Суть спору
18 грудня 2019 року працівника було звільнено з роботи за прогул без поважних причин. При цьому трудову книжку він отримав лише 21 лютого 2020 року, а копію наказу про звільнення — 3 квітня 2020 року. Одразу після цього 7 квітня 2020 року він звернувся до суду і вирішив добиватися справедливості: поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Проте роботодавець вважав, що шансів у працівника мало, адже він пропустив строки для звернення до суду. У цій справі невипадково значна увага приділена датам, вони відіграли неостанню роль у вирішені спору. Всі крапки над «і» розставив ВС (постанова ВС від 03.11.2021 у справі № 387/326/20).
Позиція сторін
Роботодавець вважає, що вчинив правильно, адже працівник не вийшов на робоче місце, не відповідав на телефонні дзвінки, протягом дня на робочому місці не з’явився. Більше того, оскільки працівник протиправно ігнорував численні спроби роботодавця вручити йому трудову книжку та наказ про звільнення, він пропустив строк для звернення до суду, тож його вимоги не можуть бути задоволені.