним особи (пп. 5.2 та 5. 3 Положення)

Примітка. Це підтверджується п. 4.11 наказу ДКУ від 02.12.02 р. № 221 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України», в якому зазначено, що розрахунок і установлення ліміту каси проводяться клієнтами, які обслуговуються в органах ДКС, самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується особами, яким надано право першого та другого підписів, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

 

4

строки здавання готівки з кас бюджетних установ мають бути встановлені відповідно до вимог п. 5.1 Положення

 Примітка. Відповідно до вимог п. 4.1 Положення строки здавання готівки з кас становлять:

— для установ, що розташовані в населених пунктах, де є банки, — щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас);

для установ, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, — наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

—   для установ, що розташовані в населених пунктах, де немає банків, — не рідше ніж один раз на п'ять робочихднів.

Зверніть увагу, що у випадку, коли:

—   установи працюють у вихідні та святкові дні та не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку), то вона має здаватисяустановами до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та установи.

При цьому установлені згідно із зазначеними вимогами строки здавання готівкової виручки (готівки) установами узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між установами та банками;

установи в окремі дні не мають перевищення ліміту каси, то вони можуть в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

 

 

5

щоденний залишок коштів в касі не має перевищувати ліміту каси, а зазначені кошти не мають відношення до кошторису бюджетної установи

 Примітка. З цієї причини такі кошти не повинні включатись до звіту про заборгованість у випадку, якщо на звітну дату залишаються не перерахованими до бюджету

 

 

6

послуги банку з обробки готівки повинні оплачуватись або шляхом складання договору на постійне обслуговування або кожного разу при внесенні готівки за рахунок кошторису сільської (селищної) ради


Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити нас про це
загрузка...
Коментарі (0)